Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Законодавчий підхід до захисту автора комп’ютерних програм і баз даних

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Зміст
 
1. Хто захистить автора комп’ютерних програм і баз даних?
2. Законодавчий підхід до даного питання
3. Як захисти програму чи базу даних?
 
1. Хто захистить автора комп’ютерних програм і баз даних?
 
Ще за радянських часів серед науковців та фахівців у галузі права велися дискусії щодо того, в якій саме формі охороняти алгоритм та програму для електронної обчислювальної машини (ЕОМ).
Ураховуючи існуючі механізми охорони та їх відповідне законодавче закріплення, існувало кілька пропозицій, а саме: надавати охорону у межах права промислової власності (патентного права) ; у межах авторського права, або у межах якогось нового механізму, який слід створити заради комп’ютерних програм, з урахуванням їх двоїстої природи.
Безумовно, що зазначені пропозиції обговорювалися науковцями не тільки СРСР, але й усіх індустріально розвинених країн світу. Німецький фахівець у галузі права К. Шрам у 1957 р. висловив думку, що комп’ютерна програма може бути сприйнята як винахід, але ні в якому разі не як об’єкт авторського права.
На початку 70-х рр. минулого століття досить було згадування у назві винаходу терміна “алгоритм” або “програма” для того, щоб заявка була відхилена на тій підставі, що алгоритм і програма для обчислювальних машин – це обчислювальний процес, тобто належить до математичних методів, які не підлягають патентуванню.
 
2. Законодавчий підхід до даного питання
 
Законодавець при регулюванні цих правовідносин використав інший підхід, а саме: відніс спочатку програми для ЕОМ, а зараз комп’ютерні програми до складу об’єктів авторського права, та врегулював зазначене питання ст. 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права” (далі – Закон).
При цьому до травня 2003 р. Закон “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” від 15 грудня 1993 р. № 3687-XII, у п. 3 ст. 6 містив застереження щодо неможливості одержання правової охорони комп'ютерних програм. Таким чином, існував чіткий підхід, який виявляється обґрунтованим, оскільки не пов’язаний з глобальними змінами у правовому полі, та тому, що комп’ютерна програма відповідає ознакам, які властиві об’єктам авторського права, зокрема, належить до галузі науки, літератури або мистецтва; є результатом творчої діяльності суб’єкта авторського права; існує в об’єктивній формі; є можливість сприйняття її органами людських почуттів; є можливість її відтворення.
До того ж слід зазначити, що охорона, яка надається у межах авторського права, є більш оперативною, дешевою та демократичною, а отже, ефективною, у порівнянні з охороною у межах патентного права. Складність експертизи програми на світову новизну, тривалий строк процедури патентування, недоцільність у ряді випадків публікації описання програми – все це робить охорону комп’ютерної програми у межах патентного права більш складною та менш ефективною процедурою. Однак проблема у даному випадку полягає у тому, що природа об’єкта авторського права та комп’ютерної програми не зовсім співпадає. Тому правова охорона, яка надається комп’ютерній програмі у правовому полі авторського права, є недосконалою, оскільки зміст авторського права складається з охорони об’єктивної форми твору, а не ідей, механізмів або алгоритмів, які складають основу твору. Щодо комп’ютерної програми, то саме вони мають суттєве значення для автора.
Проте Законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” від 22 травня 2003 р. № 850-IV, п. 3 ст. 6 Закону “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” було викладено у новій редакції, відповідно до якої комп’ютерні програми були вилучені з переліку об’єктів, які не можуть отримувати охорону за даним Законом. Таким чином, законодавець фактично ввів до правового поля винаходів комп’ютерні програми, при цьому залишив комп’ютерну програму об’єктом авторського права. До того ж ст. 176 “Порушення авторського права і суміжних прав” Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі.
 
3. Як захисти програму чи базу даних?
 
Отже, після внесення зазначених змін чітко визначитися з питанням, яким чином та в якій формі необхідно здобувати правову охорону комп’ютерної програми, доволі складно.
З одного боку, надання правової охорони комп’ютерній програмі тільки посилить захист прав автора, оскільки це не пов’язано з втратою статусу автора об’єкта авторського права (реєстрація якого не потрібна) та більше того, автор отримає захист на алгоритм та інші складові частини комп’ютерної програми. Однак, з іншого боку, зазначена колізія може мати певні негативні наслідки, оскільки законодавцем не врегульовано питання співвідношення механізму надання охорони об’єкта в авторському та патентному праві.
Наприклад, можна спрогнозувати ситуацію, коли злочинець отримує копію комп’ютерної програми (згідно з ст. 11 Закону, авторське право виникає з моменту створення та не вимагає реєстрації) та отримує на неї патент (згідно з ст. 11 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, якщо винахід (корисну модель) створено двома або більше винахідниками незалежно один від одного). У такому випадку право на одержання патенту (деклараційного патенту) на винахід чи деклараційний патент на корисну модель належить заявнику, заявка якого має більш ранню дату подання до установи або, якщо заявлено пріоритет (за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або за якою не прийняли рішення про відмову у видачі патенту).
Таким чином, автор комп’ютерної програми може не набути права власності на патент, що призведе до порушення його авторського права, однак, формально не відбудеться порушення в межах патентного права.
Зазначена ситуація є гіпотетичною, але цілком можливою. При цьому які ще неприємні сюрпризи будуть виявлені під час застосування даних норм чинного законодавства виявить практика їх застосування. Безперечно й те, що внесення зазначених змін до законодавства є кроком у напрямі узгодження патентного законодавства України зі ст. 27 Угоди про торговельні аспекти права інтелектуальної власності членів ВТО (ТАПІВ), якою зазначається, що патенти видаються на будь-які винаходи в усіх сферах технології, незалежно від того, чи є вони продуктами чи процесами. Отже, ці зміни можна розцінювати позитивно, хоча б, з погляду гармонізації міжнародного та українського законодавства.
Але слід зробити застереження для всіх авторів комп’ютерних програм про те, що у їх житті з’являються не тільки додаткові права, пов’язані з можливістю захистити алгоритми та інші складові частині комп’ютерних програм, але й додаткові ризики.
Фото Капча