Забезпечення процесу короткострокового банківського кредитування на прикладі рівненської філії ПАТ "Кредобанк"

Актуальність теми. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Щодо цього він поступається хіба що категорії грошей. Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію - кредит.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність кредиту, є наступні: учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. А щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення в майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу; кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній. Інакше ці відносини будуть згасати і розриватися, тобто втратять здатність до розвитку. Економічна самостійність суб'єктів, добровільність, рівноправність та взаємна вигода роблять кредитні відносини внутрішньо адекватними ринковим відносинам, зумовлюють їх розвиток на ринкових засадах; кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тимчасове розпорядження, після чого повинен повернути власникові. Незмінність власника в кредитних відносинах вимагає особливо чіткого і дійового правового їх оформлення, щоб захистити інтереси власника. Якщо такий захист не забезпечується правовими засобами, то кредитні відносини втрачають свої визначальні ознаки і перетворюються в щось інше, ніж кредит. У цьому зв'язку інтереси кредитора для правового захисту є більш пріоритетними, ніж інтереси позичальника; кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Проте вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента. Однак вартість переміщується на зворотних засадах, тобто після певного періоду ці кошти повертаються назад у висхідне положення. Можливість їх неповернення робить позицію кредитора у цих відносинах досить вразливою, ризикованою. Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит.
Кредит як форма суспільних відносин має багато спільного з іншими економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом та ін. Зокрема, всі вони є вартісними категоріями, обслуговують рух вартості в процесі відтворення. Вони тісно переплітаються між собою функціонально. Так, гроші як засіб платежу з'явилися на ґрунті кредитних відносин. Вони успішно обслуговують їх і нині. Кредит у функції перерозподілу вартості обслуговує рух капіталу, сприяє формуванню фінансових ресурсів, розвитку торгівлі. Особливо тісно пов'язаний кредит з грошима, і цей зв'язок дедалі посилюється в міру розвитку суспільного виробництва й ускладнення економічних відносин .
Водночас кредит - це цілком самостійна категорія, що функціонує поряд з іншими категоріями, не замінюючи жодної з них і не поступаючись їм сферою свого призначення.
Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми відносин-кредитних відносин за участю посередника.
Найважливішою формою кредитних відносин цього типу є банківський кредит, де у ролі посередника виступає банк.
Кредитування господарських суб’єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банку. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. В сучасних умовах необхідно навчитися як на макро-, так і на мікро рівні, правильно й ефективно використовувати банківський кредит інтересах розвитку національної економіки України.
Як і будь-який процес, що відбувається в економіці, процес кредитування підпорядкований визначеним принципам, що лежать в основі організації економічних відносин з приводу надання позики та визначають правила поведінки суб’єктів цих відносин, а саме банку та позичальника, в процесі здійснення кредитних операцій. Серед цих принципів виділяють принцип строковості,що вимагає повернення позички в строки, передбачені кредитною угодою,принцип цільового використанняпозики (вкладання запозичених коштів в конкретні економічні господарчі процеси), принцип платності, а саме той,що за користування позиченою вартістю позичальником має бути сплачено кредитору,крім основної суми позики,додаткову суму у вигляді проценту. Наведення вище принципів кредитування може здатися тривіальним, але тільки на перший погляд, оскільки дотримання останнього принципу,а саме принципу забезпечення кредитів, що полягає у відповідності між вартістю забезпечення та заборгованістю по позичці, є основною передумовою для вдалого здійснення кредитної операції для кредитора, особи, що несе ризик по цій операції,але лише в єдності з іншими вищезазначеними принципами.
Під терміном "кредитні операції" слід розуміти кредити, банківські гарантії, акредитиви без грошового покриття, авалювання векселів, викуп зобов'язань по лізингу (фінансування лізингу), факторинг, ліміти для пластикових платіжних карток, емітованих банком, інші операції, які містять кредитний ризик.
Система банківського кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних суб’єктів. Вона охоплює принципи, обєкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківський контроль в процесі кредитування.
Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики, виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів.
Кредити комерційних банків можна можна класифікувати за різними ознаками та критеріями.За строками користування кредити поділяються на строкові, тобто надані на визначений у договорі строк; до запитання-видаються на невизначений строк; прострочені-по яких минув строк погашення; відстрочені або пролонговані-щодо яких прийняте рішення про перенесення строків погашення на більш пізню дату.
У свою чергу, строкові кредити можуть бути: короткострокові (до одного року), середньострокові ( 1-3 роки) та довгострокові (понад три роки) Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою та фіксованою процентною ставкою.
Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до 1 року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що кругообіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом 1 року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів кредит має бути повернений у визначений термін. У виключних випадках з врахуванням сезонності у діяльності клієнтів – суб'єктів господарської діяльності, за рішенням Правління Банку термін використання і погашення кредитів на поповнення обігових коштів може встановлюватись на період до 24-х місяців . В такому випадку кредит переходить до іншої строкової категорії.
Позики надаються банками юридичним та фізичним особам у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником - юридичні та фізичні особи. При переході до ринкової економіки принципово змінюється об’єктно-суб’єктний механізм організації банківського кредитування. Головне значення в механізмі кредитування є оцінка суб’єкта кредитної угоди.
Кредитний процес потребує серйозної і детальної організації, значної аналітичної роботи. Правильна організація банківського кредитування створює фундамент для здійснення багатьох інших напрямків діяльності комерційних банків. Саме від того, як організовано кредитний процес, прораховано та проаналізовано баланс активних та пасивних операцій ,багато в чому залежить ефективність діяльності банку в цілому.
Шляхом організації забезпечується функціонування і розвиток системи банківського кредиту, чіткий взаємозв’язок її складових та окремих ланок, раціональна структура управлінських органів банку і належна якість самих кредитних операцій. Засобами організації банківського кредитування є координація різних ланок, визначення послідовності управлінських рішень у кредитній сфері, регламентація умов здійснення кредитного процесу, коригування технології кредитних операцій з урахуванням практичних знань.
Кредитні операції становлять основну частину активних операцій банку (від 50% до 80% -в залежності від рівня та структури банку), й приносять до 90% усіх прибутків банку, тобто кредитні операції є найбільш прибутковими, але й найбільш ризиковими. Станом на 1 січня 2007 року обсяг чистих активів банківської системи становив 340,4 млрд. грн. порівняно з 213,9 млрд. грн. станом на 01.01.2006 року.В Україні станом на 01.01.2007 р. питома вага кредитів у загальній сумі активів банку становила 72,5% порівняно з 2005 роком - 70,1%. За період 2006 року порівняно з 2005 сума кредитів, наданих суб”єктам господарювання, зросла на 51,8%, а фізичним особам у 2,3 рази. Слід зазначити, що частка короткострокових кредитів в загальному кредитному портфелі банків дещо зменшилась. Якщо у 2005 році вони становили 44,9% або 70262,4 млн. грн. то у 2006 році-41,7% або 112439,8 млн. грн.
Розвиток ринкових відносин вимагає постійного удосконалювання кредитно-грошових відносин. Сучасна концепція кредитування, на жаль, сповідає ідею аргументованого скорочення кредитних вкладень, оскільки, на думку емісійних банків, надходження додаткових платіжних засобів посилює інфляційні тенденції. Обмеження кредитування одночасно позначається на розвитку підприємницької діяльності. В цілому необхідна не стільки тверда кредитна політика, скільки перегрупування її форм з метою розвитку комерційного кредитування для малого та середнього бізнесу. Саме вони потребують короткострокового кредитування в різних формах, що сьогодні пропонуються банківською системою.
Метою дипломної роботи є дослідження короткострокового кредитування і визначення напрямків вдосконалення на основі даних звітності комерційних банків.
Для досліджень та аналізу використовувався практичний досвід по питанню короткострокового кредитування Філії „Кредобанку”, Приватбанку, Укрсоцбанку.
Система комерційного банківського кредитування орієнтується на широкі верстви населення, підприємств малого, середнього, та великого бізнесу. Кредитна діяльність проводиться відповідно до законодавства України, положень, інструкцій НБУ з дотриманням економічних нормативів діяльності комерційних банків.
Для розкриття мети в дипломній роботі розкриваються такі завдання:

• сутність, особливості та теоретичні концепції банківського кредиту;
• організація короткострокового банківського кредитування в залежності від форми кредиту;
• напрямки вдосконалення організації банківського кредитування.
• розвиток мікрокредитування (короткострокового кредитування) в Україні.

Методи дослідження. Для аналізу досліджень були використані наступні методи: порівняння, співставлення, визначення відносних відхилень, метод коефіцієнтів.
Структурно дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, літератури та додатків.