Визначення захисних споруд та їх особливості призначення

Сховище складається з основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей – тамбури, шлюзи, до допоміжних – вентиляційні камери, санітарні вузли, входи (тамбури та передтамбурн), захищені дизельні електростанції, виходи, медична кімната, комора для продуктів. Приміщення для розміщення людей розраховані на певну кількість людей. : на одну людину передбачається не менше 0, 5 кв. м площі підлоги та 1, 5 куб. м. внутрішнього об'єму.. Висот\г приміщень сховищ Приймають відповідно до вимог використання їх у звичайних умовах але не менше 2, 2 м від підлоги до низу конструкцій перекриття. Велике за площею перекриття розбивається на відсіки місткістю 50-75 чоловік. У приміщеннях обладнуються дво- або триярусні нари – лавки для сидіння та полиці для лежання. Відстань від верхнього яруса до перекриття або виступаючих конструкцій повинна бути не менше, як 0, 75 м.

Приміщення сховища, де розміщуються люди, добре герметизуються для того, щоб у них не проходило отруєне повітря. Повітря, яке надходить у примішена, фільтрується сиецільним обладнанням.

Кожне сховище має не менше двох входів, які розміщені у протилежних сторонах з розрахунком напрямку руху основних потоків людей, а вбудоване сховище повинно мати і аварійний вихід, який розташований на відстані не менше половини висоти будинку, у якому розташоване сховище.

Входи у сховище обладнуються у вигляді двох шлюзових камер, відділених від основного приміщення та перегороджених між собою герметичними дверима. Для сховищ місткістю від 300 до 600 чоловік обладнується Однокамерніїіі, а більше 600 чоловік – двокамерний тамоур – шлюз. Зовні вхід обладнується металевими захисно-герметпчннми дверима, які можуть стримувати тиск ударної хвилі будь-якого виду вибуху.

Територію через вертикальну шахту. У сховищах, які стоять окремо допускається один вихід, що розміщений поза зоною можливих завалів. Аварійні виходи слід розміщувати вище рівня грунту.

Повітропостачання сховищ здійснюється за рахунок зовнішнього повітря при умові його попередньої очистки. Система повітропостачання подає у сховища необхідну кількість повітря, захищає від попадання у сховище радіоактивного пороху, отруйних речовин, біологічних засобів, диму, окису вуглецю при пожежах. Система повітропостачання сховищ може працювати в одному з трьох режимів.

Режим І – режим чистої вентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху.

Режим 2 – режим фільтровентиляції. У цьому режимі зовнішнє повітря очищується від радіоактивного пороху, отруйних речовин і біологічних засобів.

Режим 3 – режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря. Цей режим передбачається у сховищах, які розміщені на території, де можлива загазованість повітря отруйними речовинами або пожежа. У цьому режимі передбачається регенерація повітря і подача кисню для дихання із спеціальних кисневих балонів, які встановлюються у приміщенні фільтровентиляційного обладнання.

Подача повітря у сховища здійснюється електровентиляторами по трубопроводах. Кількість повітря, яке подається у сховища, залежить від температури зовнішнього повітря і повинно бути в режимі 1: 8м3/год – до 20°С, 10 мУгод – 20 – 25°С,! 1 м3/год – 25 – 30°С. ІЗ м3/год – більше 30»С.

В режимі 2 – на одну людину, яка захищається у сховищі, норма очистки повітря – 2 м3/год, а на одну людину, що працює у У сховишах використовуються фільтровентиляційні обладнання типу ФВК – t і ФВК – 2.

Відпрацьоване повітря із сховищ виходить само або за допомогою венгиляторів. Труби подачі повітря розміщені у сховищах, вони фарбуються: режиму чистої вентиляції – в білий колір, режиму фільтровентиляції – в червоний. Труби рециркуляції повітря фарбуються також в червоний колір. Приміщення для дизельної електростанції розміщуються біля зовнішньої стіни, а від інших приміщень відокремлюються вогнетривкою стіною з межею вогнетривалості в одну годину. Сховища обладнуються системами електропостачання та зв'язку, водопостачання, каналізації, опалення.

Електропостачання та зв'язок. Електропостачання здійснюється від зовнішньої електромережі, а при необхідності від авт шомного електроджерела (дизельної електростанції). На «випадок порушення електропостачання у сховищі передбачається освітлення від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних батарей і дизельних електростанцій.

Сховище повинно мати телефонний зв'язок з пунктом управління об'єкту та репродуктор, який підключений до районної або місцевої радіотрансляційної мережі.

Водопостачання та каналізація сховища здійснюються на базі загальних водопровідних та каналізаційних мереж. У сховищі мас бути аварійний запас води, приймачі води, які мають бути зроблені незалежно від зовнішніх мереж (труби водопостачання фарбуються у зеленіш колір).

У сховищі передбачається опалення. Воно здійснюється від загальної системи (опалювальної системи будинку). Для регулювання температури та відключення опалювання в опалювальній системі обладнують запірну арматуру (труби фарбуються у коричневий колір). У приміщенні сховища розміщують дозиметричні прилади, прилади хімічної та радіаційної розвідки, захисний одяг, засоби гасіння пожежі, аварійний запас інструментів, запас води та продуктів харчування, санітарне майно.

По місткості сховища класифікуються на маленькі, які розраховані на 150-600 чоловік, середні – 600-2000 чоловік, великі – більше 2000 людей.

Сховища характеризуються коефіцієнтом послаблення радіації (К) і стійкості до надлишкового тиску ударної хвилі (АР). За ступенем захисту діляться на п'ять класів.

У кожному сховищі є документи, які містять його характеристику, схеми зовнішніх і внутрішніх мереж з вказівкою місць відключення, а також журнал перевірки стану сховища.

Швидкозбудовані сховища. Вони повинні мати приміщення для розміщення людей, для фільтровентиляційного обладнання, санвузли, аварійний запас води, входи та