Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вивчення лишайників в шкільному курсі біології

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Курсова робота
на тему: «Вивчення лишайників в шкільному курсі біології»
 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЛИШАЙНИКИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗНАЧЕННЯ
1.1. Загальна характеристика, біологія лишайників
1.2. Розмноження лишайників
1.3. Екологічне значення лишайників
1.4. Опис та характеристика цетрарії ісландська
РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ЛИШАЙНИКІВ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ БІОЛОГІЇ
2.1. Урок на тему: «Лишайники»
2.2. Урок на тему: «Особливості будови і життєдіяльності лишайників. Значення грибів і лишайників у природі і житті людини»
2.3. Спостереження за лишайниками
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
 
 ВСТУП
 
Лишайники – це особливі організми, в тілі яких об’єднані водорості і гриби в нові комплекси симбіотичних організмів з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями.
Відомо понад 20 000 видів лишайників.
Лишайники – індикатори стану навколишнього середовища. Вони дуже чутливі до забруднення повітря. Найбільш стійкі – накипні, а кущисті та листуваті не витримують найменшого забруднення, тому вони не ростуть біля доріг. Особливо шкідливі для лишайників SO2, CO, NO, сполуки фтору. Лишайники нагромаджують радіоактивні елементи – уран, радій, торій.
У ліхеноіндикаційних дослідженнях як субстрат використовуються різні дерева. Для оцінки забруднення атмосфери міста, районного центра, селища вибирається вид дерева, що найбільш розповсюджений на досліджуваній території. Наприклад, як субстрат може бути використана липа дрібнолиста. Місто або селище поділяють на квадрати, у кожнім з яких підраховується загальне число досліджуваних дерев і дерев, покритих лишайником. Для оцінки забруднення атмосфери конкретної магістралі, вулиці або парення описують лишайники, що ростуть на деревах по обидва боки вулиці або алеї парку на кожнім третім, п'ятому або десятому дереві.
Мета роботи полягає в тому, щоб проаналізувати місце та значення лишайників в шкільному курсі біології.
Завданнями роботи є:
  • дати загальну характеристику лишайників та їх значення;
  • навести розробки прикладів уроків з теми «Лишайники».
 
РОЗДІЛ 1. ЛИШАЙНИКИ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗНАЧЕННЯ
 
1.1. Загальна характеристика, біологія лишайників
 
Лишайники – це комплексні симбіотичні організми. Вони складаються з двох компонентів – водорості і гриба. Водорість продукує необхідні для життя організму вуглеводи, які накопичуються у тало-мі у вигляді лихеніну, а гіфи гриба поглинають і затримують у собі воду, також необхідну для життя. Талом лишайників утворений переплетеними гіфами гриба, між якими розташовані зелені або синьозелені водорості. Розрізняють два види талома: гомеомерний – більш давній і структурно-примітивніший, коли клітини водорості розташовані без будь-якого порядку або ж більш-менш рівномірно по всій товщі талома (рис. 1. 1 г) ; гетеромерний – коли водорості скупчені в одному шарі, який називають гонідіальним (рис. 1. 1 б). Ще А. С. Фамінцин і О. В. Баранецький (1867 р.) довели, що виділені з лишайника водорості нічим не відрізняються від вільноживучих. З іншого боку, у лишайників проявляються біологічні особливості, нехарактерні для їхніх компонентів поза симбіозом. Це виявляється, наприклад, у здатності лишайників оселятися у таких місцях, де не можуть жити окремо ні водорості, ні гриби. Лишайники оселяються навіть на склі і металах. Різноманітні форми їх можна спостерігати на скелях, поверхні ґрунту, корі стовбурів дерев. Особливо великі території вони займають у тундрі. Талом лишайника міститься не у самому субстраті, а на його поверхні. Лишайники здатні витримувати тривале зневоднення, під час якого їхня життєдіяльність, уповільнюється.
Наростає талом дуже повільно. Він забарвлений у сіруватий, бурий, зелений, оранжевий, яскраво-жовтий або майже чорний кольори. Забарвлення залежить від специфічних пігментів, солей заліза, складу і концентрації різноманітних кислот, кількість яких у лишайників сягає 230.
  
Рис. 1. 1 Лишайники:
А – в – листуватий лишайник пармелія (а – загальний вигляд талона з апотеціями, б – поперечний розріз гетеромерного талома, в – початкова фаза утворення соредії) ; г – листуватий лишайник лентогія (поперечний розріз гомеомерного талома) ; д – накипний письмовий лишайник на корі дерева; е – кущуватий оленячий лишайник ягель; є – кущуватий бородатий лишайник: 1 – верхній шар кірки; 2 – гонідіальний шар; 3 – серцевинний шар з гіф; 4 – нижній шар кірки.
 
За формою талома розрізняють такі лишайники: нитчасті – талом має вигляд ниток; накипні, або кіркові, – талом у вигляді кірочок на скелях, деревах, ґрунті; листуваті – талом у вигляді листкоподібних пластинок, прикріплених до ґрунту або дерев за допомогою ризин, що складаються із пучків гіф; кущисті – талом має вигляд більш або менш розгалужених кущиків, що досягають 12- 15 см заввишки.
 Водорості, що утворюють лишайник – зелені або синьо-зелені, гриби – аскоміцети, зрідка базидіоміцети.
Слань лишайника складається з переплетених ниток грибниці – гіф і розташованих між ними клітин або ниток водоростей. Розрізняють два основних типи мікроскопічної структури слані: гомеомерний і гетеромерний. Гомеомерні лишайники – клітини водорості рівномірно розподілені по всьому талому (слані), між гіфами гриба. Гетеромерні лишайники – виділяється окремий шар утворений клітинами водорості, цей шар називається гонідіальним шаром. Під ним знаходиться серцевина, яка складається із пухко розташованих ниток гриба. Зовнішніми шарами лишайника є щільно зімкнуті грибні гіфи, які називаються корковими шарами. За допомогою грибних ниток, що відходять
Фото Капча