Замкові комплекси XII – XVII ст. Хмельницької області на сучасному етапі: стан, проблеми збереження і використання

Публікації. Зміст дисертації, результати дослідження відображені в 12 авторських публікаціях: 6 статтях (4 – у виданнях, що занесені до реєстру ВАК України й 2 статтях, надрукованих в електронних виданнях); 4 матеріалах та тезах наукових конференцій.

Обсяг та структура роботи. Структура дисертаційної роботи побудована за проблемним принципом і методом логічної послідовності. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків (155 сторінок основного тексту), списку джерел і літератури (475 найменувань), додатків. Загальний обсяг роботи становить 293 сторінки.

 

 

У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначені мета та завдання, об'єкт і предмет, територіальні та хронологічні межі, загальні методологічні підстави, наукова новизна, теоретична та практична значимість результатів роботи, наведені відомості про апробацію результатів дослідження, обсяг та структуру дисертації, перераховані публікації за темою.

У першому розділі “Методологічні, джерелознавчі та історичні засади дослідження” здійснено аналіз літератури з означеної проблеми, представлено характеристику джерел її вивчення, методів дослідження. 

У підрозділі 1.1. “Наукові дослідження замкових комплексів Хмельницької області” відзначено, що наукові дослідження замків області, залежно від порушених проблем, можна умовно об’єднати в певні групи: вивчення історії й архітектури, охорони, питань використання й музеєфікації.

Наукові дослідження замкових комплексів сучасної Хмельниччини, що відтворювали б і історію й архітектуру об’єктів, почали з’являтися в другій чверті XIX ст. Специфіка пам’яткознавства досліджуваних територій до середини 1860-х рр. полягала в тому, що провідну роль тут відігравали польські дослідники (оскільки замкові комплекси розглядалися як пам’ятки польської культури): В. Марчинський, О. Пшездецький, М. Балінський, Т. Липинський, Ю. Ролле. 

Значний внесок у вивчення історії сучасної Хмельницької області, особливо ранньосередньовічної доби, зробила Київська історична школа професора В. Антоновича. Найбільш серйозно та зважено висвітлили у своїх працях історичні обставини виникнення, функціонування та занепаду замків на Поділлі в ХІІ – ХVІІ ст. відомі дослідники В. Гульдман і Ю. Сіцинський. 

У радянські часи широко розвинулася історія архітектури, на той час як власне історія замків залишалася поза увагою. Тема історії фортифікаційної архітектури набула висвітлення в працях О. Годованюк, Г. Логвина, Ю. Нельговського. Поєднання археологічних та документальних джерел сприяло опублікуванню у 1960 – 1970-х рр. праць відомої дослідниці м. Кам'янця-Подільського Є. Пламеницької. 

Серед науковців, які на сучасному етапі здійснюють архітектурно-археологічне вивчення окремих замкових комплексів Хмельниччини, слід відзначити О. Пламеницьку та Є. Лопушинську. За умови синтетичного опрацювання натурних і архівних даних О. Пламеницька досліджує замкові комплекси в Кам’янці-Подільському, Сутківцях. Робота Є. Лопушинської нині є найгрунтовнішим дослідженням виникнення та розвитку Меджибізького замкового комплексу.

Дослідження та наукові доробки згаданих фахівців мають велику цінність в історичній науці завдяки індивідуальним підходам та аналізу фортифікаційної спадщини. Проте багато питань залишаються невирішеними і потребують найпильнішої уваги фахівців. Поглиблений історико-архітектурний аналіз пам’яток Хмельниччини з достовірними обмірами будівель у замках є вибірковим. Недостатньо вивчені напівзруйновані замки – існують лише обмежені відомості, а дослідження їх історії, архітектури не задовольняють вимог науковців. 

У 50-х рр. ХХ ст. розпочалися роботи по обліку, охороні та реставрації замкових комплексів. До досліджень у справі охорони пам'яток архітектури залучаються відомі науковці з історії архітектури — Ю. Асєєв, Ю. Нельговський, Н. Несвіт.

На сучасному етапі дослідження проблем збереження й використання замкових комплексів Хмельниччини проводиться в руслі загального вивчення проблем охорони історико-архітектурної спадщини України О. Береговським, В. Вечерським, В. Горбиком, В. Гусаковим, Г. Денисенко, Л. Прибєгою. Серед загальних проблем охорони історико-культурної спадщини І. Андрушко, О. Мацюк виокремлюють проблеми охорони пам’яток фортифікаційної архітектури в сучасній Україні. Тема охорони замкових комплексів у Кам’янці-Подільському, Меджибожі, Старокостянтинові, Ізяславі висвітлена в працях І. Данилова, О. Журка, О. Карбовського, Є. Олійника, О. Пажимського. Нині не існує окремих праць, у яких розглядаються сучасний стан та збереження всіх замкових комплексів Хмельницької області.

Значна за обсягом та змістом наукова робота по вивченню пам'яток фортифікаційної архітектури України, що розпочалася з 50-х рр. минулого століття, дала позитивні результати – на початку 70-х рр. усі замкові комплекси Хмельниччини мали обмірні креслення, короткі історичні довідки. Саме з цього періоду з’являються наукові розробки з питань використання замків. Значний внесок у дослідження теоретичних питань пристосування пам'яток до сучасних цілей зробили В. Куцевич, О. Лесик, О. Соустин, О. Щенков.

З другої половини 90-х рр. ХХ ст. посилюється інтерес до використання замків як привабливих об’єктів туризму. Проведена робота характеризується нерівномірністю, вибірковістю. Понині не існує досліджень з питань теорії та практики музеєфікації замкових комплексів України. 

У підрозділі 1.2. “Джерельна база дослідження” значна увага приділяється огляду джерел, використаних при роботі над дисертаційним дослідженням. Слід зазначити, що джерельна база