Зарубіжний досвід місцевого оподаткування

Ефективна податкова система є однією з головних складових стратегії економічного та соціального розвитку будь-якої країни. У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, підвищити їх роль у формуванні доходів місцевих бюджетів. Тому корисно розглянути світовий досвід організації оподаткування місцевими податками і зборами.

Дослідженням податкових систем країн світу займалися такі провідні вчені С. В. Слухай, А. І. Крисоватий, О. П. Кириленко та інші.

Важливого значення в сучасних умовах набуває осмислення процесу становлення системи місцевого оподаткування України з позицій усвідомлення світового досвіду оподаткування в розвинутих країнах.

Місцеві податки і збори в розвинених країнах, як правило, мають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів місцевого самоврядування на відміну від колишіх соціалістичних країн, де власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу частку в доходах місцевих бюджетів. У Австрії місцеві податки і збори становлять 72% у загальній сумі доходів місцевих бюджетів, у Японії – 55%, Франції – 48%.

Найбільшу самостійність у введені місцевих податків мають місцеві органи влади в країнах з федеральним устроєм. Країни з унітарним устроєм, як правило, надають місцевим органам влади менше самостійності у запровадженні місцевих податків. Доцільно розглянути досвід країн Європейського союзу щодо системи місцевих податків і зборів [1].

Органи місцевого самоврядування всіх країн – членів ЄС, окрім Мальти, мають власні місцеві податки та збори. Виділяють три основні податки, які збираються органами місцевого самоврядування країн – членів ЄС: податок на нерухомість, місцевий корпоративний податок (податок на підприємницьку діяльність) та місцевий податок із доходів.

Крім трьох основних місцевих податків і зборів місцеві органи влади отримують доходи від інших місцевих податків і зборів, які дуже відрізняються залежно від країни. Зокрема до таких податків входять такі: податок на здійснення операцій з нерухомістю, податок на спадщину, туристичний збір, податок із власників собак, податок на рекламу, податок на проведення азартних ігор, збір на здійснення туристичної діяльності [3].

Частка цих місцевих податків та зборів у доходах місцевих бюджетів зазавичай дуже незначна. Виключення можуть становити лише такі місцеві податки із збори, як податок на здійснення операцій з нерухомістю і податок на спадщину, надходження від яких іноді є досить значні. Наприклад, надходження податку від здійснення операцій з нерухомістю у Португалії становить в середньому 40% власних доходів бюджету [2].

Таким чином, частка місцевих податків і зборів розвинутих країн в їх місцевих бюджетах дуже різниться. Це зумовлено історичними причинами, особливостями становлення місцевого самоврядування в тій чи іншій країні. Але спільною особливістю розвинутих країн є те, що місцеві податки і збори, як правило, займають значну частину в сумі грошових надходжень органів місцевого самоврядування. На нашу думку, з метою оптимізації доходів місцевих бюджетів потрібно детально вивчити зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням історичних та культурних особливостей нашої держави.

 

 

Бондарук Т. Г. Зарубіжний досвід використання місцевих податків / Т. Г. Бондарук // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. – № 5. – 2008. – С. 42-45.

Старостенко Н. В. Розподіл бюджетних ресурсів між рівнями влади / Н. В. Старостенко // Фінанси України. -№ 6. – 2004. -С. 38-40.

Слухай С. В. Зарубіжний досвід організації місцевих фінансів // С. В. Слухай, О. В. Гончаренко/ Фінанси України. – №4. – 2006. – С. 12-20