Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Загальна характеристика психогенних розладів та їх класифікація. Невротичні розлади. Післятравматичний стресовий розлад. Гострі та затяжні реактивні психози. Психіатрія катастроф та стихійних лих

Предмет: 
Тип роботи: 
Лекція
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЛЕКЦІЯ
 
Тема: Загальна характеристика психогенних розладів та їх класифікація. Невротичні розлади. Післятравматичний стресовий розлад. Гострі та затяжні реактивні психози. Психіатрія катастроф та стихійних лих
 
ПЛАН
 
1. Розлади, повязані зі стресом: гостра стресова реакція, гострий стресовий розлад, посттравматичний стресовий розлад
2. Поняття про неврози. Клініка, діагностика. Лікування
3. Соматоформні розлади. Клініка, діагностика. Лікування
4. Гострі та затяжні реактивні психози
 
Актуальність теми: Психогенні психічні розлади – найбільш поширена форма психічної патології. За останні кілька десятиліть спостерігається безпрецедентний ріст поширеності останніх, що обумовлено значним ростом стресових ситуацій у сучасному світі.
 
Стресові розлади
 
Сучасне значення терміну «стрес», що використовується в психіатрії, має різний зміст. Зокрема, стрес – це реакція на психотравмуючу ситуацію; власне психотравмуюча ситуація; фактори, пов’язані з травмою. Дистрес – патологічна форма стресу, яка супруводжується більш вираженими і стійкими фізіологічними порушеннями. Термін «психічна травма» в класифікації DSM – IV відображає як психотравмуючу подію, так і опосередковану реакцію, включаючи страх, жах і безпомічність.
 
Етіологія і патогенез
 
Розлади, об’єднані в дану групу, є прямим наслідком травмуючої ситуації. Гостра реакція на стрес, гострий стресовий розлад і ПТСР розвиваються в умовах надзвичайної психотравмуючої ситуації, що характеризується наявністю реальної смерті людей чи її загрозою, а також виражених тарвм, включаючи загрозу психічнлму здоров’ю.
 
Гостра стресова реакція
 
З популяційних досліджень відомо, що більша частина населення (71, 6%) протягом життя відчуває дію психічної травми; при цьому 15% переживають надзвичайну по вираженості подію (насилля, бойова психічна травма і ін.)
Реактивний стан розвивається безпосередньо під час дії надзвичайної по вираженості психотравмуючої ситуації протягом кількох хвилин; проявляється у вигляді афекьтивно-шокової реакції.
Характерні симптоми тривоги, страху, розгубленості з почуттям безсилля і відчаю, що супруводжується вираженими вегетативно-соматичними проявами. Специфічними є дисоціативні симптому функціонального порушення свідомості у вигляді відчуження від події, що відбувається, звуження уваги і дезорієнтованість.
Виділяють гіпер- і гіпокінетичні форми реакції. Гіперкінетична форма супруводжується психомоторним збудженням у вигляді «рухової бурі». При гіпокінетичній формі характерне виражене гальмування, аж до повного зхнерухомлення і мутизму (афектогенний ступор).
В більшості випадків ця симптоматика редукується після припинення дії стресової ситуації протягом двох дів. Надалі може спостерігатись повна або часткова амнезія даного епізоду. Реакція може переходити в гострий стресовий розлад.
 
Гострий стресовий розлад
 
Клінічні прояви гострого стресового розладу об’єднують ознаки афективно-шокового та дисоціативного порушень у вигляді функціональних розладів свідомості. Ця сисмптоматика, що спостерігається під час чи після психогенної події, є специфічною для гострого стресового розлдау; проявляється у вигляді наступних симптомів:
  • суб’єктивного відчуття заціпеніння, ступору, відчуженості, відсутності емоійних реакцій;
  • порушення усвідомлення подій, які відбуваються;
  • дереалізації;
  • деперсоналізації;
  • дисоціативної амнезії (затруднень в спогадах значимих деталей психотравмуючої події)
Для гострих стресових розладів характерним є постійне повторення переживання подій у вигляді нав’язливих думок, уявлень, сновидінь, ілюзій, «флешбеків» або недиферинційованого відчуття відновлення події. При нагадуваннях про психотравмуючу ситуацію розвиваються тривожно-дисфоричні реакції, які визначаються як психологічний дистрес. Виражене уникання зовнішніх і внутрішніх стимулів, які викликають спогади про психотравмуючу ситуацію (розмов, думок, дій, місцевостей, зустрічей з людьми).
Характерними є фонові симптоми тривоги і підвищеної збудливості (труднощі засинання, подразливість, гіперестезія, порушення концентрації уваги). Розлад викликає порушення соціальної, професійної і сімейної адаптації.
Тривалість розладу складає від 2 діб до 4 тижнів після психотравмуючої події. В деяких випадках (в сер. В 25%) готрий стресовий розлад переходить в гостру форму ПТСР.
 
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
 
ПТСР – комплекс психічних порушень, які виникають в зв’язку з екстремальними ситуаціями. Згідно з МКХ – 10, ПТСР « виникає як запізніла і затяжна реакція на стресову подію чи ситуацію... виключно загрозливого або катастрофічного характеру, яка може викликати загальний дистрес майже в кожної людини». Виникає після латентного періоду тривалістю від декількох тижнів до кількох (зазвичай не більше 6) місяців.
ПТСР розвивається після гострої реакції на стрес. Для клінічної картини хаарктерні симптоми, пов’язані зі зімстом психотравмуючої ситуації, що постійно повторюються:
  • нав’язливі спогади, уявлення, думки чи відчуття; в дитячому віці можливе повторення гри, яка відображає зміст події
  • гнітючі сновидіння, що відображають зміст події; у дітей можливі кошмарні сновидіння без усвідомлення їх змісту.
Відчуття чи порушення сприйняття, що відповідають по змісту повторно «відновлюваній події» (включаючи ілюзії, галюцинації, дисоціативні флешбеки). Ці явища можуть виникати в проснковому стані чи при інтоксикації. В молодшому дитячому віці млжливе відтворення сцен, що відображаєють події.
При ПТСР виявляють ознаки, характерні для депресивного розладу, зокрема зниження зацікавленості з відчуттям відчуження від оточуючого. Пацієнти повідомляють про обмеження чуттєвого реагування (наприклад, неспроможності до любові) а також песимістично оцінюють своє майбутнє.
Тривалість розладу складає більше одного місяця; супурводжується вираженими порушеннями соціальної, професійної і сімейної адаптації.
В залежності від типу перебігу в DSM – IV виділяють наступні варіанти ПТСР:
- гострий – при тривалості розладу менше 3-х місяців;
Хронічний – при тривалості більше 3-х місяців;
Із запізнееним початком – при появі симптомів на протязі 6 місяців і більше після гострої психотравмуючої ситуації.
 
Розлади адаптації
 
Розлади адаптації – це група стресових або психогенних розладів, що характерихується субсиндромальних вираженням всихопатологічної симптоматики. Розповсюдженість в соматичній клініці складає 10-12%, в амбулаторні психіатричній практиці – більше 20%.
Розлади адаптації характеризуються нерізко вираженою депресивною, тривожною і поведінкової симптоматико., за змістом пов’язаною з психотравмуючими факторами. В зв’язку з відносною вираженістю симптомів виникає порушення міжособистісної, соціальної і трудової адаптації. В залежності від дмінуюих проявів виділяють розлади адаптації з депресивною симптоматикою, симптоми тривоги, з тривожною і депресивною симптоматикою, порушенням поведінки і змішану групу з тривожно-деперсивними і поведінковими порушеннями.
До симптомів субсиндромальної тривожної деперсії належить неспокій з очікуванням найгіршого, відчуття нікчемності і безпорадності, порушення концентрації уваги, гіперестезія, слабкодухість, фізична слабкість, дратівливість і розлади сну. Крім субафективних і неврозоподібних варіантів серед різних розладів адаптації виділяють:
з порушенням поведінки: імпульсивність, порушення усвідомлення проблем, схильність до актів насилля;
з порушенням емоцій і поведінки: настороженість, ворожість, підвищене вживання алкоголю, схильність до актів насилля.
Розлад адаптації з деперсивною симптоматикою є однією з найчастіших причин суїцидальної поведінки. Крім того, виявлення цього розлдау в підлтковому періоді є значимим предиктором виражених психічних розладів в більш старшому віці. В МКБ -10 в даний розлад входять наступні варіанти: культуральний шок, реакція горе, госпіталізм у дітей.
 
НЕВРОЗИ
 
Психічні розлади, що піддаються зворотньому розвитку і зумовлені впливом психотравматичних факторів; перебігають з усвідомленням хворим факту своєї хвороби без порушень відображення реального світу; проявляються в основному психогенно. Обумовлені емоційними і соматовегетативними розладами. У визначенні В. А. Гіляровського декілька ознак, що характеризують неврози:
  • психогенний характер виникнення;
  • особистісні особливості;
  • вегетативні і соматичні розлади;
  • потяг до боротьби з хворобою;
5) переробка особистістю ситуації, що склалась, і симптоматики, що виникла. Для всіх видів неврозів характерні такі основні групи клінічної симптоматики.
1. Розлади самоконтролю: дискомфорт, головний біль, відчуття розбитості (особливо після сну), підвищена втомлюваність, зниження працездатності, знесилення
2. Емоційні розлади: лабільність настрою, сенситивність, подразливість
схильність до депресивних реакцій, страхів і нав»язливих побоювань
бурхливі афективні спалахи з подальшим виснаженням, неадекватність емоційної реакції силі подразника, недостатність контролю за емоційними реакціями
3. Розлади ефекторно-вольової сфери і потягів: порушення апетиту і сексуальної функції, настирливі потяги, дії, недостатній контроль за поведінкою
4. Розлади інших психічних функцій: а) уваги (підвищене виснаження, неуважність, відволікання або приковування до неприємних відчуттів), б) пам»яті (забудькуватість, труднощі при запам'ятовуванні і відтворенні інформації), в) мислення (настирливі думки, афективне мислення, концентрація думок навколо своєї хвороби), г) відчуття і сприймання (гіпер; гіпо- і анестезії, парестезії, сенестопатії, неприємні відчуття в органах і ділянках тіла з розладами їх діяльності, функціональна сліпота, глухота), д) свідомості і самосвідомості (афективне звуження свідомості при психотравмуючих обставинах).
 
НЕВРАСТЕНІЯ
 
Проявляється підвищеною збудливістю і подразливістю в поєднанні з швидкою втомлюваністю і виснажуваністю. Характерна послідовність включення систем організму (або рівнів) в клінічну картину:
1. Вегетативні порушення:
2. Сенсомоторні розлади:
3. Афективні порушення:
Прийнято виділяти: Правильніше розглядати це як стадії в динаміці хвороби:
Гіпостенічна неврастенія: зниження працездатності; постійне почуття втоми; зниження інтересу до оточуючого; швидка виснажуваність;
Гіперстенічна неврастенія: подразливість; підвищена чутливість; схильність до афективних реакцій; порушення уваги.
 
ІСТЕРИЧНИЙ НЕВРОЗ (дисоціативні-конверсійні розлади)
 
Клінічна картина характеризується значною лабільністю емоцій і переходом психічного компоненту в соматоневрологічний. Можливі якісні зміни свідомості. Практично всі симптоми носять захисний характер відповідно до конкретної психотравмуючої ситуації.
Три основні групи симптомів:
1. Вегетативні:
- обмороки;
- вегетативні кризи з серцебиттям, головокружінням, нудотою, рвотою, спазмами в шлунку;
2. Рухові: (дисоціативні розлади моторики)
гіперкінези (тремтіння, подсмикування), хореєформні рухи;
акінезії (парези, паралічі) ;
- моно-; гемі-, пара-плегії або в»ялі периферичні паралічі; - топографія не відповідає інервації;
- немає патол. рефлексів або зміни сухожилкових рефлексів;
- ступор
3. Сенсорні: (дисоціативна анестезія)
  • розлади чутливості (анестезії, гіпер-, гіпостезії або больові порушення) по типу шкарпеток, рукавичок, жилетки, поясу;
  • алгії в різних частинах тіла: (головні, в спині, суглобах, серці, в обл. живота) ;
  • втрата функцій органів чуття (глухота, сліпота, концентричне звуження поля зору, істерична скотома, амавроз).
  • істеричні припадки в сучасних проявах частіше нагадують гіпертонічний криз, серцевий напад або будь-який інший вегетосудинний пароксизм;
  • замість втрати чутливості в сучасних умовах спостерігається: оніміння кінцівок, відчуття повзання мурашок, поколювання, відчуття жару або холоду;
  • типові паралічі, астазія -абазія спостерігається рідко. Частіше слабкість в руках, ногах, відчуття ватності, похитування при ходінні – обов'язковим є елемент демонстративності.
4. Афективні порушення:
  • лабільність;
  • швидка зміна настрою;
  • схильність до бурхливого афекту реалізованого зі сльозами;
  • Дисоціативна амнезія.
  • Дисоціативна фуга.
  • Транси і стани оволодіння.
 
НЕВРОЗ НАВ»ЯЗЛИВИХ СТАНІВ
 
Загальна назва неврозів, що проявляється нав»язливими страхами, уявленнями, спогадами, сумнівами і т. ін. При спостереженні за цими хворими спостерігається певна послідовність проявів симптомів неврозу. На перших етапах – фобії потім – нав»язливі компульсивні розлади (типу контрастних потягів), пізніше – інші нав»язливі стани (типу обсесивних розладів). При формуванні фобій спостерігається характерна для всіх неврозів послідовність у виникненні розладів. На тлі виникших вегетативних, сенсомоторних, афективних розладів з'являється нав»язлива думка, отже підключається ідеаторний компонент і цим завершується формування фобії.
Н. М. Асатіані (1967р.) виділив 3 стадії розвитку фобічного етапу неврозу:
Страх при безпосередньому стиканні з травматичною ситуацією (наприклад, їзда в метро).
Фобія виникає вже при очікуванні зустрічі з психотравматичною ситуацією.
Виникнення страху вже тільки при уявленні про можливість психотравматичної ситуації.
 
ОСНОВНІ ВИДИ НАВ»ЯЗЛИВОСТЕЙ
 
Нав»язливі сумніви.
Нав»язливі спогади – це надокучливі спогади про сумну, неприємну або ганебну для хворого подію всупереч намаганням про неї не думати.
З. Нав»язливі уявлення – це поява неправдоподібних уявлень, які людина сприймає за реальність попри їхню абсурдність.
4. Нав»язливі потяги.
5. Нав»язливі страхи (фобії).
6 Нав»язливі дії – це рухи, що хворий робить всупереч свому бажанню, незважаючи на зусилля утриматись від їх виконання.
До нав»язливих страхів зазвичай приєднуються різноманітні захисні дії – ритуали. На початку ритуали носять характер прямого захисту, який дій. Зазвичай хворі зберігають критичне відношення до фобій, і це є особливістю відображається в униканні травмуючої ситуації з подальшим ускладненням захисних нав»язливостей. Лише на висоті страху на короткий період може втрачатись критичне відношення.
 
Тривожно-фобічні розлади
 
Одна з найбільш розповсюджених форм психічної патології
1. Панічний розлад – раптово виникаючий і швидко, напротязі декількох хвилин, наростаючий симптомокомплекс вегетативних розладів (вегетативна криза – серцебиття, стискання в грудях, відчуття задухи, нестачі повітря, пітливість, головокружіння), що поєднуються з відчуттям страху смерті, страху втрати свідомості чи втрати контролю над собою. Тривалість маніфестних панічних атак коливається в широких межах, хоча, зазвичай, не перевищує 20-30 хвилин.
2. Агорафобія – включає страх відкритих просторів, і ряд подібних фобій (клаустрофобію, фобію транспорту, натовпу). Маніфестує разом (або слідом) з панічними атаками. Типові ситуації, що провокують виникнення агорафобій є поїздка в метро, перебування в магазині, серед великого натовпу людей і т. п.
3. Іпохондричні фобії (нозофобії) – нав’язливий страх якогось важкого захворювання. Частіше всього спостерігаються кардіо-, канцеро-, інсультофобії, а також сифіло- і СНІДофобії. На висоті тривоги фобічні хворі іноді втрачають критику до свого страху, звертаються до лікарів відповідної спеціалізації, вимагають обстеження.
4. Соціальні фобії – страх опинитись в центрі уваги, що супроводжується побоюванням негативної оцінки оточуючих і униканням суспільних ситуацій.
Специфічні (ізольовані) фобії – фобії, обмежені певною ситуацією – страх висоти, нудоти, грози, домашніх тварин, лікування в стоматолога, – тому хворі намагаються уникнути цих ситуацій.
 
Лікування і організація допомоги хворим з невротичними розлададми
 
Основний метод лікування неврозів – амбулаторна терапія.
Госпіталізація пов’язана з необхідністю інтенсивного лікування. В першу чергу це відноситься до гострих тривожно-фобічних розладів (маніфестні панічні атаки, генералізована тривога, пан-фобії, істеропанічні та дисоціативні стани). Ефективність лікування невротичних розладів досить висока. Покращення вдається досягти в 60-80% випадків.
Медикаментозна терапія обсесивно-компульсивних розладів: використовують серотонінергічні антидепресанти, серед них одне з перших місць займають трициклічні похідні; антидепресанти з груп зворотніх інгібіторів МАО, СІОЗС, а також бензодіазепінові транквілізатори і в-адреноблокатори. Препаратами першого вибору є СІОЗС: флуоксетин (прзак), сертралін (золофт, стимулатон).
Тривожно-фобічні розлади: застосовують комплексний підхід з використанням психотерапевтичних і фармакологічних методів.
Лікування панічних розладів включає фармакологіні і психотерапевтичні методи. Найефективнішим засобом є трициклічні антидепресанти (кломіпрамін та іміпрамін). Подальший вибір антидепресанта визначається стійкістю тривожного і вираженістю тужливого афекту. Застосовують препарти з різних груп – СІОЗС, СІОЗН, СІОЗСН.
Основою лікування істероконверсійних розладів є психотерапія.
 
Соматоформні розлади
 
Соматофорні розлади – це група функціональних неспецифічних розладів, що проявляються соматичними симптомами, які неможливо пояснити відомими патофізіологічними механізмами і які не мають органічної основи.
В сучасних класифікаціях МКБ – 10 і DSM – IV до соматофорних розладів віднесені соматизовані та іпохондричні розлади, що мають хронічний перебіг, а також болевий розлад (психогенний біль голови і біль в спині). Розповсюдження в попцляції хронічного соматизованого розладу складає 1%; в первинній і загальній медичній практиці – 1-6%. У жінок зустрічається в 2-6 разів частіше, ніж у чоловіків.
В основі соматофорних розладів лежать первинні тілесні відчуття, що мають афективну основу, які неправильно інтерпретуються і фіксуються по психологічних механізмах, які мають зв’язок з попереднім індивідуальним досвідом і ситуаційними факторами. В розфитку соматофорних розладів існує різне співвідношення афективних і когнітивних складових, які обумовлюють наявність окремих варіантів даного розладу.
Іпохондричний розлад виявляється постійними надцінними ідеаторними побудовами про наявність одного чи кількох соматичних захворювань і стабільними соматичними скаргами. Сюди належать немаячна дисморфобія і нозофобія.
Соматофорна вегетативна дисфункція характеризується скаргами на порушення роботи систем організщму, які мають переважно вегетативну регуляцію: серцево-судинної; шлунково-кишкової, дихальної і урогенітальної.
Больовий розлад характеризується скаргами на постійний виражений біль, розвиток якого пов’язаний із психогенними факторами, частіше конфліктами. В дану групу входять психогенний головний біль і болі в спині. До інших соматофорних розладів відносять психоггення дисменорею, дисфагію, біль в м’язах шиї.
 
Лікування
 
При виборі терапевтичної тактики враховують наявність супутньої депресії, рівень ідеаторних іпохондричних утворень, а також специфіку вегетативно-соматичних симптомів. Важливо є виявлення тривожного, тужливого або апатичного афекту, маскованого соматофорною симптоматикою. При необхідності застосовують антидеперсанти. Перевагу надають препаратам з мінімальною побічною дією. Разом з психофармакотерапією застосовують психотерапевтичні методи (когнітивно-поведінкові та інтегративні).
 
ЛІТЕРАТУРА:
 
  1. Александровский Ю. А. « Пограничные психические расстройства: руководство для врачей» – М: Медицина, 1987. 400 с.
  2. Блэйхер В. М., Крук И. В. «Патопсихологическая диагностика» – К. : Здоров’я, 1986, – 290 с.
  3. Вейн А. М., Дюкова Г. М., Воробьёва О. В., Данилов А. Б. «Панические атаки» С-Пб: Б. И., 1997, – 304 с.
  4. «Клиническая психиатрия» /под ред. Н. Е. Бочарикова – К: Здоров’я, 1989.
  5. «Клиническая психиатрия»: пер. с англ. в 2-х т. Г. И. Каплан, Б. Дж. Седок. М. : Медицина 1994.
  6. «Критерії діагностики і лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих» / склад. колект. авторів – Харків, РВФ «Арсіс Лтд», 2000.
  7. Морозов Г. В., Шумский Н. Г. «Введение в клиническую психиатрию». М. : Медицина, 1998.
  8. «Руководство по использованию, классификации психических и поведенческих расстройств в клинической практике (МКБ – 10). Министерство Здравоохр. Украины – Донецк «Критис», 2000.
 
Фото Капча