Використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування професійної компетентності вчителя хімії (фрагмент майстер-класу)

Багато сучасних медіа-посібників створені на допомогу вчителю у проведенні уроків. На наш погляд, ці посібники вирішують частину шкільних проблем, пов’язаних із матеріальним забезпеченням хімічного кабінету та дають змогу використати матеріал на певному етапі уроку, показати досліди в динаміці, повторити демонстрації, повторно звернутися до навчального матеріалу.

Працюючи в режимі навчання, програма виводить на екран дисплею навчальну інформацію, ставить запитання для того, щоб перевірити ступінь розуміння запропонованої інформації. Якщо відповідь неправильна, комп’ютер або підказує, як знайти правильну відповідь, або сам дає правильну відповідь і ставить наступне запитання.

У режимі тренажера виводяться тільки тексти запитань. При неправильній відповіді на запитання комп’ютер дає коментар; результати відповідей не запам’ятовуються, час на їх опрацювання не обмежується.

У режимі контролю варіанти завдань підбирає комп’ютер, час на обмірковування відповіді обмежується, результати відповідей фіксуються, при неправильній відповіді ця програма дає правильну відповідь та коментар. По закінченні виводиться список тем, які потрібно повторити і виставляється оцінка.

Таким чином, комп’ютер у навчальному процесі виконує декілька функцій: служить засобом спілкування, партнером, інструментом, джерелом інформації, контролює дії учня, створює проблемні ситуації і надає йому нових пізнавальних можливостей.

Способи використання інформаційно-комунікаційних технологій різноманітні: робота всім класом і групами, парами або індивідуально. Вище зазначені способи обумовлені не тільки наявністю чи відсутністю достатньої кількості апаратних засобів, але й дидактичними цілями.

Пропонуємо власний погляд на впровадження інформаційних технологій на різних етапах уроків:

Етап перевірки домашнього завданняЕтап вивчення нового матеріалуЕтап закріплення знань

1. Тестування учнів з теми 1. Перегляд нового матеріалу на електронному носії 1. Створення тестових завдань та їх виконання 

2. Створення учнями кросвордів, лабіринтів та розв’язування їх на уроці іншими учнями 2. Перегляд електронної наочності 2. Первинне тестування з теми на електронному носії 

3. Презентація матеріалу, опрацьованого самостійно окремими учнями вдома 3. Перегляд мультимедійних презентацій, підготовлених учителем чи учнями 3. Презентація результатів діяльності (індивідуальної чи групової) 

Наприклад, якщо в класі є в наявності тільки один комп’ютер або якщо стоїть завдання організації колективної роботи з пошуку шляхів розв’язання завдань, постановки проблеми, доцільно організувати роботу класу на базі вчительського комп’ютера за допомогою мультимедійного проектора. Такий підхід у ряді випадків виявляється більш продуктивним, ніж індивідуальна робота учнів з комп’ютером.

У навчальному процесі вибір способу використання комп’ютера слід здійснювати у прямій залежності від дидактичної мети конкретного уроку. Аналізуючи навчальну комп’ютерну програму, звертаємо увагу на такі аспекти:

‒психологічний – як вплине ця програма на мотивацію навчання та ставлення до предмета;

‒педагогічний – наскільки програма відповідає загальній спрямованості шкільного курсу й сприяє формуванню в учнів правильного уявлення про навколишній світ, хімічні процеси;

‒методичний – чи сприяє навчальна програма кращому засвоєнню матеріалу; чи доцільним є підбір завдань, що пропонуються учням; чи методично правильно викладено матеріал;

‒організаційний – чи раціонально сплановані уроки з використанням комп’ютера та нових інформаційних технологій; чи достатньо учням виділяється часу для самостійної роботи на комп’ютері.

Комп’ютери в навчанні, на нашу думку, повинні використовуватися лише в тих випадках, коли вони забезпечують одержання знань, які неможливо здобути без комп’ютерних технологій. Дуже важливо побудувати навчання таким чином, щоб учень розумів, що задачу розв’язує він. Учні втрачають інтерес до навчання, якщо є свідками знищення плодів їхньої праці, тому при створенні програмних продуктів чи дидактичних матеріалів слід використовувати й результати учнівської діяльності.

Використання інформаційно-комунікаційних технологій сприяє:

а) адаптивності навчального матеріалу (залежно від індивідуальних особливостей учнів) ;

б) одночасній роботі групи учнів за комп’ютером;

в) інтерактивності (взаємодія ЕОМ і учня, що, певною мірою, імітує реальне спілкування) ;

г) контролю індивідуальної роботи учнів у позаурочний час.

Комп’ютер реалізує навчання в діалоговому режимі. Комп’ютеризовані навчальні матеріали (ППЗ) найбільш придатні для адаптування до індивідуальних особливостей учнів. Це зумовлено специфікою комп’ютерних технологій, які базуються на таких чинниках:

Значний обсяг пам’яті сучасних комп’ютерів, що дозволяє зберігати великі обсяги навчальної інформації.

Висока швидкість комп’ютера що дозволяє значно підвищити реактивність ЕОМ (у середньому швидкість реакції на запитання або відповідь учня складає 1-2 секунди).

 

Діалоговий режим зв’язку навчального матеріалу (ППЗ) з учнем здійснюється імітуючи функції вчителя. Тільки комп’ютер здатний забезпечувати різноманітний за формою і змістом зв’язок з учнем.

Наявність зворотного зв’язку, тобто можливість здійснення корекції саме учнем, який спирається на консультативну інформацію, що добувається з пам’яті комп’ютера або особисто учнем, на основі автоматичної діагностики помилок, що були допущені в ході роботи. Спосіб подачі такої інформації залежить від конкретної програми. Наприклад, програмний підручник „Хімія. 8-9 клас. Компілятор уроків” (видавництво «Мальва») найкраще використати при вивченні хімії у 9 класі. Це – бібліотека електронних наочностей, яка містить таблиці, колекції, моделі, портрети видатних учених, історичні довідки. Перевага цього посібника полягає в тому, що до кожного уроку можна підготуватися напередодні, а на уроці використати для перегляду вже готовий матеріал. Для викладання та вивчення хімії у 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів слід використати програмний підручник «Хімія – 8» (видавництво КВАЗАР-Мікро). Завдяки йому можна вирішити багато проблем за відсутності наочності, певного обладнання і реактивів. Використання цього посібника на уроках корисне як для вивчення навчального матеріалу, підготовки до практичних робіт, так і для повторення вивченого та самостійного опрацювання матеріалу, демонстрації будь-яких реакцій.

Повторення та закріплення засвоєних знань, умінь і навичок у процесі інтерактивної взаємодії учня з комп’ютером – один із найпродуктивніших сучасних дидактичних прийомів. Використання тестових завдань дає можливість суттєво підвищити ефективність роботи, відкриває шлях до оперативного зворотного зв’язку, під час якого отримується інформація про особливості засвоєння учнями нового матеріалу. Перевіривши тестові завдання, вчитель може відкоригувати навчальний матеріал наступного уроку, приділивши увагу більш складним моментам, зосередити увагу школярів на інформації, яку необхідно запам’ятати.

Практичний досвід свідчить, що використання тестових завдань є досить ефективним інструментом, що стимулює підготовку учнів до кожного уроку й підвищує мотивацію до навчальної діяльності на уроціза умови поєднання з іншими видами перевірки.

Отже, використання у навчальному процесі мультимедійних посібників за умов наявності комп’ютерного забезпечення створює сприятливі умови для розвитку пізнавального інтересу учнів, підвищення якості знань, урізноманітнення і насичення процесу навчання, істотно підвищує мотивацію, допомагає розвивати професійну компетентність вчителів хімії.

 

1. Прищепа С. Г. Інтерактивні технології на уроках хімії / С. Г. Прищепа // Використання гри для розвитку пізнавальної активності учнів на уроках хімії. – Х. : Основа, 2006.
2. Дьяконова Л. І. Використання комп’ютерних технологій на уроках хімії / Л. І. Дьяконова // Хімія. – 2007. – №24.
3. Туринська Н. В. Хімія. 10 клас / Н. В. Туринська. К. : Перун, 2005.
4. Фрадіна Н. В., Данильченко В. Є. Хімія. 10-11 класи: навчальний посібник / Н. В. Фрадіна, В. Є. Данильченко. – Х. : Країна мрій, 2002.
5. Енциклопедичний словник юного хіміка / [В. А. Крицман]. М. : Педагогіка, 1982. – 368 с.