Земельне право України

Родовища мінеральних вод, лікувальних грязей, а також інших природних лікувальних ресурсів розробляються  відповідно до ліцензії. На курортах, в курортних регіонах (районах) природні лікувальні ресурси розробляються спеціалізованими гідрогеологічними підприємствами і організаціями, які мають ліцензію на цей вид діяльності.

Об'єми добутих мінеральних вод, лікувальних грязей, а також інших корисних копалин, віднесених до категорії природних лікувальних ресурсів, лімітуються затвердженими промисловими категоріями запасу і термінами їх експлуатації. Технічні методи, які застосовуються при експлуатації вказаних природних лікувальних ресурсів, базуються на технологічних схемах їх розробки. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним висновком, який визначає кондиційний вміст корисних і шкідливих для людини компонентів.

Технологія видобування, підготовки і використання мінеральних вод, лікувальних грязей, а також інших корисних копалин, віднесених до категорії природних лікувальних ресурсів, повинна гарантувати захист родовища від передчасного виснаження та забруднення і захисту корисних копалин під втрати лікувальних властивостей.

У разі порушення правил використання природних лікувальних ресурсів право користування природніми лікувальними ресурсами може бути зупинене або обмежене. Зупинення і обмеження права користування природніми лікувальними ресурсами не звільняє винних осіб від інших видів відповідальності, передбачених законодавством.

Санаторно-курортним організаціям для лікувально-профілактичних цілей надаються  відповідно до вимог законодавства про природні ресурси земельні ділянки та інші природні ресурси. Забудова земель лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів ведеться з дотриманням правил, встановлених законодавством для відповідних робіт на вказаних особливо охоронюваних природних територіях.

Особливе значення для охорони природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів має організація їх санітарної охорони.

З метою охорони природних лікувальних факторів земель оздоровчого призначення встановлюються округи санітарної охорони. У межах цих округів забороняється передавати земельні ділянки у власність і надавати їх у користування, в тому числі в оренду, тим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.

Порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законодавством України.

 

 

До земель рекреаційного призначення належать землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення. До них відносяться земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових туристсько-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристських станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів; навчально-туристських стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів і розташовані поза землями оздоровчого призначення.

За межами міст та інших населених пунктів землі, зайняті лісопарками та іншими зеленими насадженнями, шо виконують захисні та санітарно-гігієнічні функції і є місцем відпочинку населення, включаються до складу зеленої зони.

Навколо міст і промислових селищ виділяються приміські зелені зони, в тому числі лісопаркові захисні пояси, як території, шо виконують захисні, санітарно-гігієнічні й рекреаційні функції. На території рекреаційних зон забороняються:

а) господарська та інша діяльність, шо негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законодавством України.

 

 

До земель історико-культурного призначення належать землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам’яток та архітектурно-ландшафтних комплексів. Ці землі використовуються в особливому режимі. Вилучення земель історико-культурного призначення для потреб, що суперечать їх основному цільовому призначенню, і будь-яка діяльність, що не відповідає встановленому режиму, не допускаються. Відповідно до законодавства окремі землі історико-культурного призначення можуть бути повністю вилучені з господарського використання, враховуючи землі, на яких і в яких розташовуються історико-культурні об'єкти, шо підлягають дослідженню і консервації.

До об'єктів, що розташовуються на землях історико-культурного призначення, відносяться пам'ятники історії і культури.  

Усі пам'ятки історії та культури, які знаходяться на території України, охороняються державою.

До пам'яток історії та культури належать:

пам'ятки історії будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави;

пам'ятки археології городиша, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів;

пам'ятки містобудування і архітектури архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, вулиці, залишки стародавнього планування і забудови містта інших населених пунктів; споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, а також пов'язані з ними твори монументального, образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

До пам'яток історії та культури можуть бути віднесені й інші об'єкти, що становлять історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність.

Ансамблі й комплекси пам'яток історії та культури, які становлять особливу історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути оголошені рішеннями Кабінетом Міністрів історико-культурними заповідниками, охорона яких здійснюється на підставі окремого про кожний з них положення.

Державний контроль за охороною і використанням пам'яток історії та культури здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими органами та спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства.

Державний контроль за