Використання проблемного навчання на уроках трудового навчання

 

 

 

 

У сучасних умовах проблемі творчості і творчих здібностей особистості приділяють увагу філософи, соціологи, психологи, педагоги. Вітчизняні психологи переконливо довели, що задатки творчої здібності властиві будь–якій людині, будь–якій дитині. Не менш важливим є висновок психолого–педагогічної науки про те, що творчі здібності необхідно розвивати з раннього віку. Якщо ж дитину з перших років не привчати до творчої діяльності, то втрати від цього важко буде виправити в наступні роки. Отже, розвитку творчих здібностей дітей слід приділяти увагу з раннього дитинства. 

Учені стверджують, що найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей створюються у процесі праці. Основна праця дітей – навчання. Цілком закономірно, що для виховання в учнів творчих рис їх навчання треба зробити творчим. На жаль, у нашій школі переважає репродуктивне трудове навчання. Цей процес часто являє собою передачу інформації від учителя до учнів. Учитель подає готові знання, а учні пасивно їх запам’ятовують, і чим точніше на наступних уроках вони відтворюють одержані в готовому вигляді знання, тим краще вони „встигають”. Але репродуктивно набуті знання й уміння не знаходять застосування на практиці. Учителі рідко залучають дітей до розв’язання творчо-технічних задач, створюють проблемні ситуації, організовують творчі експерименти [4, 50]. 

Процес трудового навчання у школі має бути спрямований не тільки на набуття учнями певних знань та вмінь, а й на формування в них інтересу і здібностей до певної діяльності, зокрема творчо-технічної. На уроках і практичних заняттях з трудового навчання до того ж здійснюється підготовка школярів до вибору професії, трудової діяльності взагалі. 

Трудове навчання згідно зі шкільними програмами минулих років передусім мало технологічний напрямок. Об’єкти праці, що виготовлялися учнями на заняттях у майстернях, розглядалися лише з позицій: як виготовити деталі, як їх з’єднати між собою в цілий предмет, які слід виконати оздоблюючі роботи. 

Розділ програми трудового навчання „Технічне моделювання” передбачав вивчення питань обладнання і принципу дії модельованої техніки та обладнання і принципу дії моделі. Мається на увазі, що учні під час роботи над моделями будуть залучатися і до їх конструювання, що в свою чергу, передбачає розвиток їх творчо-технічних здібностей. Однак на практиці з’ясувалось, що в багатьох школах технічне моделювання зводилось до вивчення способу виготовлення моделі, а її обладнанню, принципу дії та конструюванню уваги приділялось недостатньо. 

В умовах систематичного підвищення вимог до трудового навчання, його політехнічної основи, ефективності, виникла суперечність між технологічним (операційним) напрямком трудового навчання, в якому систематично проводилася робота за готовою технічною документацією, і вимогами щодо залучення учнів до творчої праці. Цю суперечність почали ліквідовувати після появи затвердженої Міністерством освіти і науки України у 2001 році нової програми трудового навчання, що побудована на основі творчо-технологічної (або політехнічної) системи навчання. Сьогодні учні систематично залучаються до вивчення будови виготовлюваних об’єктів, починаючи з 5 класу і далі на всіх етапах навчання [4, 56]. 

Зокрема у всіх темах, крім тих, де це оговорено окремо, виготовлення будь-якого об’єкта пов’язано з вирішенням певних дидактичних задач, уключаючи питання про його конструкцію. Конструювання містить в собі аналіз вимог до розроблюваного об’єкта, визначення принципу його будови і дій, форми і розмірів в цілому та окремих його частин, вираження цих ідей у технічній документації. У п’ятому класі широко використовується колективне обговорення конструкції об’єкта. У шостому класі учням пропонуються роботи за кресленнями з неповними даними і трудові завдання, які вимагають самостійного конструювання простих об’єктів, призначення яких зрозуміле. У сьомому класі учні виконують більш складні завдання (наприклад, розробка конструкції за власним задумом) і залучаються до конструювання простих технологічних пристроїв. 

Слід зазначити, що заняття, пов’язані з виготовленням відносно простих об’єктів, не слід починати з обговорення способів їх виготовлення за умови наявності готового креслення на дошці. Необхідно насамперед обговорити з учнями конструкцію об’єкта і разом з ними розробити креслення, починаючи з деталей. Така робота вимагає досить багато знань учнів з креслення, конструкцій деталей та способів їх з’єднання між собою. Учні мають постійно вчитися застосовувати на практиці свої знання і вміння. На уроках трудового навчання слід на початку вводити прості, а потім – більш складні роботи з проектування об’єкта, який заплановано виготовити в майстернях [10, 24]. 

Деякі вчителі трудового навчання вважають, що така робота потребує більше часу і суттєво зменшить технологічну практику. Але досвід переконує, що організація занять, присвячених конструюванню, повністю себе виправдовує, а набуті при цьому технічні, технологічні і графічні знання та вміння значною мірою прискорюють не тільки розміточні, а й інші операції. Не кажучи про те, що заняття конструюванням підвищують пізнавальний рівень учнів, роблять урок трудового навчання більш цікавим, і вони насамперед сприяють розвитку творчо-технічних здібностей школярів.