Загальна характеристика унітарної держави

 

Вступ

РОЗДІЛ І. Загальний огляд форм державно-територіального устрою

РОЗДІЛ ІІ. Основні ознаки унітарної держави

РОЗДІЛ ІІІ. Франція як характерний приклад унітарної держави

РОЗДІЛ IV. Порівняння унітарної та федеративної форм правління на прикладі Російської Федерації

Висновки

Список використаних джерел

 

 

У теорії держави й права, так само як і у деяких інших суспільних науках, розглядається проблема держави, тобто проблема формування й функціонування особливої політичної організації суспільства, що спирається на публічну владу, яка є необхідною для виконання як класових, так і загальнолюдських завдань на певній території.

Підхід до цієї проблеми був різним на різних етапах розвитку суспільства і, відповідно, теорії держави й права як юридичної науки.

Хоча було б невірним заперечувати всі ті наукові гіпотези, концепції, знання, які створені раніше й визнані нині не повністю. Вони відбивали ті суспільні відносини і їх суб'єкти, вивченням яких займається юридична наука, однак є більше вірним у рамках курсової роботи спиратися на сучасні знання й теорії, а іншим приділяти частину часу й місця, згадуючи їх як гіпотези або додаткові аспекти даної проблеми.

З самого початку, коли питання державного yстpою потрапили в поле зоpу К. Маркса й Ф. Енгельса, вони вважали, що унітарна держава має перевагу перед федеративною. Більш висока узагальненість праці, більш тісні зв'язки між трудящими повинні були, на їх думку, сприяти активізації революційного процесу, чого не можна було досягти в інших країнах.

Саме унітарна держава є сьогодні найпоширенішою формою державного устрою у світі, що доводить її історичну значимість.

Актуальність теми курсової роботи визначається постійно зростаючим інтересом окремих регіонів світу та й нашої країни зокрема до формування того чи іншого типу державного устрою, для чого потрібно враховувати як плюси, так і мінуси кожної з таких систем.

Мета курсової роботи – розкрити характерні риси унітарної держави й проаналізувати значимість цієї форми державного устрою на прикладі окремих держав.

Об’єктом дослідження визначено форми державного устрою країн світу, а предметом – особливості унітарної форми державного устрою як найбільш поширеної на сьогодні.

Як джерельну базу для написання курсової роботи використано навчальну літературу за курсом «Теорія держави й права» й «Конституційне право закордонних країн». У цілому, слід відзначити таких авторів як: Мишина А. А. Венгерова А. Б. Хропанюк В. Н. Праці цих авторів відрізняє простота й доступність, з якою викладається тема, а також значнакількість прикладів, які дозволяють мислити не гіпотетично, а грунтуючись на конкретних фактах.

 

 

Для розгляду поняття «унітарна форма державного устрою» необхідно сказати кілька слів про форми державного устрою взагалі, тому що «унітарна держава» є складовою форми державного устрою.

Форма державного устрою – це національна й адміністративно-територіальна будова держави, яка розкриває характер взаємин між її складовими частинами, між центральними й місцевими органами державного управління та влади.

Форма державного устрою показує[7, 44]:

а) з яких суб'єктів складається держава;

б) яке правове положення суб'єктів, і які взаємини між ними;

в) як будуються відносини між центральними й місцевими органами влади;

г) у якій державній формі виражаються інтереси кожної з націй, які проживають на цій території.

Наявність конкретної форми державного устрою в певній країні залежить від цілого ряду соціальних, історичних, національних, географічних й інших умов. Саме ці умови визначають специфіку наявної форми державного устрою, яка ніколи не може бути результатом випадкового збігу обставин, а є завжди детермінованою.

За формою державного устрою всі держави можна розділити на основні групи (рис. 1) :

 

Рис. 1. Форми державного устрою.

 

Унітарна держава – це єдине державне утворення, яке складається з адміністративно-територіальних одиниць, що підкоряються центральним органам влади й ознаками державної незалежності не володіють. Це найбільш переважаюча форма державного устрою у світі. Унітарними державами є такі країни як Великобританія, Франція, Італія, Швеція, Норвегія, Фінляндія, Греція, Іспанія і т. д.

Історично унітарна форма державного устрою склалася найпершою, разом із самим виникненням держави. Усі без винятку державні утворення стародавності й середніх століть мали цю форму державного устрою. Прикладом тому можуть служити Римська імперія, імператорські Китай та Японія, середньовічні європейські королівства. Пізніше, з розвитком ідей освіти й гуманізму, з'явилося чимало прогресивних ідей, що й привело до появи в області державного будівництва багатьох країн інших форм державного устрою: федерацій і конфедеративних державних союзів[2, 11].

З погляду взаємин місцевого самоврядування й органів державної влади, унітарні держави можна розділити наступним чином:

Децентралізовані держави – це держави, у яких Конституцією розмежовані повноваження між центральною владою й територіальними одиницями вищого рівня (Франція, Іспанія).

У децентралізованих унітарних державах великі регіони користуються широкою автономією й навіть мають у своєму розпорядженні власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінські структури й самостійно вирішують передані їм у ведення питання. Найчастіше – це проблеми освіти, комунального господарства, охорони громадського порядку і т. д.

Централізовані держави – це держави, у яких владні функції на місцях здійснюють тільки, представники, призначені центральними органами