Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Виникнення братських шкіл в Україні та їх роль у становленні та розвитку національної системи освіти та виховання

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
41
Мова: 
Українська
Ціна: 
330 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Передумови зародження братств на початку ХVІ ст., перший етап їх розвитку
2. Львівська школа, її статус. Берестецький собор, його роль у розвитку національного шкільництва
3. Києво-Могилянська академія як вища братська школа
4. Іван Огієнко та інші вчені в історії педагогіки. Козацькі та січові школи
5. Вплив українського вчення на культуру сусідніх країн
6. Передумови та створення Луцької братської школи. Статус Луцької школи
7. Школи, що виникають на початку ХVІІ ст.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Вступ: 

Потреба у поширенні писемності на Русі і створенні шкіл була усвідомлена досить давно. У літописах є згадка про те, що у 988 році київський князь Володимир забрав у кращих дружинників дітей і віддав іх на «книжне навчання».

Князь Ярослав, у 1028 році в Новгороді, забрав від старостів і попів 300 дітей і «віддав їх вчити книгам». У 1086 році в Києві княжна Анна Володимирівна організувала жіночу школу, де 300 дівчат вчилися читати, писати, співати і рукоділлю. Жіноча школа існувала і в Суздалі (ХІІІ ст.). Смоленський князь Роман Ростиславович і галицький князь Ярослав Осмомисл (ХІІІ ст.) також відкрили школи.

В історії нашої країни ХVІ-ХVІІ ст. були періодом складних економічних перетворень і політичних подій, коли міцніла та розвивалась Російська держава, а на Україні і в Білорусії точилась боротьба народних мас проти феодального польсько-шляхетського поневолення і католизму. Визвольні селянські війни під керівництвом Вогдана Хмельницького закінчилися великою за своїм історичним значенням подією - Переяславською радою, яка в січні 1654 року прийняла рішення про возз’єднання України з Росією. Рішення Переяславської радн знаменувало здійснення споконвічних прагнень та сподівань українського народу і було повторним етапом у його історичному житті.

Українські прогресивні діячі усвідомлювали, що польсько-шляхетська експансія, політика насильницької полонізації загрожують самому існуванню українськото народу і що в цих умовах їм необхідно протиставити свою, вітчизняну духовну культуру, свою систему духовних цінностей - мову, літературу, мистецтво, традиції.

У підготовці цього історичного акту певну роль відіграли братства і створені ними освітні заклади. Літератури про братські школи України ХVI-XVII ст. небагато. У досить численних дореволюційних працях про братські школи зібрано чималий фактичний матеріал, але висвітлення ролі і діяльності шкіл потребує повного перегляду. Братства та їх школи звичайно розглядались як релігійно-благодійні організації і установи.

Для того, щоб зрозуміти характерні риси братських шкіл України ХVI-XVII ст., треба хоча б коротко проаналізувати, чим були українські братства того часу, яке їхнє походження та яку роботу вони відіграли у визволенні України від гніту польських панів та єзуїтів. Безперечно, що ці братства були релігійно-національними організаціями українського населення. Якщо вважати, що братства створювалися з цілями, головним чином, благодійними, то братські школи будуть розглядатися як мирні благодійно-релігійно-виховні установи. Якщо ж визнавати, що братства України ХVI-XVII ст. були організаціями боротьби поневоленого українського народу проти полонізації та окатоличеиня і створювалися для цієї боротьби, то і братські школи постануть перед нами, головним чином, у цьому аспекті - як один із засобів ідеологічної боротьби украінського народу проти полонізації та окатоличення. С. Соловйов вважав, що братства так званої південно-західної Русі беруть свій початок від давньоруських організацій – «братчин», які існували у Новгороді та інших містах. З цієї концепції далі випливало, що українські братства були не особливими і своєрідним явищем , а являли собою безпосереднє продовження споконвічних руських давніх братчин: були не організаціями боротьби проти полонізації та окатоличення, а мирними товариствами, які виниклн на основі громадських банкетів. Одним з найголовніших засобів своєї боротьби проти полонізації та окатоличення братства України з 80-х років ХVІ ст. зробили братські школи.

 

Список використаних джерел: 
  1. Афонович О. Школи в Запорізькій Січі // Українське слово. – 1996. – 14 листопада. – C. 13. 
  2. Бабишин С. Школи в Запорізькій Січі // Радянська школа. – 1991. - №6. – C. 83-85. 
  3. Біднов В. Школа та освіта на Україні / В кн: Українська культура: лекції за ред. Дмитра Анатоновича – К., 1993. – 367 с.
  4. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. - Луцьк: Вежа, 2000. – 437 с.
  5. Довідник з історії України / за ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. – 434 с.
  6. Енциклопедія українознавства / за ред. В. Кубійовича. – у 3-х т. – Т. 2. – 1100 с.
  7. Ісаєвич Я. Найстаріші документи про діяльність братств на Україні // Історичні джерела та їх використання. — Київ, 1966. - Вип. 2. - С. 12-22.
  8. Коба Л.А. Братські школи в Україні; XVI – XVII ст.// Початкова школа. – 1994. - №11 – С. 45-47.
  9. Кравець В. Історія української школи і педагогіки. Навчальний посібник. - Тернопіль, 1994. - 460 с.
  10. Крип’якевич І. 350-ліття середньої школи у Львові // Життя і знання. - 1936. - № 1. - С. 281-282. / У кн. «Збірник документів і матералів українського шкільництва». – Львів: Світ, 2004. – 872 с.
  11. Левківський М. Діяльність козацьких шкіл в Україні (січові, полкові, музичні…) // Левківський М. Історія педагогіки. – Харків. – 2002. – C.105-110. 
  12. Луговий О. Визначне жіноцтво України : Іст. життєписи. - К. : Дніпро, 1994. - 335 с.
  13. Луцик Д. Літопис педагогічної думки в Україні. - Дрогобич : Відродження, 1999. - 158 с.
  14. Мединський Є. Братські школи України і Білорусі в 16-17 ст. – К., «Радянська школа»,1958. – 209с.
  15. Мельничук О. С. Історія педагогіки України: Навчальний посібник. -Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2001. - 179 с.
  16. Мешко О., Мешко Г., Янкович О. Короткий виклад курсу «Історія української школи і педагогіки». Навчальний посібник. - Тернопіль: ТДПУ, 1999. – 134 с.
  17. Митюров Б. Розвиток педагогічної думки на Україні в 16-17 ст. – К., «РШ», 1988. – 211 с. 
  18. Персоналії в історії н ціональної педагогіки: 22 видат. укр. педагоги: підручник / під заг. ред. А.М.Бойко. - К.: ВД «Професіонал», 2004. - 576 с.
  19. Сисоєва С. Нариси з історії р звитку педагогічної думки : навч. посіб. для студ. - К. : Центр навчальної літератури, 2003. - 307 с.
  20. Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века. - Казань, 1898. - С. 491 - 495. / У кн. «Збірник документів і матералів українського шкільництва». – Львів: Світ, 2004. – 872 с.
11022
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.