Язичництво в культурі давньої Русі

Віра в будинкового тісно перепліталася з вірою в те, що померлі родичі допомагають живим. У свідомості людей це пов'язувало будинкового з піччю. В давнину багато хто вірив, що саме через димар в сім'ю приходить душа новонародженого і через димохід йде дух покійного.

Зображення будинкових вирізали з дерева і представляли як бородатого мужика в шапці. Такі фігурки називалися чурами і водночас символізували померлих предків.

У деяких північних російських селах існували повір'я про те, що про господарство крім будинкового піклуються також дворовій, скотар і кутной бог (ці доброжили мешкали в хліву і наглядали за худобою, їм залишали в кутку хліва трохи хліба і сиру), а також овинник - зберігач запасів зерна і сіна.

Зовсім інші божества жили в лазні, що у язичницькі часи вважалася нечистим місцем. Банник був злим духом, що лякав людей. Щоб умилостивити банника, люди після миття залишали йому віник, мило і воду, в жертву баннику приносили чорну курку.

Північні слов'яни поклонялися Змію - владиці підземних вод - і називали його Ящір. Змій - могутнє і вороже чудовисько - є в міфології практично будь-якого народу. Давні уявлення слов'ян про Змію збереглися в казках.  Святилище Ящера розташовувалося на болотах, берегах озер і річок. Берегові святилища Ящера мали ідеально круглу форму - як символ досконалості, порядку протиставлявся силу цього бога. В якості жертв Ящеру кидали в болото чорних курей, а також молодих дівчат, що відбилося в багатьох повір'ях. Усі слов'янські племена, які вклонялися Ящеру, вважали його поглиначем сонця.

З переходом до землеробства  у слов'ян важливу роль у їх віруваннях стали грати сонячні (солярні) боги. Кілька століть одним з найбільш шанованих на Русі був Дажь-бог (Даждьбог) - бог сонячного світла, тепла, часу дозрівання врожаю, родючості, Бог літа і щастя. Також відомий як - Щедрий бог. Символ - Сонячний диск. Даждьбог розташовувався в золотому палаці на землі вічного літа, сидячи на троні з золота і пурпура. Він не боїться тіней, холоду або нещастя. Даждьбог літає по небу в оздобленої алмазами золотий колесниці, яку тягнуть дюжина білих лошадей з золотими гривами, що дихають вогнем. Даждьбог знаходиться в шлюбі з Місяцем. Вродлива молода дівиця з'являється в початку літа, старіє з кожним удень і залишає Даждьбога взимку. Даждьбогу прислужують чотири діви виняткової краси. Зоря Ранкова відкриває палацові ворота вранці. Зоря Вечірня закриває їх ввечері. Вечірня Звезда і Звезда Зоряниця, Ранкова Звезда, стережуть чудових лошадей Даждьбога.

Дажбог був богом сонячного світла, але аж ніяк не самого світила. Богом Сонця був Хорс. Хорс, чиє ім'я означає «сонце», «коло», втілював у собі рух по небу світила. Це дуже древнє божество, яке не мало людського вигляду і представлялося просто золотим диском. З культом Хорса були пов'язані ритуальний весняний танець - хоровод (рух по колу), звичай піч на Масляну млинці, схожі за формою на сонячний диск, і катати запалені колеса, які також символізували світило.

Жіночими божествами родючості, добробуту, весняного розквіту життя були Лада і Леля.

Лада - богиня шлюбу, достатку, часу дозрівання врожаю. Її культ простежується в поляків до XV ст.; У минулому він був поширений у всіх слов'ян, а також балтів. До богині зверталися з благаннями пізньої весни і протягом літа, приносили в жертву білого півня, (білий колір символізував благо).

Ладу називали «матір'ю Лелевой». Леля - богиня незаміжніх дівчат, богиня весни і першої зелені. Це є у словах що  пов’язані з дитинством: "ляля", "лялька" - лялька і звернення до дівчинки; "люлька"; "лелеко» - лелека, який приносить дітей; "плекати" - турбуватися про маленьку дитину. Особливо шанували Лелю молоді дівчата, справляючи у її честь весняне свято Ляльник: вибирали найкрасивішу з подруг, надягали на її голову вінок, садили на дернову лаву, (символ проростає молодий зелені), водили навколо хороводи і співали пісні, що прославляють Лелю, потім дівчина - «Леля» обдаровувала подруг заздалегідь приготованими вінками.

Чоловічим божеством родючості був Велес (Волос). Бог торгівлі, і звірів. Також відомий як - Зберігач стад. Символ-Сніп зерна або зерно, пов'язане у вузол. Священні тваринні і рослини: Віл, зерно, пшениця, кукурудза. Волосся - прихильний бог, який регулює товарообмін і переконується, що обіцянки тримаються. Клятви і договори приведені до присяги його ім'ям. Коли Перун став найбільшим богом війни, він розпізнав, що, на відміну від Сварожича, йому потрібна холоднокровна голова, щоб порадити. У зв'язку з цим, він привернув Волоса бути його правою рукою і радником.

Волосся також має іншу сторону. Він - захист всіх приручених звірів. Волосся з'являється в обличчя бородатого пастуха. Волос - бог - покровитель обладунків.

Серед загальнослов'янських богів