Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Заохочення у кримінально-виконавчому праві країн пострадянського простору

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
14
Мова: 
Українська
Оцінка: 

засуджених до позбавлення волі, які твердо стали на шлях виправлення і відбули 1/4 частини строку призначеного покарання, а засудженим за тяжкі злочини – половину строку, надається можливість пересування без конвою або за наявності такого (ст. 90 Кримінально-виконавчого кодексу РБ). Такі засуджені розміщуються в окремих жилих приміщеннях, однак жити за межами колонії їм не дозволяється (ч. 5 ст. 90 Кримінально-виконавчого кодексу РБ). Окрім того, не дозволяється переміщення без конвою або нагляду за межами пенітенціарної установи засудженим, які користувалися цим правом, однак були його позбавлені його через певні порушення. Також зазначена норма не може бути застосована до засуджених, які не мають постійного місця проживання, та засуджених іноземців і осіб без громадянства. З нашої точки зору, наявність такої заохочувальної норми в кримінально-виконавчому законодавстві дасть можливість засудженій особі повернутися до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Така заохочувальна норма може бути певним етапом, після якого застосовується заміна невідбутої частини покарання більш м’яким чи умовно-дострокове звільнення.

Хочеться відзначити, що в Кримінально-виконавчому кодексі Республіки Казахстан є стаття (якої нема в КВК України), що визначає критерії, за якими здійснюється оцінка ступеня поведінки засудженої особи. Варто почати з того, що, відповідно до ст. 95 Кримінально-виконавчого кодексу РК, поведінка засуджених осіб поділяється на два види: позитивну та негативну. Остання в свою чергу поділяється на три ступеня. Саме в залежності від ступеня (перший, другий, третій) виправлення засудженого застосовується той чи інший вид заохочення. Та має місце цікавий момент: за законодавством зазначеної держави заміна невідбутої частини покарання більш м’яким і умовно-дострокове звільнення не є видами заходів заохочення, а містяться в окремому розділі «Звільнення від відбування покарання». В цьому розділі Кримінально-виконавчого кодексу РК процес застосування таких заохочувальних норм нерозкритий, тому ст. 162 відсилає до Кримінального кодексу РК. Згідно зі ст. 73, ст. 72 Кримінального кодексу РК заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована після фактичного відбуття засудженим 1/4 частини покарання за злочини невеликої та середньої тяжкості, 1/3 за тяжкі злочини; умовно-дострокове звільнення застосовується після відбуття 1/3 за злочини невеликої та середньої тяжкості, 1/2 за тяжкі, 2/3 за особливо тяжкі злочини [6].
Варто зауважити, що певні особливості формування інституту умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання в державах СНД все ж таки є. Зокрема, різняться підстави. Аналіз нормативно-правових актів таких країн, як Азербайджан, Вірменія, Казахстан,
Киргизстан, Росія, Таджикистан, що регулюють застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким та умовно-дострокового звільнення, показав, що підстави, за яких можливо застосовувати ці заохочувальні норми майже однакові. Зокрема, різниця лише в строках, які потрібно відбути, а друга підстава незмінна – якщо судом встановлено, що для подальшого виправлення засудженому до позбавлення волі не потрібно відбувати весь строк призначеного покарання [5; 7; 8; 9].
Однак є держави, в яких матеріальна підстава застосування вище зазначеного виду заходів заохочення дещо інша. Так, згідно з Кримінально-виконавчим кодексом Республіки Білорусь до засуджених, які твердо стали на шлях виправлення або довели своє виправлення, може бути застосований один із видів заходів заохочення, а саме заміна невідбутої частини покарання або умовно-дострокове звільнення (ч. 5 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу РБ) [2]. А в Республіці Узбекистан умовно-дострокове звільнення та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким може бути застосована, якщо засуджений виконував вимоги встановленого режиму та добросовісно ставився до праці чи навчання (ст. ст. 89, 90 Кримінального кодексу РУ) [10].
В деяких державах умовно-дострокове звільнення не може бути застосоване до певної категорії засуджених. Так, за Кримінальним кодексом Киргизької Республіки та за Кримінальним кодексом Республіки Казахстан, умовно-дострокове звільнення не може бути застосоване до засуджених, яким смертна кара в порядку помилування замінена позбавленням волі. А за кримінальним законодавством Узбекистану застосування умовно-дострокового звільнення значно складніше. Його не можна застосовувати не тільки до осіб, яким смертна кара в порядку помилування замінена позбавленням волі, але і до осіб, які засуджені за умисне вбивство з обтяжуючими обставинами, за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом стосовно осіб, які не досягнули 14 років, за злочини проти Республіки Узбекистан, мира і безпеки людства, за контрабанду ядерного, хімічного, біологічного та інших видів зброї масового знищення, а також наркотичних засобів і психотропних речовин.
Фахівці, які розробляли Кримінальний кодекс та Кримінально-виконавчий кодекс України, до цього питання підійшли значно розважливіше, адже в українському законодавстві умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупцій- них злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості, знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; не менше трьох четвертих строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний
злочин протягом невідбутої частини покарання (ст. 81 Кримінального кодексу України) [11].
А заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим: не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (ст. 82 Кримінального кодексу України).
Варто зауважити, що не тільки Україна пішла по такому шляху, але і Білорусь, Узбекистан та інші країни. Зокрема, в Узбекистані умовно-дострокове звільнення може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: не менше однієї третини строку покарання, призначеного судом за злочин, що не являє собою великої суспільної безпеки або менш тяжкий злочин; не менше половини строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин (ст. 73 Кримінального кодексу РУ) [10]. А заміна невідбутої частини покарання більш м’яким, згідно зі ст. 74 Кримінального кодексу РУ, можлива після фактичного відбуття засудженим: не менше однієї четвертої строку покарання, призначеного судом за злочин, що не являє собою великої суспільної безпеки або менш тяжкий злочин; не менше однієї третини строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин; не менше половини строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин.
В Білорусі для застосування умовно-дострокового звільнення необхідно відбути: не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин, що не являє собою великої суспільної безпеки або менш тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин; не менше трьох четвертих строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин (ст. 90 Кримінального кодексу РБ). А заміна невідбутої частини покарання більш м’яким можлива після фактичного відбуття засудженим: не менше однієї третини строку покарання, призначеного судом за злочин, що не являє собою великої суспільної безпеки або менш тяжкий злочин; не менше половини строку покарання, призначеного судом за тяжкий злочин; не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за особливо тяжкий злочин (ст. 91 Кримінального кодексу РБ) [2]. З нашої точки зору, терміни фактичного відбуття призначеного судом покарання для вищезазначених видів заходів заохочення неодмінно повинні бути різні (для заміни невідбутої частини покарання більш м’яким менші, а для умовно-дострокового звільнення більші).
Висновки. Аналіз зарубіжного досвіду наддав можливість зробити висновок про необхідність удосконалення процесу застосування заходів заохочення. Окрім того, він дав можливість помітити прогалини в кримінально-виконавчому законодавстві України та окреслити шляхи їх вирішення. У комплексі все це покликане сприяти виправленню правопорушників, їх ре-соціалізації.
Зокрема, аналіз, узагальнення та запровадження досвіду пострадянських країн інституту заходів заохочення дасть змогу покращити виправлення осіб, які відбувають покарання, та залучати широкі верстви населення до соціальної реабілітації засуджених осіб, покращувати партнерські відносини між вітчизняними та зарубіжними установами виконання покарань.
 
Список використаних джерел:
  1. Уголовно-исполнительный кодекс Российской Федерации от 8 января1997 г. № 1-ФЗ: принят ГД ФС РФ 18 декабря 1996 г [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: / / www. consultant. ru/popular/uikrf.
  2. Уголовно-исправительный кодекс Республики Беларусь от 11 января 2000 г. № 365-3: принят Палатой представителей 14 декабря 1999 г., одобрен Советом Республики 22 декабря
  3. г [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: / / www. pravo. by/webnpa/text. asp? RN=hk0000365.
  4. Правове регулювання застосування заходів заохочення та стягнення у процесі виконання покарань, пов’язаних з ізоляцією засуджених: [монографія] / [В. В. Карелін, І. С. Яко- вець, К. А. Автухов]; за заг. ред. А. Х. Степанюка. – Х. : Право, 2014. – 240 с.
  5. Уголовно-исправительный кодекс Республики Ка
  6. захстан от 5 июля 2014 г № 234-V ЭРК [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //tengrinews. kz/zakon/
  7. docs? ngr=K1400000234.
  8. Уголовный кодекс Республики Армения от 29 апреля 2003 г. № ЗР-528 [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //base. spinform. ru/show_doc. fwx? rgn=7472.
  9. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 3 июля 2014 г. № 226-V ЗРК [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //tengrinews. kz/zakon/docs? ngr=K1400000226#z307.
  10. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики: утвержден Законом Азербайджанской Республики от 30 декабря 1999 г. № 787-IQ)  (с изменениями и дополнениями по состоянию на 30мая 2014 г.), вступил в силу с 1 сентября
  11. г. согласно Закону Азербайджанской Республики от 26 мая 2000 г. № 886-IQ от 3 июля 2014 г. № 226-V ЗРК [Елек- тронный ресурс]. – Режим доступу: http: //online. zakon. kz/ Document/? doc_id=30420353.
  12. Уголовный кодекс Кыргызской Республики (с изменениями и дополнениями по состоянию на 8 апреля 2015 г.) от 1 октября 1997 г. № 68 [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //online. adviser. kg/Document/? doc_id=30222833.
  13. Уголовный кодекс Республики Таджикистан (с изменениями и дополнениями по состоянию на 8 августа 2015 г.) от 21 мая 1998 г. № 575 [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //www. wipo. int/wipolex/ru/textjsp? file_id=237375.
  14. Уголовный кодекс Республики Узбекистан: Утвержден Законом РУз от 22 сентября 1994 г № 2012-XII, введен в действие с 1 апреля 1995 г (с изменениями в соответствии с Законом РУз от 11 декабря 2014 г. № ЗРУ-381575) [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //fmc. uz/legisl. php? id= k_ug.
  15. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131 [Електронный ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4. rada. gov. ua/laws/show/2341-14/page.
 
Фото Капча