Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Визначення біопродуктивного потенціалу, оцінювання екологічних наслідків введення в іхтіофауну нових видів

Тип роботи: 
Доповідь
К-сть сторінок: 
10
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Здатність водної екосистеми до утворення певної кількості біологічної продукції у вигляді біомаси водяних рослин, безхребетних тварин, риб і інших гідробіонтів називають біологічною продуктивністю (біопродуктивністю).
В прісних водоймах України на сьогоднішній день відмічено 114 видів міног і 72 родів риб, 26 сімейств і 16 рядів, серед яких домінують сімейства коропових (42 види), бичкових (16) і окуневих (10) ; найбільше різноманіття іхтіофауни характерне для басейнів Дунаю (97 видів), Дністра (85) і Дунаю (84). За останні 40-50 років рибне населення поповнилось 18 видами і підвидами риб, 9 сімействами, але утратило 3 таксони. Таксон – одиниця класифікації; елемент таксономії, група в класифікації, рівень таксономічного рангу використовуваний в біологічній класифікації. Поняття застосовується переважно в біологічній систематиці, де під таксоном розуміють групу організмів, об'єднаних на основі загальноприйнятих методів класифікації, пов'язаних між собою тим чи іншим ступенем спорідненості, та достатньо відокремлену від інших груп, щоб їй можна було призначити визначену таксономічну категорію (таксономічний ранг) – вид, рід, родина і т. д. На основі порівняльного аналізу сучасного стану іхтіофауни показано зменшення видового складу в більшості річкових басейнів і падіння чисельності риб, що пов'язане з негативним впливом господарської діяльності на гідроценози. Визначено види риб прісноводних водойм (24 таксону 5 родин), які вже зараз потребують спеціальної охорони на рівні Червоної книги України.
Інтродукція (біологічна)  (від лат. Introductio – «введення») – навмисне або випадкове переселення особин будь-якого виду тварин і рослин за межі природного ареалу в нові для них місця проживання. Іншими словами, інтродукція є процесом введення в певну екосистему чужих їй видів. Інтродукований, або чужорідний вид (в біології)  (від англ. Introduced species) – некоренной, невластивий для даної території, навмисно або випадково завезений на нове місце в результаті людської діяльності. Процес освоєння інтродукованого виду на новому місці (адаптації до нових екологічних умов) називається акліматизацією. Часто інтродуковані види здатні істотно змінити сформовану екосистему регіону та стати причиною значного скорочення або навіть вимирання окремих видів місцевої флори і фауни. Таку інтродукцію часто називають біологічним забрудненням.  Природа інтродукції: Згідно з визначенням, вид вважається интродуцированным, якщо він був перенесений зі свого природного ареалу на нову територію в результаті людської діяльності. Інтродукція може бути як навмисною, так і випадковою. Умисне впровадження нових видів мотивувалося тим, що ці види будуть корисні людині на новому місці і підвищать його добробут. Так, у зв'язку з освоєнням нових територій завозилися сільськогосподарські культури, худоба і дикі тварини, здатні урізноманітнити місцеву фауну. Подальше поширення інтродукованих видів вже на новій території може відбуватися як за допомогою людини, так і самостійно.  Навмисна інтродукція Організми, навмисно перевозяться людьми, можуть адаптуватися на новому місці двома різними способами. У першому випадку їх спеціально випускають в дику природу. Часто складно передбачити, чи уживеться рослина або тварина на новому місці чи ні, і іноді в разі першої невдачі проводилися повторні спроби інтродукції в надії на те, що нові особини поліпшать виживаність і репродуктивність виду. У другому випадку поширення в дикій природі за межами природного ареалу відбувалося крім волі людини: тварини тікали на свободу і дичавіли, а рослини починали рости за межами садів, присадибних ділянок та сільськогосподарських угідь. Найбільш поширеною мотивацією свідомої інтродукції стало підвищення економічного доходу від місцевих біоценозів. У період великих географічних відкриттів європейці перевозили разом з собою культивовані рослини і худобу. Наприклад, з метою розведення на американський континент потрапив і потім поширився в дикій природі короп (Cyprinus carpio) До заходів, спрямованих на збільшення запасів і розширення асортименту риб, відноситься вселення у водойми нових видів риб та кормових тварин з інших географічних районів.  Переселення риб з одних водойм в інші в нашій країні розпочато ще в дореволюційний період, однак воно носило випадкових характер. Пересаджувати мало видав риб і в незначних кількостях. Після революції акліматизаційні заходи науково обґрунтовуються і проводяться в широких масштабах.  Ці роботи дали позитивні результати. В Каспійське море вселено кефаль, що стала в ньому промисловою рибою. У нього ж з Азовського моря переселені хробак нерєїс і молюск синдесмия – дуже цінні кормові організми, що розмножилися у величезних кількостях. В озеро Балхаш вселені судак і сазан, сильно збільшили його рибопродуктивність. Багато в озера і водосховища успішно переселені лящ, судак, сазан, сиг, рипус, пелядь, форель та інші види. Ведеться перевезення в річки Європи далекосхідних прохідних лососів (кети і горбуші). Однак, поряд з успішним переселенням, було багато і невдалих, викликаних різними причинами, що говорить про великий складності акліматизаційних робіт. Проводяться акліматизаційні роботи і в басейні Азовського моря. До війни три рази перевозилися в басейни Дону і Кубані каспійська мінога, протягом шести років у Дон і один раз на Кубань – ікра і личинки білорибиці. Правда, позитивних результатів ці перевезення тоді не дали.  У повоєнні роки масштаби акліматизаційних робіт розширилися і за кількістю видів, так і за кількістю пересаджених дорослих риб та молоді. Проводилося вселення кутума, аральського вусаня, сталевоголового лосося, білого амура, білого та строкатого товстолобиків, гібрид білуги і стерляді. Ведуться експериментальні роботи, пов'язані з вселенням в Азовське море смугастого окуня. Були пропозиції про акліматизацію інших видів риб. Кормові організми не вселялися, так як ними Азовське море багате. Навпаки, з нього велися й ведуться перевезення безхребетних тварин у Каспійське і Аральське маря і в інші водойми. З усіх перерахованих риб найбільший інтерес представляють кутум, білий амур та товстолобики. По вселення їх, отримані позитивні результати, і вони включені в перспективний план акліматизації риб в Азовському морі.  Білий амур та товстолобики в останні роки стали об'єктами вирощування товарної риби в ставкових господарствах спільно з коропом, значно підвищивши рибопродуктивність нагульних і вирощувальних ставків. У ряді рибоводних господарств, у тому числі в Гарячо-Ключевском (у Краснодара), вирощуються личинки і молодь цих риб, яких розводять у великих кількостях для зариблення багатьох водойм. Знаходять сприятливі умови ці риби у водосховищах, лиманах і опріснених ділянках Азовського моря, досягаючи значної величини (товстолобики до 30 кг і більше). Для рибного господарства Азовського моря білий амур живиться водною рослинністю, представляє великий інтерес як меліоратор нерестово-вирощувальних водойм, особливо ж сильно зарослих кубанських лиманів. Основна їжа білого товстолобика є фітопланктон, тому він може жити в Таганрозькій затоці, де біомаса фітопланктону висока, а солоність води невелика. І білий амур, та товстолобики зустрічаються тільки в опріснених ділянках моря. Недоліком цих риб є необхідність зариблення водойм штучно виведеною молоддю, хоча в басейні Кубані і зазначено природне розмноження товстолобика та білого амура. Однак приплід молоді від природнього розмноження не в змозі забезпечити навіть у малій мірі потребу в ній.  Що ж стосується смугастого окуня, якого багато хто надають велике значення, то питання про вселення його в Азовське море не можна вважати вирішеним. Він має дуже позитивні якості, високу харчову цінність і здатність жити і розмножуватися як у прісній воді, так і при океанічній солоності, що робить його дуже перспективним в умовах підвищеної солоності води в Азовському морі. Висока пристосовність смугастого окуня до нових умов доведена успішним переселенням його в кінці минулого століття з атлантичного узбережжя на тихоокеанське. Незважаючи на малу кількість молоді, випущеної в Азовському морі, окремі екземпляри окуня були в ньому спіймані в 1971 році. Разом з тим, будучи придонним всеїдним хижаком, він може поїдати молоді цінних промислових видів риб (судака, ляща, тарані, осетрових, рибця та ін) і в той же час не зможе використовувати в необхідному обсязі пелагічних риб – тюльку і хамсу. Низькі температури води в Азовському морі взимку, ймовірно, змусять окуня йти на зимівлю в Чорне море. Такий дуже широкий фронт заходів з відтворення цінних риб Азовського моря. Не підлягає сумніву їх позитивний вплив на рибне господарство моря. Тим не менш вони ще не забезпечують отримання молоді в такій кількості, яка дозволить найбільш повно і раціонально використовувати кормові ресурси в морі і отримувати великі улови цінних риб.  Велика увага, яка приділяється рибному господарству в умовах соціалістичного будівництва, і успіхи рибогосподарської науки дозволяють впевнено говорити про те, що завдання відтворення промислових риб Азовського моря будуть успішно вирішені. Проблеми інвазії та інтродукції риб. Однією з головних складових сучасної еволюції екосистем є «гомогенізація біосфери», або «велике переселення» видів з одного регіону в інший. У підсумку в екосистемах з'являються види, яких раніше там ніколи не було. Наприклад, до кінця XX століття тільки у внутрішніх морях і суміжних країн і в каскадах водосховищ на великих річках було виявлено більше 150 видів безхребетних, які раніше в цих екосистемах не зустрічалися. Серед риб, що зустрічаються зараз в прісних водах (близько 380 видів, що належать до 150 родів, 38 родин та 14 загонам), приблизно третину, тобто близько 120 видів, до теперішнього моменту виявляється поза межами їх історичних ареалів. Екологічні процеси, пов'язані з вселенням в екосистеми чужорідних видів та їх подальшим впливом на спільноти, називають біологічними інвазіями. Їх результатом часто стає зниження загального видового різноманіття: переселенці або просто знищують місцевих мешканців, або пригнічують і витісняють їх у процесі конкуренції. Іноді загальна кількість видів в співтоваристві зменшується незначно, але сам список мешкають в тому чи іншому місці видів змінюється корінним чином. Міграції видів та їх вселення в нові місця проживання можуть відбуватися в результаті природних причин – поступового розширення ареалу, пов'язаного з освоєнням нових ділянок, з коливаннями чисельності і кліматичними змінами. Але ці причини ми зараз розглядати не будемо – наша стаття присвячена інвазій, викликаних діяльністю людини. У цьому випадку вони відбуваються набагато швидше, а їх наслідки зазвичай виявляються набагато більш вираженими. Проілюструємо це на прикладі фауни прісноводних риб – більшість зазначених випадків зміни їх ареалів пов'язано саме з впливом людини. Характер такого впливу може бути різним. Часто в результаті людської діяльності відбувається істотна зміна значень абіотичних факторів середовища, гідрографічних характеристик водойм, що дозволяє тим чи іншим видам розселятися в райони, умови яких раніше не дозволяли їм виживати.  Інша причина зміни ареалів з вини людини – спрямована або випадкова інтродукція, пряме переселення організмів. Інтродукція може бути навмисною і ненавмисною. Перша, природно, передбачає переміщення видів, важливих з утилітарною, господарської точки зору. Стосовно риб, акліматизаційні заходи в цьому випадку можуть переслідувати дві основні цілі: 1) натуралізацію, тобто формування в нових водоймах (як природних, так і штучних) самовідтворюваних популяцій риб, фактично – розширення природного ареалу; 2) товарне рибництво, тобто вирощування риби в спеціалізованих рибоводних спорудах з завезеної ікри або молоді, без природного відтворення вселенців. Ненавмисна інтродукція – це випадковий занос представників тих чи інших видів у якості додаткового (хоча і небажаного) компонента при акліматизації інших риб або водних безхребетних, при перевезенні посадкового матеріалу для рибгоспів, з балластовими водами в трюмах суден, з імпортними товарами, сільськогосподарськими продуктами і т. п.  Люди перевозили і утримували в неволі риб з естетичних, гастрономічних і ритуальних міркувань ще з античних часів. Практична робота з акліматизації риб у внутрішніх водоймах ведеться з другої половини XVIII ст., коли ставки близько Петербурга завезли всім відомого і улюбленого багатьма сьогодні карпа. За минулі роки з того моменту були акліматизовані 58 видів риб (з них 20 видів – з метою натуралізації), яких вселяли в різні водойми. Зрозуміло, найбільш масштабна робота проводилася починаючи з середини XX ст. Тільки в 1961-1971 рр. здійснювалося до 400 перевезень риб на рік. 
 
Горбуша   Гамбузия   Лещ   Корюшка   Пелядь   Форель
 
Риб переселяли як в регіони, віддалені від їх природного ареалу, так і у водойми, розташовані неподалік від звичайних місць проживання. Дуже наочний приклад першого випадку – горбуша (Oncorhynchus gorbuscha). Природний нерестовий ареал цього лосося розташований в основному в басейні далекосхідних морів – від Берингової до Японського. З 1956 по 1987 р. горбушу періодично інтродуцировали в річки Північно-Західного регіону, що належать до басейну Баренцева і Білого морів. В даний час ця риба заходить на нерест в річки від Мурманська до Югорского півострова, а також зустрічається біля берегів Британських островів, Норвегії, Швеції, Ісландії і Шпіцбергена. Але між природним, далекосхідним, ареалом і новою областю поширення розташовані великі акваторії сибірських шельфових морів, в яких горбуша не зустрічається. Успішно пройшла акліматизація чорноморсько-азовської кефалі сингіля (Liza aurata) в Каспійському морі і далекосхідної кефалі пеленгаса (Liza lauvergnii) інтродуцированной в чорноморсько-азовський басейн. Подібним чином була акліматизована ряпушка-рипуса (Coregonus albula) і ряд інших видів цього роду. Їх природний ареал приурочений до басейну Балтійського моря, а акліматизували їх в басейні річки Урал. Дуже відомий приклад – успішна віддалена акліматизація гамбузії (Gambusia holbrooki). Ця рибка відрізняється цікавими особливостями біології, і ми розповімо про неї докладніше. Природний ареал гамбузії – водойми Америки: США (штати Іллінойс і Нью-Джерсі) на півночі до Аргентини на півдні. Гамбузія – невелика рибка, довжиною від 3, 5 до 7, 5 см, причому самки часто крупніше самців. Проте дрібні самці можуть похвалитися більш яскравою, ніж у самок, забарвленням і видовженими спинним і хвостовим плавцями. Цих рибок раніше часто можна було побачити в акваріумах, вони невибагливі і добре розмножуються. Улюблена їжа гамбузії – личинки і лялечки комарів. Саме із-за такого гастрономічного пристрасті ці рибки стали найпопулярнішим об'єктом інтродукції та акліматизації у багатьох країнах, де була поширена малярія. Вперше це відбулося в 1920 р., коли Міжнародний Червоний Хрест замовив партію гамбузий для акліматизації в Італії та Іспанії. Там вони чудово прижилися і швидко розмножилися в стоячих водоймах. В результаті протягом буквально декількох років гостра епідемія малярії в цих країнах скоротилася до поодиноких випадків. З Іспанії гамбузию привезли в Палестину, на Філіппінські і Гавайські острови, де вона також успішно боролася з малярією. У 1925 р. гамбузию з Італії завезли в СРСР. Спочатку в Абхазію (Сухумі), а потім розселили по всьому Казахстану, Україні та Середній Азії, де вона також успішно бореться з малярійними комарами. Правда, при температурі нижче 10 °C гамбузія заривається в мул і впадає в сплячку. А нерест у цих рибок починається тільки тоді, коли температура води досягає 18-22 °C. Одна самка гамбузии може приносити до 4-5 виводків на рік, кожен раз виробляючи на світ від 30 до 50 мальків. Вони дуже швидко ростуть і вже через 1-2 місяці після народження досягають статевої зрілості. Ще одна маленька, всього 3-4 см завдовжки, рибка, основним кормом якої служать личинки комарів, -медака, або орізіас (Oryzias latipes). Її природний ареал розташований у Східній і Південно-Східній Азії – Японії, Китаї, на Філіппінах, в Індії... У 1974 р. медака з тією ж метою – для боротьби з малярійними комарами – була випущена в басейн річки Чи в Казахстані та у водойми Краснодарського краю, де успішно прижилася. Прикладом інтродукції риб у водойми, розташовані відносно недалеко від місць природного поширення, може служити корюшка (Osmerus eperlanus), що мешкає в басейні Онезького озера і нещодавно натурализовавшаяся в озерах Карелії. Лящ (Abramis brama) натуралізувався в ряді дрібних озер і водосховищ Південного Уралу, в озерах Західного Сибіру і Хакасії і в малих озерах Забайкалля, а судак (Sander lucioperca) – в озерах Карелії і Вологодської області, в Північній Двіні, у малих водосховищах Уралу і в ряді озер Західного Сибіру і Красноярського краю. Вище, ми вже відзначали, що вселення чужорідних видів зазвичай негативно позначається на місцевих спільнотах і призводить до скорочення різноманітності аборигенних видів флори і фауни. На думку ряду фахівців, біологічні інвазії є другою за значенням (після руйнування місць проживання) загрозою природним екосистемам, стійкості біологічних ресурсів та здоров'ю людей. Однак у ряді випадків доцільність сприяння поширенню того чи іншого виду очевидна – згадаймо гамбузію, зупинивши епідемії малярії. Багато розселені людиною види мають важливе господарське значення. Не будемо забувати і те, що практично всі культурні рослини і домашні тварини також вирощуються поза своїх природних ареалів... Буває і так, що випадковий завезення чужорідного виду призводить до явних позитивних наслідків і далі його розселення відбувається вже навмисно. Прикладом такої «позитивної» інвазії можна вважати випадковий завезення з США в Англію злаку Spartinia – це рослина виявилося дуже підходящим для закріплення мулистих узбереж, де інші види просто не ростуть. А в останньому виданні каталогу агентів біологічної боротьби з бур'янами згадано понад 70 видів ненавмисно інтродукованих комах і грибів, які опинилися в тій чи іншій мірі корисні для боротьби з занесеними бур'янами. З іншого боку, навіть «корисні» інтродуценти можуть заподіяти істотну шкоду, розселившись за межі призначених для них територій.
Фото Капча