Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Зарубіжний досвід застосування екологічних податків

Предмет: 
Тип роботи: 
Стаття
К-сть сторінок: 
5
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Європейська комісія визначає екологічні податки як всі податки, база стягнення яких чинить специфічний негативний вплив на навколишнє середовище [3]. Крім фіскальних цілей, такі податки покликані стимулювати екологічну поведінку платників, що має сприяти зменшенню навантаження на довкілля та забезпечувати охорону навколишнього середовища.
Стимулююча функція екологічних податків реалізується за рахунок збільшення ціни продукту (споживання якого має негативний вплив на стан довкілля) на величину податку, наслідком чого має бути зменшення обсягів споживання цієї продукції. Так, наприклад, в Австрії введення платежів за використання пестицидів та мінеральних добрив знизило рівень їх споживання на 30% [1].
Екологічні податки застосовуються у всіх економічно розвинутих країнах. Скандинавські країни почали впроваджувати екологічні податки з другої половини 80-х років ХХ ст. у зв’язку з переходом до економічних методів управління охороною навколишнього середовища. У 90-х роках екологічні податки почали використовуватися більшістю країн Західної Європи. У цілому по ЄС частка таких податків в сукупному ВВП країн-членів збільшилася з 2, 6% у 1980 р. до 2, 9% в 1994 р. Подальші зростання були пов’язані з розширення складу членів ЄС. У 27 країнах ЄС у 2009 р. екологічні податки складали 2, 4% від ВВП. До країн-членів з найбільшою часткою цих податків у ВВП відносяться Данія (5, 7%), Нідерланди (3, 9%), Болгарія і Мальта (по 3, 5%), а найнижча частка у Іспанії (1, 6%), Литві (1, 7%), Румунії (1, 8%) і Латвії (1, 9%) [4].
Директорат по податкам і митним зборам Європейської комісії розподілив екологічні податки на сім груп за сферами використання:
- енергетичні податки (на моторне паливо, на енергетичне паливо, на електроенергію) ;
- транспортні податки (податки на пройдені кілометри, щорічний податок з власників, акцизи при купівлі автомобіля) ;
- плата за забруднення (емісія забруднюючих речовин в атмосферу і викиди у водні басейни) ;
- плата за розміщення відходів на звалищах та їх переробку;
- податки на викиди речовин, що призводять до глобальних змін (руйнування озонового шару) ;
- податок на шумовий вплив;
- плата за використання природних ресурсів.
Найбільш поширеними в країнах Європи є транспортні та енергетичні податки. Так енергетичні податки складають 72% від загальної величини екологічних податків в ЄС, а транспортні податки – 23% [4].
Частка екологічних податків в загальному обсязі оподаткування в різних країнах може значно відрізнятися, що підтверджують дані: США – 3, 2%, Швейцарія – 4, 7%, Канада – 4, 5%, Німеччина – 4, 9%, Франція – 5, 4%, Нідерланди – 5, 5%, Греція, Нова Зеландія – 6, 1%, Японія – 6, 5%, Фінляндія – 7, 3%, Іспанія – 7, 5%, Великобританія – 8, 2%, Італія – 9, 0%, Португалія – 11, 5%, Ірландія – 11, 9% [2, с. 528].
Європейська комісія неодноразово піднімала питання щодо гармонізації екологічних податків країн-членів ЄС у зв’язку зі значними розбіжностями у структурі і методах застосування національних екологічних податків, які мають значний вплив на умови економічної конкуренції. Табл. 1 містить інформацію щодо основних видів екологічних податків та зборів, які застосовуються деякими країнами ЄС.
 
Таблиця 1
Екологічні податки та збори деяких країн ЄС
КраїнаОсновні види екологічних податків та зборів
Великобританія- збір за паливо;
- акциз на автомобілі;
- збори з авіапасажирів;
- податок на звалища;
- збір за зміну клімату;
- податок на будівельні матеріали. 
Німеччина- екологічні податки (спеціальний податок на фінансування навколишнього середовища, податок на захист навколишнього середовища) ;
- система зборів для підтримки якості навколишнього середовища (плата за забруднення води) ;
- збори на продукти (надбавка до ціни продукту, виробництво або споживання якого забруднює довкілля) ;
- торгівля квотами. 
Польща- плата за забруднення повітря, води, скидання стічних вод, утилізацію твердих відходів, вирубку лісу;
- плата за продукцію, що не відповідає екологічним стандартам. 
Словенія- плата за скидання стічних вод;
- податок за викиди вуглецю;
- податок на виробництво електроенергії;
- податок на транспортні засоби. 
Латвія- плата за забруднення повітря, води;
- плата за відходи;
- плата за видобуток корисних копалин;
- плата за продукцію, яка шкодить довкіллю. 
Литва- цільова плата за забруднення природи;
- нецільові податки за використання окремих видів природних ресурсів. 
Чехія- плата за викиди в атмосферу;
- плата за продукцію з використанням хлорфторвуглецю;
- плата за забруднення води;
- плата за діяльність, пов’язану зі знищенням відходів;
- податок на шумове забруднення (оподатковуються аеропорти). 
 
Аналіз основних видів екологічних податків та зборів деяких країн ЄС свідчить про їх різноманіття, а відтак про різний ефект, який може бути отриманий від їх застосування. Це важливо враховувати при впровадженні та удосконаленні екологічного оподаткування в Україні. Впровадження конкретного виду екологічного податку потребує детального розгляду досвіду розвинутих країн, отриманих ними результатів, а також порівняння їх досвіду для визначення закономірностей та особливостей дії того чи іншого податку.
Варто також зазначити, що надмірна кількість екологічних податків не тільки викликає невдоволення платників податків, але й знижує ефективність такої податкової системи. Всі типи екологічних податків і платежів функціонують більш ефективно, якщо вони досить зрозумілі для природо користувачів і не створюють таких умов у фінансовій діяльності компаній, які необґрунтовано підвищують конкурентоспроможність одних за рахунок інших.
 
Список використаних джерел
 
1. Левандівський О. Т. Інструменти фінансово – економічного регулювання природокористування та відтворення природних ресурсів [Електронний ресурс] / О. Т. Левандівський. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2010_1/91. pdf
2. Основи стійкого розвитку [Текст]: Навч. посібн. / За заг. ред. д. е. н., проф. Л. Г. Мельника. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 654 с.
3. Экологические налоги [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://rus-finans.com/osobennosti-nalogooblojeniya-v-stranah-evropeiskog...
4. Экологические налоги в диапазоне от 1, 6% от ВВП в Испании до 5, 7% в Дании [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.agroru.com/news/702777.htm? print=Y
Фото Капча