Засоби засвоєння музичних знань і вмінь

Актуальність теми дослідження. Музичне виховання розглядається як цілеспрямований, систематичний розвиток музичної культури та музичних здібностей людини, виховання емоційного сприйняття музики та морально-естетичних почуттів, здатності розуміти та відчувати зміст музичного твору. Музичне виховання в школі, у широкому розумінні цього поняття, включає елементи навчання та музичної освіти, їх взаємодія та тісний взаємозв’язок забезпечують всебічний музичний розвиток учнів.

Видатний педагог Януш Корчак вважав, що реформувати світ – це насамперед реформувати виховання підростаючих поколінь. У педагогічних працях видатних діячів української культури М.Лисенка, А.Макаренка, С.Русової, В.Сухомлинського, І.Франка та ін. обґрунтовано важливу роль мистецтва у духовному становленні людини. Випереджаючи інші види мистецтв, музика стає одним із найпотужніших чинників впливу на емоційну сферу і творчий потенціал особистості, пануючою формою виховання в сучасному інформативному суспільстві.

Музична освіта - це процес засвоєння знань, вмінь й навичок, необхідних для музичної діяльності, а також сукупність знань і пов'язаних з ними вмінні й навичок, отриманих у результаті навчання. Під музичною освітою нерідко розуміють і саму систему організації музичного навчання. Основний шлях одержання музичної освіти - підготовка під керівництвом педагога, найчастіше в навчальному закладі.

Важливу роль може грати й самоосвіта, а також засвоєння знань й умінь у процесі професійної музичної практики або участі в самодіяльному музикуванні. Розрізняють загальну музичної освіту, яка дає знання, уміння й навички в обсязі, потрібному для аматорської діяльності або тільки для сприйняття музики, і фахову музичну освіту, яка готує до професійної роботи (композиторської, виконавської, наукової, педагогічної).

Загальнодидактичний принцип виховного навчання має пряме відношення й до музичної освіти і знаходить висвітлення в його змісті, методах й організаційних формах. Загальна й фахова музична освіта припускає органічну єдність музичного виховання й музичного навчання: педагог професійної музичної школи будь-якого рівня, прилучаючи майбутнього музичного діяча до фахових знань й умінь, у той же час формує його особистість - світогляд, естетичні й етичні ідеали, волю й характер.

Музична освіта є історичною категорією - цілі, зміст, рівень, методи й організація освітнього процесу визначається соціальними відносинами, національною специфікою, роллю музичного мистецтва в житті даного суспільства, музично-естетичними поглядами, які змінюються протягом історії музичної культури, а також існуючими формами музичної діяльності, функціями, виконуваними музикантами, рівнем розвитку музичної педагогіки тощо.

Характер музичної освіти обумовлений також віком учня, його здатностями, тим видом музичної діяльності, до якої його готовлять, та іншими чинниками. Музичне навчання дитини будується інакше, чим дорослого, а грі, скажемо, на скрипці по іншому, ніж на фортепіано. Разом з тим вважається, що загальна музична освіта є обов'язковою основою, на якій варто будувати фахову музичну освіту й загальна не може бути підмінена фаховою.

Різні аспекти сутності музичної культури особистості, значення музики в духовному становленні дітей і молоді були предметом досліджень вітчизняних і зарубіжних учених у галузі філософії (І.Зязюн, Л.Шеремет), педагогіки (В.Бутенко, Д.Кабалевський, Л.Масол, О.Олексюк, Г.Падалка, М.Пшиходзінська, О.Ростовський, О.Рудницька, Г.Шевченко, О.Щолокова та інші), психології (А.Готсдінер, А.Леонтьев, С.Рубінштейн, Б.Теплов та інші), соціології (П.Грусієвіч, А.Сохор та інші) та музикознавства (В.Медушевський, С.Уланова та інші).

Об’єкт дослідження – музична освіта і музичне виховання учнів молодших класів.

Предмет дослідження – методи і засоби музичного виховання учнів молодших класів.

Мета дослідження – проаналізувати спектр методів і засобів музичного виховання учнів молодших класів, дослідити використання засобів навчання співу і нотної грамоти, з’ясувати напрямки активізації пізнавального інтересу учнів на уроках музики.

Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:

• висвітлити методичні та методологічні проблеми музичного навчання і виховання школярів;
• охарактеризувати засоби художньо-педагогічного спілкування у навчально-музичній діяльності;
• провести аналіз напрямків формування музичних знань і вмінь учнів, зокрема, слухання музики і навчання співу;
• визначити засоби активізації мислення школярів у процесі навчанні музичної грамоти;
• дослідити засоби засвоєння музичної грамоти у початкових класах;
• дослідити засоби і методи навчання нотної грамоти учнів молодших класів.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використаний комплекс наукових методів: аналіз і синтез зарубіжної і вітчизняної науково-педагогічної літератури з музичного виховання школярів, нормативно-правових актів, шкільних та вузівських навчальних планів, програм, матеріалів науково-практичних конференцій, емпіричних та статистичних даних; індуктивні та дедуктивні шляхи аналітичного опрацювання емпіричних даних та встановлення причин педагогічних явищ і наслідків, що випливають із них; порівняльний аналіз організації, змісту і форм музичного виховання школярів польських та українських шкіл.

Практичне значення результатів. Отримані результати і висновки дослідження можуть застосовуватися в порівняльно-педагогічних дослідженнях з теорії та методики музичного виховання школярів, а також під час розробки навчально-методичної літератури, шкільних програм і спецкурсів, для проведення спецкурсів у вищих навчальних закладах освіти та в системі підвищення кваліфікації вчителів музики.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 72 сторінки.