Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Загальні властивості відчуттів

Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

маються нервові клітини, що поєднують зорові збудження.

Для зорових збуджень характерна деяка інертність. Це є причиною виникнення послідовних образів – збереження сліду світлового роздратування після припинення впливу світлового подразника. (Від чого ми не зауважуємо перерв між кадрами кінофільму. Вони виявляються заповненими слідами від попереднього кадру.)
Люди з послабленим апаратом колбочок погано розрізняють хроматичні кольори (цей недолік, описаний англійським фізиком Дальтоном, є дальтонізмом). Ослаблення роботи апарата паличок затрудняє бачення предметів у сутінковому висвітленні (цей недолік є курячою сліпотою).
Різка зміна освітленості знижує зорову чутливість. На великих відстанях найкраще сприймаються чорні об'єкти на жовтому тлі. Колірна однотипність, як і різкі колірні контрасти, стомлює зір.
Найбільше сприятливо гармонічне сполучення кольорів. Для робочої обстановки краща м'якість тонів, невелика колірна насиченість.
При розрізненні об'єктів колірна їхня подібність може привести до утруднення їх диференціювання. Предмети одного кольору можуть бути помилково віднесені до однорідної групи об'єктів.
Для найкращого колірного розрізнення оптимальні об'єкти з кутовий величиною 1-3 град.
Слухові відчуття. Звукові хвилі, що діють на слуховий рецептор, являють собою згущення і розрядження повітря в результаті коливання предметів, що видають звуки. Ці коливання концентруються зовнішнім вухом і через слуховий прохід впливають на барабанну перетинку.
Коливання барабанної перетинки передаються через систему кісточок середнього вуха (ковадло, молоточок і стремінце) у внутрішнє вухо, у якому знаходиться равлик (спіральне кісткове утворення). Равлик заповнений рідиною. У результаті періодичних коливань повітря виникають коливальні рухи рідини в равлику. Ці коливання і впливають на слуховий рецептор – орган Корти. Основною частиною цього органа є мембрана, що складається з 24 тис. волокон. Довжина цих волокон зростає від підстави равлика до вершини. Передбачається, що ці волокна відповідають на зовнішні звукові впливи за принципом резонансу. Резонуюче коливання того чи іншого волокна трансформується в нервовий імпульс, що відповідним чином інтерпретується у скроні кори головного мозку. Слухові відчуття відбивають висоту, силу і тембр звуку. Висота звуку визначається числом коливань джерела звуку в 1 с. (1 коливання в секунду виміряється в Гц). Орган слуху чуттєвий до звуків у межах від 20 до 20 тис. коливань у секунду.
Але найбільша слухова чутливість лежить у межах 2000 – 3000Гц (це висота звуку, що відповідає лементу зляканої жінки).
За верхнім порогом звуковий чутливості (тобто понад 20 000 Гц), розташовано ультразвуки.
Пороги розрізнення звуків по їхній висоті складають 1/20 півтони (тобто розрізняється до 20 проміжних ступіней між звуками, які видаються двома сусідніми клавішами рояля). Інтенсивність слухового відчуття – голосність – залежить від інтенсивності звуку, тобто від амплітуди коливання джерела звуку і від висоти звуку.
Поріг слухового відчуття окремої людини значно змінюється в залежності від різних обставин протягом невеликого проміжку часу. З віком відбувається зниження чутливості до звуків високої частоти.
Шкірні відчуття. Шкірні відчуття підрозділяються на тактильні (відчуття дотику і тиски), відчуття болю, відчуття тепла й відчуття холоду.
Кожний з цих видів шкірних відчуттів має свої рецептори Тактильні відчуття – відчуття дотику і тиски.
Тактильні рецептори найбільш численні на кінчиках пальців і язика. Якщо на спині дві крапки дотику сприймаються роздільно лише на відстані 5 см, то на кінчику пальців і язика вони сприймаються як роздільні на відстані 1 мм.
У корі головного мозку найбільше широко представлені рецептори пальців рук (це зв'язано зі значенням рук у праці людини).
Температурні відчуття виникають від роздратування терморецепторів шкіри. Існують окремі рецептори для відчуття тепла і холоду. По поверхні тіла ці рецептори розташовуються нерівномірно, в одних місцях більш, в інших менш. Наприклад, до холоду і болю найбільше чуттєва шкіра спини і шиї, а до гарячого – кінчики пальців та язика.
Різні ділянки шкірного покрову мають різну температуру.
Болючі відчуття викликаються механічними, температурними і хімічними впливами, що досягають інтенсивності, здатної до руйнуванню організму. Болючі відчуття значною мірою зв'язані з підкірковими центрами, що регулюються корою головного мозку. Вони піддаються до деякої міри гальмування через другу сигнальну систему.
Властива даній ділянці шкіри температура є фізіологічним нулем. Відчуття тепла чи холоду виникає в залежності від співвідношення температури впливу з постійною температурою даної ділянки шкіри.
Нюхові відчуття. Нюхові відчуття виникають у результаті роздратування частками пахучих речовин, що знаходяться в повітрі, слизистої оболонки носової порожнини, де знаходяться нюхові клітки. Коркові центри нюхового аналізатора знаходяться в скроневій області.
Речовини, що дратують нюхові рецептори, проникають у порожнину носоглотки як з боку носа, так і з боку носоглотки. Це дозволяє визначити запах речовини як на відстані, так і той, що знаходиться в роті.
Запахи впливають на формування відчуття смаку.
Смакові відчуття. Усі різноманіття смакових відчуттів складаються з комбінації чотирьох смаків: гіркого, солоного, кислого і солодкого.
Смакові відчуття викликаються хімічними речовинами, розчиненими в слині чи у воді.
Рецепторами смакових відчуттів є нервові закінчення, розташовані на поверхні язика – смакові сосочки. Рецептори смакових відчуттів розташовані на поверхні язика нерівномірно. Окремі ділянки поверхні язика найбільш чуттєві до окремих смакових впливів: кінчик язика чуттєвий до солодкого, задня його частина – до гіркого, а краї – до кислого. Поверхня язика, так саме, як і слизувата оболонка носа, чуттєва до дотиків, тобто бере участь у формуванні тактильних відчутті.
Коркові центри смакового аналізатора знаходяться в скроневій області.
У результаті голодування значно підвищується чутливість до солодкого і знижується чутливість до гіркого і кислого.
Кінестезичні, чи рухові, відчуття – м'язові відчуття (від гречок. «kineo» – рух).
У трудових процесах найбільш істотні відчуття, які зв'язані з рухом руки. Особливу роль при цьому грає великий палець руки, що, протиставляючи іншим пальцям, утворює як би крапку відліку (при сприйнятті величини і форми відчутних предметів). Дотик – це комплексне сприйняття, що складається зі сполучення рухових і тактильних відчуттів. Особливо важливу роль грають рухові відчуття при формуванні образів і в мовній діяльності. Корковими центрами рухового аналізатора є області передньої центральної звивини.
При здійсненні рухів у цю область кори надходять імпульси, які сигналізують про швидкість рухів і напругу м'язів.
Рухові відчуття людини дуже точні, на їхній основі здійснюється постійна нервова регуляція м'язів у кожен момент здійснення рухів. Якщо рухові рецептори порушуються, то людина не може здійснити рух без зорового контролю.
Статичні відчуття – відчуття положення тіла і простору відносно напрямку сили ваги, відчуття рівноваги. Рецептори цих відчуттів знаходяться у внутрішнім вусі.
Рецептором обертальних рухів тіла є напівкульні канали внутрішнього вуха, які розташовані в трьох взаємно перпендикулярних плоскостях. При прискоренні чи уповільненні обертального руху рідина, що заповнює напівкульні канали, натискає (за законом інерції) на чуттєві волоски, що викликають відповідне збудження. Переміщення в просторі по прямої лінії відбивається в отолітовому апараті. Він складається з чуттєвих кліток з волоссям, над якими розташовані отоліти (подушечки з кристалічними включеннями).
Зміна положення кристалів сигналізує мозку напрямок прямолінійного руху тіла. Напівкульні канали й отолітовий апарат є вестибулярним апаратом. Він зв'язаний зі скроневою областю кори і мозочком за допомогою вестибулярної галузі слухового нерва.
Сильне перезбудження вестибулярного апарата викликає нудоту, тому що цей апарат зв'язаний із внутрішніми органами.
Вібраційні відчуття виникають у результаті відображення коливань від 15 до 1500 Гц у пружному середовищі. Ці коливання відбиваються всіма частинами тіла. Вібраційна чутливість підвищується в людей, що втратили зір.
Для людини вкрай стомлюючі і навіть хворобливі вібрації порядку 5 Гц.
Органічні відчуття – відчуття, які зв'язані з інтерорецепторами, які розташовані у внутрішніх органах. До них відносяться відчуття ситості, голоду, ядухи, нудоти, болю і т. і.
Інтерорецептори зв'язані з корою через підкіркові утворення – гіпоталамус. Органічні відчуття не дають точної локалізації, а іноді носять підсвідомий характер. Сильні негативні органічні відчуття можуть дезорганізувати свідомість людини.
 
Використання знань про закономірності відчуттів у слідчій практиці
 
Знання закономірностей відчуттів сприяє більш кваліфікованому розслідуванню злочинів. Наприклад, проводячи слідчий експеримент, слідчий повинний враховувати, що чутливість залежить від ряду факторів (від тривалості перебування в даній обстановці, від впливання рядів подразників, від досвіду людини і його фізіологічного стану).
У ряді випадків несумлінність показань виявляється в результаті їх невідповідності порогам чутливості. Так, наприклад, якщо людина, що дає показання затверджує, що вона не помітила різниці у вазі між двома шухлядами, а перевірка показала, що ця різниця значно перевищує різницевий поріг, тобто є підстава засумніватися в правдивості показань. При цьому варто мати на увазі, що оптимальною умовою розрізнення є таке розходження між подразниками, що в кілька разів перевищує поріг розрізнення (оптимальний поріг розрізнення). Показання про колірні якості об'єкта, що сприймався в сутінковому висвітленні, повинні оцінюватися критично.
Іноді слідчий може виявити необґрунтовану недовіру до різних показань двох свідків тої самої події. Наприклад, відомо, що повна адаптація до темряви настає через 30 – 40 хв. Якщо один свідок був цілком адаптований до темряви, а інший знаходився в цих умовах лише кілька хвилин, то показання останнього будуть неточними, неповними. Однак це не дає підстави виявляти до нього недовіру.
Адаптація до запаху (наприклад, до газу) може бути причиною бездіяльності в аварійній ситуації. Але якщо підозрюваний затверджує, що він не помітив значної зміни сили якогось звукового подразника, ті слідчий, знаючи про низьку адаптацію до звукового подразника, слушно засумніватися в істинності цього твердження.
Іноді свідки дають неточні показання через контраст відчуттів.
Наприклад, свідки одного злочину затверджують, що злочинець був одягнений у білий костюм і був дуже високим. У дійсності вони бачили людину середнього росту, у сірому костюмі на чорному тлі.
Нерідко контрастне виділення яскравих кольорів, яскравих вогнів, що горять на тлі нічної темряви інтерпретується як наближеність об'єкта. Відомі випадки, коли свідки затверджують, що транспорт проїхав вночі по найближчій дорозі, хоча в дійсності він проїхав по більш вилученій дорозі.
Задача слідчого – відтворити всі істотні умови, в яких відбувалося відображення окремих властивостей предметів і явищ, і врахувати основні закономірності чутливості.
Фото Капча