Законодавче регулювання поставок продукції для державних потреб в Україні

 

1. Законодавче регулювання поставок продукції для державних потреб в Україні

2. Порядок доведення державного замовлення до сільськогосподарських підприємств

3. Консультація голові ТОВ стосовно правомірності і його подальших дій

Список використаних джерел

 

Навесні голова ТОВ підписав договір з Александрівською нафтобазою про постачання ТОВ бензину. Згідно укладеному договору ТОВ 10 серпня зобов'язане було зробити розрахунок пшеницею. В зв'язку з засухою уряд збільшив державне замовлення на пшеницю означеному ТОВ. В результаті цього пшениці не вистачить або постачальнику бензину, або державі.

1. Вкажіть порядок доведення державного замовлення до сільсько-господарських підприємств.

2. Підготуйте письмову консультацію голові ТОВ стосовно правомірності і його подальших дій.

 

 

Верховною Радою України 22 грудня 1995 року прийнято Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» (далі – Закон), який введено в дію з дня його опублікування. На сьогодні Закон розглядається у редакції вiд 30. 07. 2010.

Закон регулює цивільно-правові відносини, пов'язані не лише з поставками продукції (товарів), але й з підрядом. Тому у вирішенні спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням державних контрактів, арбітражним судам слід керуватися відповідними нормами законодавства, що регулюють такі відносини, зокрема, Цивільним кодексом України.

Цей Закон не регулює питання укладання та виконання договорів (контрактів), які забезпечують поставку (закупівлю) для державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння, військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів (пункт 4 статті 1 Закону). Закупівля ж сільськогосподарської продукції і продовольства для загальнодержавних потреб регулюється Указом Президента України від 18. 01. 96 N 62/96 «Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік».

 

 

Указ Президента України від 18. 01. 96 № 62/96 «Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік» досі є чинним документом, який виключно регулює закупівлю сільськогосподарської продукції і продовольства для загальнодержавних потреб.

Відповідно до нього держава, в особі уповноважених Кабінетом Міністрів України міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади проводить закупівлю сільськогосподарської продукції і продовольства для загальнодержавних потреб та забезпечує формування державних ресурсів зерна, сортового і елітного насіння за державним контрактом.

Виконавцями державного контракту на сільськогосподарську продукцію можуть бути підприємства, організації та інші сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності.

Фінансування державного контракту на сільськогосподарську продукцію провадиться в межах коштів, передбачених для цього у Державному бюджеті України, та бюджетних позичок, наданих заготівельним підприємствам і організаціям агропромислового комплексу під державний контракт, що підлягають поверненню.

Обсяги сільськогосподарської продукції і продовольства, необхідні для задоволення потреб за регіональними контрактами, визначаються Урядом Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Поставки продукції для задоволення регіональних потреб фінансуються за рахунок коштів республіканського (Автономної Республіки Крим) і місцевих бюджетів, а також позабюджетних джерел.

В рахунок оплати державного контракту на сільськогосподарську продукцію виконавцям державного контракту за їхньою згодою можуть поставлятися матеріально-технічні ресурси, в тому числі через постачальницько-збутові та заготівельні підприємства і організації.

Формування державних зернових ресурсів здійснюється шляхом укладання договорів заготівельних підприємств і організацій із сільськогосподарськими товаровиробниками та спотових і форвардних контрактів на біржовому ринку на умовах повного або часткового авансування з відстроченням остаточного розрахунку до 9 місяців, але не пізніше ніж до закінчення поточного року.

Виконавці державного контракту можуть передавати продукцію урожаю поточного року після виконання державного контракту на зберігання заготівельним та переробним підприємствам і організаціям та реалізовувати її за цінами, що склалися на біржовому ринку України на день передачі права власності на цю продукцію.

Місцевими органами державної виконавчої влади не можуть установлюватися будь-які обмеження щодо переміщення суб'єктами підприємницької діяльності сільськогосподарської продукції, сировини та продуктів їх переробки по території України.

Розподіл між споживачами зерна, сортового та елітного насіння, що надійшли в рахунок державного контракту, здійснюється Міністерством сільського господарства і продовольства України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Кабінету Міністрів України необхідно у місячний строк повідомити виконавців про обсяги державного контракту на сільськогосподарську продукцію на поточний рік та розробити механізм його формування і виконання.

З іншого боку, відповідно до Господарського кодексу України, зокрема, статті 272, державна закупка сільськогосподарської продукції здійснюється за договорами контрактації, які укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (далі – виробник) зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (далі – контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.

У договорах контрактації повинні передбачатися:

види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції шкідливих речовин;

кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;

ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;

обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;

взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;

інші умови, передбачені Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язковою умовою договору контрактації, як й інших господарських договорів, є ви­значення в договорі майнової відповідальності сторін у разі невиконання ними договірних зобов'язань. У ньому можуть бути передбачені господарські санкції, спрямовані на захист прав держави і сторін договору, в тому числі відшкодування учасникам правовідносин збитків, завданих внаслідок правопорушення. Слід мати на увазі, що у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника продукції. Необхідно також враховувати положення частини 1 статті 232 ГК, яка передбачає, що, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язань встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Крім того, законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за ви­бором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

 

 

Враховуючи, що регламентація державного замовлення на зернові визначається Указом Президета України від 18. 01. 96 № 62/96 «Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік», наведеним у п. 2 роботи, який досі є чинним документом відповідно до Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 12. 03. 96 № 01-8/110), жодним документом не передбачається можливість державного замовника змінювати об’єм державної закупівлі зернових для недержавних підприємств, яким є ТОВ, і під що потрапляє і пшениця.

Відповідно до вказаних документів, голові ТОВ рекомендується повністю і в строк розрахуватися пшеницею за укладеним з Александрівською нафтобазою договором про постачання бензину, а у випадку претензій від державного замовника щодо неповного виконання змінених умов державних закупівель пропонувати останньому звернутися до Господарського суду відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України “Досудове врегулювання спорів, що виникають у разі зміни та розірвання господарських договорів”.

Відповідно ж до Господарського кодексу, у випадку спричинення збитків внаслідок невиконання умов договору однією зі сторін за договором контрактації, тобто в даному випадку державним замовником, який в одностороньому порядку хоче змінити умови договору, сторона-порушник повинна відшкодувати збитки, тому голова ТОВ може й виконати держзамовлення, постфактум вимагаючи від держзамовника матеріальної компенсації збитків.

 

 

Господарський процесуальний кодекс України вiд 06. 11. 1991 № 1798-XII остання редакцiя вiд 03. 08. 2010.

Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 12. 03. 96 № 01-8/110).

Аграрне право України / В. З. Янчук, В. І. Андрейцев, С. Ф. Василюк та ін. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 720 с.

Аграрне право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання / За наук. ред. Н. Р. Малишевої. – К. : Університет «Україна», 2006. – 160 с.

Чорний О. В. Комерційне право. – Бобринець, 2006. – 272 с.