+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
22
Мова:
Українська
чим хлор і бром. З металами йод при легкому нагріванні енергійно взаємодіє, утворюючи йодиди (Hg + I2 = Hg2). З воднем йод реагує тільки при нагріванні й не повністю, утворючи йодистий водень. З вуглецем, азотом, киснем йод безпосередньо не з'єднується. Елементарний йод – окислювач, менш сильний, чим хлор і бром. Сірководень H2S, тіосульфат натрію Na2S2O3 й інші відновлювачі відновлюють його до I (I2 + H2S = S + 2НI). Хлор й інші сильні окислювачі у водяних розчинах переводять його в IO3. При розчиненні у воді йод частково реагує з нею; у гарячих водяних розчинах лугів утворяться йодид й йодад. Абсорбуючись на крохмалі, йод зафарбовує його в темно-синій колір; це використається в йодометрії і якісному аналізі для виявлення йоду.
Пари йоду отрутні й дратують слизові оболонки. На шкіру йод робить припікаючу й знезаражуючу дію. Плями від йоду змивають розчинами соди або тіосульфату натрію.
ХЛОР
ХЛОР (Cl) – хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, атомний номер 17, атомна маса 35, 453; відноситься до галогенів. При нормальних умовах жовто-зелений газ із різким дратівним заходом. Природний хлор складається із двох стабільних ізотопів: 35Cl (75, 77%) і 37Cl (24, 23%).
Xлор отриманий уперше в 1774 р. Шееле взаємодією соляної кислоти з піролюзитом Мn2. Однак, тільки в 1810 М. Дэві встановив, що хлор – елемент і назвав його chlorine (від грецького chloros – жовто-зелений). В 1813 Ж. Л. Гей-Люссак запропонував для цього елемента назву хлор.
Xлор зустрічається в природі тільки у вигляді сполук. Середній зміст хлору в земній корі % по масі, у кислих породах – гранітах . Основну роль в історії хлору в земній корі грає водна міграція. У вигляді іону Cl- існує у Світовому океані (1, 93%), підземних розсолах і соляних озерах. Число власних мінералів (переважно природних хлоридів) 97, головний з них – галіт NаCl. Відомі також великі родовища хлоридів калію й магнію й змішаних хлоридів: сильвін КCl, сильвініт (Nа, К) Cl, карналіт КCl*МgCl2*6Н2О, каініт КCl*МgSO4*3Н2О, бішофіт МgCl2*6Н2О.
Xлор має tкип – 34, 05 °С, tпл – 101 °С. Щільність газоподібного хлору при нормальних умовах 3, 214 г/л; насичені пари при 0 °С 12, 21 г/л; рідкого хлору при температурі кипіння 1, 557 г/см3; тверді хлори при – 102 °С 1, 9 г/см3. Тиск насичених пар хлору при 0 °С 0, 369; при 25 °С 0, 772; при 100 °С 3, 814 Мн/м2 або відповідно 3, 69; 7, 72; 38, 14 кгс/см2. Теплота плавлення 90, 3 кдж/кг (21, 5 кал/г) ; теплота випару 288 кдж/кг (68, 8 кал/г) ; теплоємність газу при постійному тиску 0, 48 кдж/ (кг*К) [0, 11 кал/ (г*°С) ]. Xлор добре розчиняється в ТiСl4, SiCl4, SnCl4 і деяких органічних розчинниках (особливо в гексані). Молекула хлору двохатомна (Cl2). Ступінь термічної дисоціації Cl2+243 кдж 2Cl при 1000 К дорівнює 2, 07*10-4%, при 2500 К 0, 909%.
Зовнішня електронна конфігурація атома Сl Зs23р5. Відповідно до цього хлор у з'єднаннях проявляє ступені окислювання -1, +1, +3, +4, +5, +6 й +7. Ковалентний радіус атома 0, 99А, іонний радіус Сl- 1, 82А.
Хімічно хлор дуже активний, безпосередньо з'єднується майже з усіма металами (з деякими тільки в присутності вологи або при нагріванні) і з неметалами (крім вуглецю, азоту, кисню, інертних газів), утворює відповідні хлориди, вступає в реакцію з багатьма з'єднаннями, заміщає водень у граничних вуглеводнях і приєднується до ненасичених з'єднань. Хлор витісняє бром й йод з їхніх з'єднань із воднем і металами; із з'єднань хлору із цими елементами він витісняється фтором. Лужні метали в присутності слідів вологи взаємодіють із хлором із запаленням, більшість металів реагує із сухим хлором тільки при нагріванні. Сталь, а також деякі метали стійкі в атмосфері сухого хлору в умовах невисоких температур, тому їх використають для виготовлення апаратури і сховищ для сухого хлору. Фосфор запалюється в атмосфері хлору, утворюючи РСl3, а при подальшому хлоруванні – РСl5; сірка із хлором при нагріванні дає S2Сl2, SСl2 й інші SnClm. Миш'як, сурма, вісмут, стронцій, телур енергійно взаємодіють із хлором. Суміш хлору з воднем горить безбарвним або жовто-зеленим полум'ям з утворенням хлористого водню (це ланцюгова реакція).
Максимальна температура воднево-хлорного полум'я 2200 °С. Суміші хлору з воднем, що містять від 5, 8 до 88, 3% Н2, вибухонебезпечні.
З киснем хлор утворить оксиди: Cl2O, Cl2, Cl2O6, Cl2O7, Cl2O8, а також гіпохлорити, хлорити, хлорати й перхлорати. Всі кисневі з'єднання хлору утворять вибухонебезпечні суміші з легкоокисними речовинами. Окисиди хлору малостійкі й можуть мимовільно вибухати, гіпохлорити при зберіганні повільно розкладаються, хлорати й перхлорати можуть вибухати під впливом ініціаторів.
ФТОР
ФТОР (F) – хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва, відноситься до галогенів, атомний номер 9, атомна маса 18, 998403; при нормальних умовах (0 С; 0, 1 Мн/м2, або 1 кгс/см2) – газ блідо-жовтого цвіту з різким заходом.
Природний фтор складається з одного стабільного ізотопу 19F. Штучно отримані п'ять радіоактивних ізотопів: 16F з періодом напіврозпаду Т1/2 < 1 сек, 17F (Т1/2 = 70 сек), 18F (Т1/2 = 111