Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Використання здобутків правової інформатики щодо забезпечення правотворчої діяльності

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
15
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
Вступ
Поняття та предмет правової інформатики
Властивості правової інформації
Використання здобутків правової інформатики щодо забезпечення правотворчої діяльності
Висновок
Список використаної літератури
 
Вступ
 
У загальноприйнятому значенні інформація – це дані, знання, повідомлення, які є об'єктом збереження, передачі й перетворення і допомагають розв'язати поставлене завдання. Інформація – це нові дані, які може використати людина для вдосконалення своєї діяльності та поповнення знань. Інформувати, в теорії інформації, означає повідомити щось, раніше невідоме.
У побуті ми часто вживаємо слово «дані» як синонім слова «інформація», однак у науці вони істотно відрізняються одне від одного. Дані – це величини, їх відношення, словосполучення, факти, перетворення й обробка яких дозволяє одержати інформацію, а потім і знання про той чи інший предмет, процес або явище. Іншими словами, дані є тим матеріалом, після обробки якого створюється інформація. Інформація – це продукт взаємодії даних і адекватних їм методів обробки.
Щодо правової інформації, то в широкому розумінні – це зміст даних (повідомлень), використання яких допомагає вирішити ту чи іншу правову задачу чи сприяє її вирішенню.
Множинність таких завдань, з одного боку, визначає розмаїття видів правової інформації та її джерел, з другого – зумовлює певні труднощі в її відокремленні від інших типів інформації (наукової, економічної, політичної тощо).
В юридичній практиці правовою інформацією визнають значеннєвий зміст правових норм. При цьому вважають, що останній міститься не тільки в актах вищих і місцевих органів влади та управління, а й у відомчих нормативних актах. Як джерело правової інформації розглядають також судову, арбітражну і нотаріальну практику.
Такий підхід до аналізу правової інформації правильний, але явно недостатній. У сфері юридичної діяльності використовується інформація, що міститься не тільки в правових нормах, а й у низці інших джерел. Приміром, при розкритті й розслідуванні злочинів. Тут поряд із інформацією, що міститься в нормах Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України, органи, що здійснюють оперативну діяльність, дізнання і слідства широко використовують інформацію з таких джерел, як сліди злочинів і злочинця, а також з образів, які залишилися у свідомості людей (потерпілого, свідка і самого злочинця). Це джерела спеціальної криміналістичної інформації, які є різновидом правової інформації, оскільки саме на її основі вирішують завдання з розкриття й розслідування злочинів. Самостійним видом правової інформації є, наприклад, кримінологічна інформація.
Такий підхід до визначення правової інформації знайшов своє відображення і в Законі України про інформацію, в якому зазначено, що правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.
 
1. Поняття та предмет правової інформатики
 
Перш за все слід сказати, що предмет інформатики особливий. Він не збігається з предметом суспільних наук чи з предметом системотехніки. Предмет інформатики складніший, він охоплює системи суспільно-технічної природи, що виникають штучно – шляхом соціального інженерного проектування.
Інформатика не є просто наукою про ЕОМ, як кібернетика і системотехніка, і не є наукою про передачу повідомлень каналами зв'язку, як канонічна теорія інформації. Це наука про інформаційно-соціальне середовище, у яке впроваджуються ЕОМ і в якому вони працюють як підсилювачі людського інтелекту. Традиційна теорія інформації наголошує на зв'язку одержувача з джерелом інформації. В основу інформатики покладено динаміку різних соціальних середовищ під дією інформації.
Інформатика – це фундаментальна галузь наукового знання, що формує системно-інформаційний підхід до аналізу навколишнього світу, вивчає інформаційні процеси й системи, методи й засоби одержання, перетворення, передачі, збереження й використання інформації у різних галузях соціальної практики.
Дослідження в правовій інформатиці повинні враховувати як інформаційні, так і правові аспекти об'єктів, явищ і процесів, що вивчаються. Інформаційні технології довгий час розглядалися правовою інформатикою тільки з погляду ефективності організації юридичної діяльності. Проте останнім часом необхідність взаємодії фахівців різних професійних галузей вимагає від юриста знання і розуміння всіх технічних і інформаційних особливостей об'єктів, що досліджуються.
У цьому сенсі правова інформатика є інструментальним засобом і джерелом знань, необхідних для вирішення безлічі проблем правового регулювання суспільних відносин.
Тому можна говорити, що правова інформатика як підгалузь загальної інформатики вивчає закономірності інформаційних процесів, проблеми створення, впровадження й ефективного функціонування комп'ютеризованих систем обробки правової інформації і, зокрема, системної інформатизації законотворчої, нормотворчої, правозастосовної та правоосвітньої діяльності, а також (опосередковано) проблеми нормативно-правового регулювання якісно нового виду суспільних відносин – інформаційних.
Це визначення узгоджується із Законом України «Про національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р., де зазначено, що інформатизація – це сукупність взаємозалежних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі побудови, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, та застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Як відомо, предметом будь-якої науки є закономірності явищ, тобто виявлення та аналіз найбільш стійких зв'язків і взаємозалежностей між ними, а також пошук шляхів вирішення наукових проблем у тій чи іншого різновиду природної і штучної системах.
Правова інформатика займається дослідженням закономірностей природи і структури правової інформації, а також вирішенням наукових проблем формування, обробки, зберігання та використання інформації в правовій системі. Метою правової інформатики як навчальної дисципліни є вивчення найбільш загальних знань про природу і існування правової інформації, про інформаційні процесах і формах її обороту, а також набуття досвіду її формування та використання за допомогою засобів обчислювальної техніки та інформаційних технологій.
Таким чином, різниця між наукою та навчальною дисципліною «правова інформатика» полягає в рівні пізнання проблем правової інформації.
Як міждисциплінарна область наукових знань правова інформатика є прикладною наукою і поки не досягла високого рівня розвитку. Однак вона має велике практичне значення в юридичній діяльності.
Отже, необхідно розібратися в тому, що ж таке правова інформатика, оскільки це поняття визначає не тільки назва, а й зміст нашого курсу. Насамперед, відзначимо, що правова інформатика є частиною інформатики як науки, предметним початком якої є проблеми існування інформації та інформаційних процесів у всіх сферах життя.
Стосовно до правової сфері можна зробити припущення про те, що основними проблемами і змістом правової інформатики є відповідно правова інформація і інформаційні процеси в правовій системі. Отже, предметом правової інформатики є дві групи питань. Перша з них полягає у вивченні, розгляді та вирішенні проблем, стрижнем яких є правова інформація і пов'язані з нею інші види інформації. Друга група питань знаходиться в центрі вирішення проблем інформаційного процесу – діяльності з виробництва, пошуку, обробці, передачі, зберігання і використання правової інформації, оброблюваної за допомогою обчислювальної техніки і високих інформаційних технологій. Таким чином, можна сформулювати предметні галузі правової інформатики.
Першою предметної групою правової інформатики є питання сутності (природи, структури та змісту) правової інформації, її розвитку та взаємодії з іншими видами інформації. У цю групу входять питання використання міждисциплінарної сфери знань у галузі інформатики для вирішення проблем природи правової інформації. Наприклад, використання знань у галузі кібернетики та закономірностей природи інформації дає можливість досліджувати проблеми існування правової інформації як різновиду інформації та системоутворюючого об'єкта правової системи.
Другою предметної групою правової інформатики є питання створення і використання сучасних інформаційних засобів (комп'ютерів, телекомунікацій та інших технологій) для пошуку, створення, обробки, зберігання, передачі, розповсюдження та використання правової інформації (тобто питання обігу правової інформації). У дану групу предмета правової інформатики включені відповідно два предметних елемента:
1) питання створення інформаційних засобів та умов їх використання;
2) питання безпосереднього застосування і використання інформаційних засобів.
Питання створення умов використання інформаційних засобів прийнято називати організаційними інформаційними процесами, а питання безпосереднього застосування та використання названих засобів – змістовним інформаційним процесом чи процесом інформаційного забезпечення юридичної діяльності. У сучасній юридичній діяльності розширюється сфера використання коштів інформаційної інфраструктури: обчислювальна техніка, засоби створення і використання комп'ютерної правової інформації (тобто інформації про нормативні акти, що пройшли обробку на комп'ютері) і електронний документообіг, електронні регламенти процесуальної правозастосовчої діяльності та електронних форм діяльності судових органів тощо
Названі предмети утворюють специфічну групу знань в частині інформаційного забезпечення юридичної діяльності. Таке забезпечення пов'язано не тільки з процесами обороту правової інформації, обробленої за допомогою обчислювальної техніки, але і з застосуванням інших елементів інформаційної інфраструктури, зокрема сучасних інформаційних технологій аналізу правової інформації. Тому дана група відноситься до інформаційно-технологічних та інформаційно-аналітичним процесам, що відбуваються в правовій сфері, у тому числі в юридичній діяльності.
Правова інформатика – міждисциплінарна галузь знань про закономірності природи правової інформації та інформаційно-технологічних процесів (формування та реалізації правової інформації) в правовій системі.
 
2. Властивості правової інформації
 
Властивості правової інформатики визначаються як внутрішньо опосередковані якісні параметри, що характеризують її розвиток. Такі параметри правової інформації випливають із загальних властивостей інформації як категорії: адекватності, транспарентності, системності, стійкості. Розглянемо їх докладніше.
Адекватність. Ми відзначали, що правова дійсність як реально існуючі суспільні відносини, які потребують правовому регулюванні, повинна об'єктивно відображатися в образі (моделі) – нормі права. Названі суспільні відносини стають актуальними для правового регулювання в тому випадку, коли формуються передумови гострої необхідності в правовому забезпеченні. До складу передумов можуть входити не тільки потреби особистості, суспільства і держави життєво важливого значення, але й економічні умови механізму реалізації майбутніх норм права.
У нормах права як образі правової дійсності і моделі регулювання повинні відображатися не тільки всі існуючі життєві ситуації, але й проектуватися (моделюватися) ситуації, не абстрактно мислимі (у фантазії розробників законопроектів), а реально можливі. Таким чином, об'єктивність відображення життя в якості властивості інформації як категорії повинна виявлятися в адекватності відображення правової дійсності в її образі (нормі права). Адекватність правової інформації відбивається, зокрема, у високій якості законів і підзаконних нормативних правових актах, вільних від дефектів.
Транспарентність інформації як категорії ми визначали як вільний інформаційний обмін, вільне (без втручання з боку) відображення дійсності в свідомості людини. Разом з тим якщо інформаційний обмін як процес взаємодії об'єктів матеріального і нематеріального світу вільний за своєю природою як результат відображення об'єктів, предметів і явищ життя у свідомості людини, то транспарентність правової інформації випливає з цільового її значення.
Формування правової інформації як нормативного правового масиву призначене для фіксування правил поведінки, регулювання суспільних відносин та захисту інтересів суб'єктів людської діяльності. Такі правила орієнтовані на тих, хто повинен їх дотримуватися і використовувати в житті. Тому адресат правил поведінки повинен бути інформований про їх існування, тобто суб'єкти права повинні володіти знаннями про правової інформації. Тільки в такому випадку створюються умови для правового клімату (простору поширення права) у суспільстві і воно стає правовим за своєю якістю.
Отже, правова інформація повинна вільно поширюватися в суспільстві і кожна людина повинна мати можливість її використовувати для поліпшення умов свого існування і поваги прав інших, тобто підвищення якості (комфорту) життєдіяльності.
Системність правової інформації проявляється в об'єктивному процесі організації її масиву залежно від логічної зв'язаності і характеру норм права. Масиви (сукупність) норм права як елементарних частин правової інформації відображають безліч існуючих правовідносин, які залежно від їх характеру розташовуються по певним критеріям, які в свою чергу формують критерії (ознаки) розподілу правової інформації по правових інститутах, галузями, підгалузями системи права.
Стійкість. Система правової інформації становить об'єктивно існуючу систему права як самостійну громадську структурну спільність, призначену для соціального регулювання людської діяльності. Як будь-яка самостійна система вона схильна внутрішнім і зовнішнім впливам, які становлять для неї небезпеку. Внутрішній характер таких впливів проявляється, наприклад, в недосконалості юридичної техніки при оформленні образу правової дійсності, в різних помилках законодавця при проектуванні норм права. Такі впливи пов'язані з проявом правосвідомості законодавця і його уповноважених осіб.
Зовнішні небезпечні впливу пов'язані з свідомої діяльністю, спрямованою на створення умов, що перешкоджають адекватному формуванню правової інформації та реалізації головних цілей правового регулювання суспільних відносин або захисту інтересів суб'єктів. Наприклад, зовнішній вплив проявляється при внесенні в нормативний правовий масив норм корупціогенного характеру.
Стійкість правової інформації виявляється і в створенні запасу міцності норм права від їх «передчасного старіння», тобто втрати ними юридичної сили дії в часі, у просторі і по колу осіб. Тому при проектуванні образів (моделей) правової інформації необхідно враховувати все можливо допустимі загрози для правової інформації, зберігати її параметри в змозі стійкості.
На стійкість правової інформації, безсумнівно, впливає впорядковування правотворчої діяльності, введення моніторингу розробки, прийняття та застосування нормативних правових актів.
 
3. Використання здобутків правової інформатики щодо забезпечення правотворчої діяльності
 
Необхідність створення сучасної системи інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління, у тому числі законотворчої та правозастосовної діяльності, зумовлена потребою формування відповідного наукового напрямку. В науці цей напрямок знайшов своє місце у такій міжгалузевій комплексній дисципліні, як правова інформатика. Вирішення проблем розбудови організаційних основ держави викликало потребу формування відповідної нормативно-правової бази. Це, у свою чергу, зумовило потребу піднесення якісного рівня та скорочення технологічного циклу пра-вотворчого процесу (аналізу, експертизи, обґрунтування) з наступним розглядом у відповідних органах державної влади проектів нормативних актів. Нагальною потребою стало своєчасне інформування структур державної влади, суспільства і громадян про чинні закони та підзаконні акти, тлумачення їх.
Починаючи з 1990 р. у Верховній Раді України функціонує, послідовно розвивається та удосконалюється інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл законотворчої та правозастосовної діяльності.
Нині система об'єднує понад 20 автоматизованих комплексів, що реалізують технологічний процес у послідовності: збирання та накопичення даних з проблеми, підготовка проекту закону, колективне обговорення, узгодження, прийняття (голосування) та доведення проекту закону для застосування на практиці.
Система надає послуги не лише структурним підрозділам Верховної Ради України, а й іншим користувачам у державних та недержавних організаціях, установах, закладах, підприємствах та окремим фізичним особам як в Україні, так і за її межами.
Запропонована комп'ютеризована система інформаційно-аналітичного забезпечення законотворчої та правозастосовної діяльності оригінальна, окремі рішення захищено авторськими свідоцтвами, функціонування її неодноразово демонструвалося на міжпарламентських, міжнародних виставках та конференціях.
Інформаційно-аналітична система законотворчої та правозастосовної діяльності визначається великим обсягом систематизованої інформації, складністю алгоритмів перетворення даних, великою кількістю користувачів. Вона належить до відкритих систем, безперервно обслуговує в реальному часі правотворчий та правозастосовний процеси.
Опрацювання потоків цієї інформації охоплює низку етапів, кожний з яких має специфічні алгоритми та технологічні операції. Так, робота над законопроектом тільки в підрозділах Верховної Ради України охоплює близько ста різних операцій з опрацювання даних, кожна з яких є важливою для розробки якісного нормативно-правового акта.
Якщо процес правотворення розглядати у зв'язку з організаційною структурою різних гілок державної влади, то складність алгоритмів синхронізації та реалізації їх на практиці значно зростає.
Для повного і своєчасного збирання достовірних даних, опрацювання їх у процесі творення правових норм створені й розвиваються:
– інформаційна база, що охоплює фонди правової, соціально-економічної та іншої інформації, дані про проблеми і процеси в житті суспільства, наслідки дії чинних правових актів та ін. ;
– сучасні методи і засоби опрацювання даних;
– технічні комплекси і засоби зв'язку.
У процесі розроблення нормативно-правових актів залежно від значення проблем і ситуацій, які потрібно вирішити, бере участь велика кількість співавторів-розробників, тобто реалізується модель колективного розуму.
 
Висновок
 
Необхідність створення сучасної системи інформаційно-аналітичного забезпечення державного управління, у тому числі законотворчої та правозастосовної діяльності, зумовлена потребою формування відповідного наукового напрямку. В науці цей напрямок знайшов своє місце у такій міжгалузевій комплексній дисципліні, як правова інформатика. Вирішення проблем розбудови організаційних основ держави викликало потребу формування відповідної нормативно-правової бази. Це, у свою чергу, зумовило потребу піднесення якісного рівня та скорочення технологічного циклу правотворчого процесу (аналізу, експертизи, обґрунтування) з наступним розглядом у відповідних органах державної влади проектів нормативних актів. Нагальною потребою стало своєчасне інформування структур державної влади, суспільства і громадян про чинні закони та підзаконні акти, тлумачення їх.
Сучасне життя все більше ускладнюється і багато в чому залежить не тільки від стану економіки, а й від науково-технічного прогресу (НТП). Причому якщо раніше від наукового відкриття до його побутового застосування проходили багато років, то сьогодні терміни значно скоротилися. Це обумовлено факторами експонентного розвитку сучасного суспільства, коли багато його тенденції набувають нелінійну траєкторію. Досягнення НТП все більше проникають і в професійну юридичну діяльність, у тому числі в її наукову область – юриспруденцію.
Починаючи зі студентської лави, юрист уже занурюється в нові інформаційні та комп'ютерні реалії, осягає навички використання комп'ютерних технологій у професійній юридичній діяльності. Професійна інформація сьогодні занесена в пам'ять комп'ютерів і для її використання потрібні спеціальні знання. Майбутнім юристам необхідно добре освоїти знання та навички про застосування комп'ютерної техніки для пошуку і використання потрібних текстів законів, кодексів та інших нормативних правових актів. Для того, щоб швидко знайти потрібний правовий текст і обробити його для використання, потрібні спеціальні знання. Такі знання нерозривно пов'язані з розумінням найбільш загальних закономірностей про природу правової інформації та її формах, інформаційних процесах, пов'язаних з її створенням, використанням і застосуванням державними органами та організаціями.
 
Список використаної літератури:
 
Закон України «Про національну програму інформатизації» від 4 лютого 1998 р.,
Швець М. Я., Калюжний Р. А., Саницький В. А., Клімашевська Ю. А., Хахановський В. Г. та ін. Правова інформатика: системна інформатизація законотворчої, правозастосовної, правоохоронної, судочинної та правоосвітньої діяльності в Україні. Монографія. – Ужгород: IBA, 2003.
3. Концепція розвитку органів внутрішніх справ України в ХХІ столітті: Науковий проект/ За ред. проф. Я. Ю. Кондратьєва. – К. : НАВСУ, 1999.
4. Система інформаційного забезпечення ОВС України: Навчально-практичний посібник / Під ред. Л. В. Бородича. – К. : РВВ МВС України, 2000.
5. Хахановський В. Г. Автоматизовані системи збирання і обробки інформації для прийняття рішень в процесі розслідування// Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю. – Харків: “Право”, 1998.
Фото Капча