Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Виявлення витоків та еволюції протоколу та церемоніалу як інструментів нормативної регламентації соціально-політичних відносин та визначення їх місця в арсеналі сучасних практик управління

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

державний обід запрошуються від української сторони офіційні особи, які беруть участь у переговорах та бесідах згідно із програмою візиту або в церемонії зустрічі глави іноземної держави. Список запрошених від української сторони на державний обід затверджується Главою Секретаріату Президента України за погодженням з Президентом України. Розміщення запрошених на державний обід за столами здійснюється відповідно до усталеної протокольної практики. На початку державного обіду передбачається обмін промовами (тостами), письмовий переклад яких, у разі потреби, до початку обіду розкладається на столах. Наприкінці державного обіду в Білій залі Марийського палацу влаштовується концерт майстрів мистецтв України.

За домовленістю сторін глава іноземної держави може влаштувати у відповідь протокольний захід від свого імені. Такий захід може не влаштовуватися, оскільки вважається, що під час візиту у відповідь президента приймаючої країни до країни гостя буде даний прийом на його честь.
Програмою державного (офіційного) візиту може передбачатисявідвідання главою іноземної держави театру в супроводі Президента України. На авансцені театру встановлюються державний прапор відповідної іноземної держави та Державний Прапор України, перед початком вистави виконуються державний гімн відповідної іноземної держави і Державний Гімн України. Після закінчення вистави на сцену виносять дві корзини квітів – від глави іноземної держави і від Президента України. За домовленістю сторін програмою державного візиту може передбачатися приватне відвідання театру главою іноземної держави. У цьому випадку в ложі разом із главою іноземної держави знаходяться особи, визначені програмою державного візиту, державні прапори не встановлюються, державні гімни не виконуються. За бажанням глави іноземної держави (парламенту, уряду) під час Державного й офіційного візитів та за домовленістю сторін може бути організовано поїздку високого гостя по Україні. На прохання глави іноземної делегації українська сторона може надати йому літак для поїздки по Україні. Офіційна церемонія проводів відбувається в Києві, гість відлітає, не повертаючись у Київ за винятком технічної зупинки. Протокольною особливістю проведення заходів, передбачених програмою візитів, є різний рівень супроводу гостей залежно від категорії візиту та статусу високого гостя. У поїздці по Україні главу іноземної держави супроводжують Віце-прем'єр-міністр України, перший заступник Міністра закордонних справ України, глава дипломатичного представництва відповідної іноземної держави в Україні, глава дипломатичного представництва України у відповідній іноземній державі, представник структурного підрозділу з питань протоколу МЗС України. В Автономній Республіці Крим, областях главу іноземної держави зустрічає та постійно супроводжує Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова відповідної обласної державної адміністрації.
Протокол візитів – це не лише церемоніальне забезпечення прийому та забезпечення перебування високого гостя й осіб, які його супроводжують. Протокол несе й серйозне політичне навантаження, значною мірою визначає успіх наміченої програми, отже, й успішність зовнішньополітичних зусиль держави в конкретному напрямку.
 
Висновки
 
Підсумовуючи усе вищевикладене можна зробити деякі узагальнення. Дипломатичний протокол – це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуванні.
Вироблення, стандартизація та фіксація певного формату відносин, узгодження загального порядку та забезпечення спільного додержання норм та правил, що і складає сутність церемоніалу, є невід’ємною умовою існування будь-якої ієрархічно побудованої соціальної структури.
Одним із дієвих інструментів підтримки ієрархії та запобігання конфліктів є етикет, який, через затвердження певних поведінкових стандартів, нормалізує процес комунікації. Така сформована та уніфікована система поведінкових норм та правил у конкретній сфері соціальних стосунків і є протоколом. При цьому, якщо протокол структурує та нормативно закріплює ієрархічний порядок, встановлений між структурами системи у процесі їх взаємодії, а етикет формалізує даний процес, то функція забезпечення строгого додержання даних формальностей покладена на церемоніал. Отже, церемоніал є феноменом, в якому фокусується та переломлюється у символічній формі уся специфіка протоколу та етикету як форм соціальної взаємодії. А підсумком тисячолітньої еволюції даних структур є державний протокол та церемоніал, де церемоніал – це офіційно встановлений розпорядок конкретної церемонії, а протокол є загальновизнаною формалізованою етикетною ситуацією, яка визначає модель поведінки під час офіційного комунікативного акту. Втім протокол та церемоніал – це не тільки форма поведінки, але й специфічний знаковий простір (текст), у межах якого на основі обміну семіотичними структурами (принципами, цінностями, нормами поведінки тощо) виробляється спільна та зрозуміла для всіх мова спілкування. Таким чином, протокол – це продукт адаптування автономних церемоніальних текстів до параметрів і вимог універсальної комунікації.
Звідси церемоніал слід розглядати як інструмент соціального управління, в той час як протокол є елементом системи державного управління.
 
Список використаних джерел
 
Вуд Дж., СерреЖ. Дипломатический церемониал и протокол: Принципы, процедура, практика: Пер. с англ. – М. : 2004.
ДрайманД. Дипломатический протокол: задачи, средства, методы и стиль работы. – Л. : 2002.
Захарова Л. М., Коновалова А. А. Основы дипломатической и консульской службы: Учебное пособие. – М. : 2001.
Зорин В. А. Основы дипломатической службы. – М., 1977.
КамінськийА. Основи міжнародних відносин. – Л. : 2001.
Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу і дипломатичної практики в історії України. – Л. : 2000.
Левин Б. Д. Дипломатия, ее сущность, методы и формы. – М., 1962.
Молочков Ф. Ф. Некоторые вопросы дипломатического протокола и дипломатической практики. – М. : 2004.
Попов В. И. Дипломатия – наука и искусство: Современная дипломатия: теория и практика. – М., 2000.
Положення про Державний Протокол та Церемоніал України. Затверджено Указом Президента України від 22 серпня 2002 року N 746/2002
Резніченко В. І., Михно І. Л. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету. – К. : 2003.
Ренецький В. Дипломатичне і консульське право. Начальний посібник. – Л. : 2002.
Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. – К. : 2006.
Сагайдак О. П., Олійник В. М. Принцип міжнародної ввічливості в дипломатичному протоколі. – Л., 2001.
Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посібник. К. : 2009. – 380 c.
Фелътхэм Р. Дж. Настольная книга дипломата. Пер. с англ. – М. : 2001.
Фото Капча