Загальні проблеми сучасного праворозуміння

 

 

На відміну від населення, якому досить знати принципи (аксіоми) права і найбільш ходові (потрібні) норми права, юристи повинні досконально знати принципи й норми тих інститутів права з якими вони працюють, а також вміти правильно застосовувати право. Дані поняття представляють вираження більш загальних філософських понять: суспільної психології і суспільної ідеології. Із загальної характеристики даних рівнів можна зрозуміти і зміст правової психології і ідеології, відзначивши в той же час і специфічні особливості. Суспільне розуміння – це та сторона духовного життя суспільства, від якої залежить майбутнє суспільства, цілеспрямованість, цінності орієнтації і соціальна активність індивідів, громадян по модернізації суспільних відносин. Структурні елементи суспільного розуміння розпізнаються як масова психологія (психологія народних мас), яка виражає закономірності буденного, повсякденного життя людей і ідологія, яка виражає закономірності взаємовідносин, діяльності (політичної, правової і т. д.) великих соціальних груп, класів, прошарків, їх інтересів, задач і цілей в історичному процесі. Масова психологія формується як звичайний-стихійний процес. Отже в ній перевищують стереотипи, традиції, звичаї, емоціонально-вольові-відносини до реальності. Правова психологія, володіє тими ж характеристиками, що й суспільна психологія в цілому виділяється і своїми особливими рисами. Правова психологія по змісту представляє собою сукупність відчуттів, емоцій, настрою, рівності у відносинах між індивідумами і державою, між індивідумами і націями. Правова психологія служить джерелом соціальної активності широких народних мас, які проявляються в соціальних революціях, у національно-визвольній боротьбі і т. д. Правові принципи свободи, рівності і братства народилися в революційному русі французького і других народів. Ідеологія розвивається в результаті теоретичної діяльності представників основних сил суспільного розвитку. Правова ідеологія-це система поглядів, ідей, різного роду соціальних груп, об'єднань, організації і окремих мислителів, які виражали своє відношення до державної влади, правової основи цієї влади, політичної і правової системи даного суспільства. Вона формується в процесі теоретичної діяльності представників різних соціальних наук: економічних, політичних, юридичних і других наук. Правові відносини, правопорядок в суспільстві рішаються не тільки юридичними методами, оскільки для їх реалізації необхідні і матеріально-економічні умови, і соціально-психологічні предпосилки, і другі моменти.

Правова ідеологія може стати керуючою силою в розвитку суспільства, якщо в неї покладені основні принципи: демократії, гуманізму і соціального прогресса. Правова ідеологія пробуджає в масовому розумінні потрібність в активному відношенні до дійсності, формує в ньому суб'єктивне правове відношення до других суб'єктів права. Розуміння людиною себе як суб'єкта правовідносин піднімає його розуміння на рівень само розуміння. А це означає, що поняття законності, правопорядку і т. д. стають елементами його само розуміння, його поведінка в суспільстві й відношення до других індивідів Вважається, що прецедент, звичай вичерпані себе як джерело права, що самим оптимальним джерелом права є закон. В юридичній літературі обов'язковими є слідуючи моменти у визначені пропуску в позитивному праві, а також відповідні їх види пропусків. 1. Пропуск в позитивному праві означає відсутність якого-небудь джерела права взагалі і закон, підзаконний акт, звичай, прецедент. 2. Пропуск в нормативно-правовому урегулюванні означає відсутність норм закону і норм підзаконних актів.

3. Пропуск в законодавстві означає відсутність закону, тобто акту вищого органу влади.

4. Пропуск в законі означає неповне урегулювання питань в даному законі. Неповнота норм у даному акті означає, як пропуск цього акту, так і пропуск права в цілому.

Спостерігаючи за практикою парламентської діяльності по прийняттю закону можна побачити, як депутати в силу певних причин, мотивів, утримуються від прийняття закону, голосують за прийняття чи проти. Відсутність правової норми на основі описаної ситуації неможливо віднести до проблем пропуску позитивного права, оскільки причина знаходиться не в правовій сфері, а зовні.

Поштовхом для діяльності по встановленню пропусків у праві є, по-перше, юридична практика, яка знаходить протиріччя і нерозвиненість системи законодавства. По-друге, пропуски знаходяться в процесі нормативізму, кодифікаційних робіт, коли з'являється об'єктивна проблема в тому, щоб обновити систему права.

Нормативізм – це державна діяльність по формуванню права, формуванню систем норм права. Нормативно-правові акти по відношенню до права представляють