Вимоги до оформлення статутів

 

1. Вимоги до оформлення статутів

2. Скласти пояснювальну записку

3. Обов’язки секретаря судового засідання

Список використаної літератури

 

 

До основних засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб, відносять статут та засновницький договір. Створення малих підприємств, фірм, товариств, банків, фінансових груп, бірж, асоціацій, концернів, об'єднань, підприємств та інших підприємницьких структур без цих документів неможливе. Для тих, що створюватимуть індивідуальні, приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу необхідним документом є статут підприємства.

Оскільки статут і засновницький договір мають самостійне значення та однакову юридичну силу, їх слід затверджувати і змінювати в тому самому порядку. Вони не повинні текстуальне дублювати один одного, хоча найбільш принципові положення слід формулювати ідентично. Це стосується, зокрема, найменування підприємства (фірми) та його місцезнаходження; обсягу статутного фонду; розміру і вкладу кожного учасника; порядку і строків внесення вкладів; розподілу прибутку; формування і повноваження органів управління; умов ліквідації.

Статути – це, юридичні акти, якими оформлюють створення організацій та підприємств, та визначається їх структура, функції та правовий статус, основні задачі, напрямок діяльності, що передбачається.

Статути можуть бути індивідуальні та типові. Статут є основою для розробки положень.

УГосподарському Кодексі України визначено обов'язкові ознаки статуту кожного підприємства:

визначення у статуті власника і назви підприємства;

його місцезнаходження;

предмету і цілей діяльності;

органів управління, порядку їх формування і компетенції;

повноважень трудового колективу і його виборних органів;

органу, що має право представляти інтереси трудового колективу;

порядку утворення майна підприємства;

умов реорганізації і ліквідації підприємства.

Звідси зрозуміло, що докладна фіксація зазначених положень – прерогатива статуту. Вони можуть, звичайно, бути і в тексті засновницького договору, але лише у загальній формі. Це загальні положення, що входять до статуту всіх підприємницьких структур. Разом з тим окремі положення до статуту додають при організації комерційних банків (ст. 23 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), фондової біржі (ст. 34 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»), різних товариств (ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»).

Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного господарського суб'єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємств (фірм), розпорядження його коштами і прибутком. У цьому розумінні статут – це акт підприємства, що внутрішньо регламентується, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького договору. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і, як правило, складається з наступних розділів: «Загальні положення», «Предмет (вид), основні цілі та напрями діяльності» «Зовнішньоекономічна діяльність» «Права фірми» «Майно фірми» «Фонди фірми» «Виробничо-господарська діяльність» «Управління фірмою та її трудовим колективом» «Організація та оплата праці» «Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків» «Облік, звітність і контроль» «Припинення діяльності фірми (реорганізація та ліквідація) «.

Крім зазначених, до статуту можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У деяких випадках до статуту намагаються включити якомога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практичної потреби, оскільки правами, визначеними цивільним законодавством, наділяється кожний суб'єкт господарювання, який є власником завдяки статусу юридичної особи. В статуті необхідно фіксувати ті особливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-правової форми, або з вимог закону до фіксації тих чи інших положень статуту.

Наприклад, для господарських товариств у найменуванні кожного конкретного підприємства має бути зазначено вид товариства та предмет його діяльності, одночасно забороняється вказувати належність до відповідних міністерств, відомств, громадських об'єднань. В окремих випадках є обмеження мінімального обсягу статутного фонду; для акціонерного товариства – сума еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам (відповідно до ставки на момент його створення) ; для товариства з обмеженою відповідальністю – 625 мінімальним заробітним платам. Відсутність відповідної інформації може стати причиною відмови у державній реєстрації. Так, для підприємства, що функціонує у формі товариства з обмеженою відповідальністю, така відмова може бути у випадку невизначення порядку внесення змін в засновницькі документи або порядку прийняття рішень органами товариства

Статут – важливий атрибут підприємницького бізнесу, який підтверджує юридичний статус підприємства, тому потребує професійного підходу до укладання. Тому таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.

Процес укладання статуту передбачає:

підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

збирання і узагальнення необхідних матеріалів;

створення робочої групи для розробки статуту;

юридичні та економічні консультації щодо змісту статуту;

підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

склад засновників;

строки розробки статуту;

організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновники. В разі позитивного рішення фірму