Виробнича програма підприємства ЗАТ "Промбуд-11"

Для здійснення технічного переозброєння і реконструкції виробництва підприємство створює відділи обладнання, які входять в склад капітального будівництва.

Основною ланкою для любого відділу МТЗ являються складські господарства, основне завдання яких є прийом і зберігання матеріалів, їх підготовка до виробничого споживання, безпосереднє забезпечення цехів необхідними матеріальними ресурсами.

Склади діляться на:

▬матеріальні

▬виробничі

▬збутові

Завіз матеріалів і робота складів організовується на основі оперативно-заготівельних планів.

Організація поставок матеріальних ресурсів на підприємстві.

Поставки матеріальних ресурсів на підприємстві здійснюються через господарські зв’язки.

Господарські зв’язки – являють собою сукупність економічних, організаційних і правових взаємовідношень, які виникають між постачальниками і споживачами засобів в-ва і оббігу, повну відповідальність кількості, якості і асортименту, своєчасність і комплектність поставок.

Господарські зв’язки між підприємствами можуть бути прямі і непрямі (побічні), змішані, тривалі і короткочасні.

Прямі – це зв’язки які являють собою зв’язки при яких відношення по поставках продукції встановлюється між підприємством-виробником і підприємством-постачальником прямо, безпосередньо.

Непрямі – це зв’язки, коли між підприємством-виробником і підприємством-постачальником є хоча б один посередник.

Постачання здійснюється змішаним шляхом, тобто напряму або через посередників (дистибютор, джоббер, агенти, брокер).

 

 

Головною задачею будь-якого виробничого підприємства є забезпечення виготовлення суспільно-необхідної продукції у відповідності до встановлених планів по обсягах, термінах, по використанню ресурсів. В сучасних умовах кожне підприємство, поряд з виготовленням продукції, зобов'язане оперативно впроваджувати досягнення науки і техніки, тобто здійснювати науково-технічний прогрес.

План технічного і організаційного розвитку направлені на забезпечення виготовлення високоефективних видів продукції, на вдосконалення техніко-технологічної бази виробництва, зниження витрат і економію всіх видів матеріально-технічних ресурсів, а також на покращення умов праці та техніки безпеки.

У відповідності до цих завдань план організаційно-технічних заходів по їх цільових напрямках групується за наступними підрозділами:

-    створення, освоєння нової і підвищення якості продукції, що виготовляється;

-    впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробничих процесів;

-    удосконалення управління, планування та організації виробництва;

-    наукові методи організації праці;

-    капітальний ремонт і модернізація основних фондів;

-    заходи по економії матеріалів, сировини, палива та енергії;

-    науково-дослідні та конструкторські роботи;

-    техніко-економічні рівні виробництва продукції, що випускається;

-    техніко-економічні результати від впровадження заходів.

Для планування техніко-організаційного розвитку важливе значення має оцінка досягнутого організаційного і технічного рівня виробництва.

Аналіз розвитку технічної бази і організації виробництва показує, що комплексна оцінка рівня виробництва включає систему показників, що характеризують продукцію, технології, устаткування, технічне забезпечення праці, організацію і управління виробничим процесом. Результати аналізу являються основою для вибору першочергових об'єктів та напрямків технічного та організаційного розвитку.

Таким чином, план організаційно-технічних заходів виробництва є комплексним. На його основі розробляються та уточнюються нормативи та норми, які поряд із виробничою програмою складають базу для визначення інших розділів як перспективного, так і річного плану підприємства, його цехів та підрозділів.

Від правильності розробки, обґрунтування та організації виконання плану організаційно-технічних заходів значною мірою залежить рівень виробничо-господарської діяльності підприємства. 

-    удосконалення конструкції виробів;

-    застосування нових автоматичних ліній;

-    використання відходів для виготовлення продукції;

-    зміна асортименту, розкрою матеріалів і рецептур.

До заходів, які непрямо впливають на показники виробу, що виготовляється, належать:

-    наукова організація праці і підвищення культури виробництва;

-    заходи щодо охорони праці і техніки безпеки;

-    суміщення професій і багатоверстатництво;

-    удосконалення ремонту обладнання.

Всі запропоновані до впровадження організаційно-технічні заходи повинні економічно обґрунтовуватися. Центральне місце в цьому займає визначення їх економічної ефективності. Вона необхідна для визначення найбільш ефективних заходів, визначення їх впливу на показники роботи підприємства в плановому періоді, а також для розрахунку премій І винагород авторам пропозицій.

Економічна ефективність організаційно-технічних заходів розраховується у відповідності з методикою визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, тобто встановлюється річний економічний ефект, який являє собою загальну економію всіх виробничих ресурсів.

Показники економічної ефективності організаційно-технічних заходів в планах підприємства повинні враховуватися протягом всього періоду, в якому вони забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва чи вирішення інших задач - соціальних, природоохоронних та інших.

Впровадження ряду організаційно-технічних заходів дозволяє вивільнити частину діючого обладнання, яке в залежності від ступеня його придатності реалізується на сторону чи підлягає ліквідації. Результати такого вивільнення повинні знайти відображення в розрахунку ефективності заходів через коригування додаткових капітальних витрат.

Ефект, що досягається в результаті впровадження заходів організаційно-технічного характеру, в синтезованому вигляді виражається у прирості прибутку підприємства. Більшість заходів по вдосконаленню техніки, технології і організації виробництва впливають тільки на собівартість продукції. В цьому випадку приріст продукції по цим заходам обмежується величиною економії поточних витрат. Економія від зниження собівартості продукції розраховується тільки по змінних витратах і окремо по змінних та умовно-постійних. При цьому варто розрізняти