Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Жанрова своєрідність роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів»

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
46
Мова: 
Українська
Ціна: 
400 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Проза О. Забужко в суспільно-історичній белетристиці ХХ-ХХІ ст.
1.1. Жанрове розмаїття прозової творчості письменниці
1.2. Стильовий синкретизм прози О. Забужко
2. «Музей покинутих секретів» як філософський роман
2.1. Історіософська концепція в романі
2.2. Документальність як жанрова ознака твору
3. «Музей покинутих секретів» як психологічний роман
3.1. Роль внутрішніх монологів у композиції твору
3.2. Тип ідеалізованого героя в романі
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Вступ: 

Актуальність теми дослідження. Оксана Стефанівна Забужко - сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему: «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літературознавством трудова діяльність Забужко не обмежується. Довгий час вона працює викладачем не тільки у Києві, а й у Гарвардському, Єльському, Піттсбурзькому та Колумбійському університетах. Оксана Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України. Від часу першої публікації роману «Польові дослідження з українського сексу» залишається найпопулярнішим україномовним автором.

Крім того, вона є авторкою численних культорологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Твори Забужко здобули міжнародне визнання, особливо широке - в Центральній та Східній Європі. [25; 39]

Твори письменниці входять у дискурс сучасної психологізованої літератури і вводять зразки формування статевої ідентифікації героїв, враховують ґендерні стереотипи доби та заглиблюють читача в національний контекст. Проза Забужко має виразні автобіогафічні зауваження щодо стосунків між чоловіком та жінкою, авторка володіє знаннями з психології, що поглиблює можливості інтерпретації як епосу, так і лірики письменниці. [8; 153]

Це ж доводить і Юлія Кульбабська у своїй статті «Спроба психоаналітичного підходу до інтепретації прози Оксани Забужко»: «Проза О. Забужко є вдячним матеріалом саме для психоаналітичного підходу, бо вона наскрізь психологізована та гендерно маркована. Це так зване «жіноче письмо», що заглиблює нас у внутрішній світ жінки, «жіночий простір». Проблема материнства, сестринства та дружби, інтимних стосунків із чоловіками, жінки як митця та багато інших, безпосередньо чи опосередковано з ними пов’язаних, розгортаються на сторінках творів письменниці».[17; 35] Сама О. Забужко висуває гіпотезу, за якою «жіноча література являє собою наднаціональне явище і нагадує колоніальну літературу тим, що переважно залишається незнаною, недооціненою і маргінальною». [31; 181]

Один з найпопулярніших романів О. Забужко «Польові дослідження з українського сексу», попри всі дискусії щодо неможливості українського бестселера, таки став ним - про це свідчить кількість його перевидань. Інтерес читачів до нього не один рік залишається стабільно високим, хоча поява книжки на ринку супроводжувалася скандалом. [31; 183] Інші твори О. Забужко не отримали такого розголосу (хіба що «Музей покинутих секретів»), хоча й у них чимало автобіографічних мотивів (оповідання «Сестро, сестро», повісті «Інопланетянка» й «Дівчатка», «Казка про калинову сопілку»). Дослідниця творчості письменниці Т. Гундорова стверджує, що творам О. Забужко властива «багаторівнева лірична фраза, не герметична, але гранично відкрита й пафосна». [31; 190]

Серед дослідників творчості О. Забужко треба виділити, насамперед, Я. Голобродька, який опубліккував не одну статтю із загальним оглядом творчості письменниці. Київська дослідниця Г.-П. Рижкова окреслила жанрову природу прозопису О. Забужко. Займається вивченням прози письменниці і В. Скуратівський, який назвав її «Казку про калинову сопілку» «завершенням народницької традиції», «її, діалектично кажучи, зняттям». [31; 192] Серед інших дослідників творчості варто назвати Т. Гундорову («Забужко показує окрему любовну драму як глибоку колоніальну травму, яка вразила цілий народ і зруйнувала інтимний простір роду»), Г. Грабовича (критика роману «Польові дослідження з українського сексу»), Н. Зборовську, Т. Щербаченко («гостра автобіографічність забужчиної прози штовхає до того, аби все її (наше?) життя розглядати як жанр») Л. Таран, Н. Монахову, Ю. Кульбабську, М. Моклицю, О. Корабльову (О. Забужко здійснила аналіз наслідків тоталітарного режиму у сфері сексуального життя, прoвівши аналогії між власною самотністю і самотністю України). Особливістю є те, що всі вони розглядають творчість письменниці по-різному, не знаходячи спільної думки.

Попри певні суперечки усі критики сходяться на тому, що творчість О. Забужко започаткувала в українському суспільстві дискусію на тему жінки й жіночності, а в літературі - на тему жіночого письма й жіночого погляду на сучасний світ. Водночас критики молодшого покоління, аналізуючи феміністичну тему в есеїстиці О. Забужко, зазначають, що за межами України про фемінізм «вже давно перестали говорити на такому відверто лікнепівському рівні, а просто почали так жити» (К. Ботанова) Схоже, що особливість фемінізму письменниці полягає в її намаганні поєднати його з колоніалізмом і консервативною традицією. [31; 193]

Отже, полемічність у творчості О. Забужко свідчить, що її турбують філософські питання, які переважно залишаються без відповіді. Довіряючи підсвідомості у творчості, вона водночас культивує раціональне ставлення до життя, порушуючи феміністичну проблему, продовжує оберігати традицію, наголошуючи на культурному контексті, не може відмовитися від ідеї опору. Образно: О. Забужко перебуває на межі. Цим вона й цікава. [31; 196]

Міжнародне визнання здобув й останній роман О. Забужко «Музей покинутих секретів». Роман, над яким письменниця працювала багато років, уже здобув захоплену оцінку читачів і критики як «головний твір часів української незалежності». Це - сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література й жорстока правда - про владу минулого над майбутнім, про кохання і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою. [9; 832]

Темою нашого дослідження є «Жанрова своєрідність роману Оксани Забужко «Музей покинутих секретів». Вона є досить актуальною на сьогодні, оскільки з моменту публікації роману точаться безперервні дискусії щодо жанрової визначеності роману. Проте, усі погоджуються, що в «Музеї покинутих секретів» бачимо рідкісний в літературі синтез жанрів, причому їх вираження, здається, є однаково яскравим і повним. Актуальність дослідження випливає і з того, наскільки популярним є роман О. Забужко як в Україні, так і за її межами.

Об’єкт дослідження - роман Оксани Забужко «Музей покинутих секретів».

Предмет дослідження - жанрове поєднання в романі О. Забужко «Музей покинутих секретів».

Мета роботи - дослідити жанрову своєрідність роману.

Для досягнення мети поставлено такі завдання:
1) окреслити прозу О. Забужко в суспільно-історичній белетристиці ХХ-ХХІ ст.;
а) простежити жанрове розмаїття в прозовій творчості письменниці;
б) дослідити стильовий синкретизм прози О. Забужко;
2) дослідження «Музею покинутих секретів» як філософського роману;
а) визначити роль історіософської концепції в романі;
б) звернути увагу на документальність як жанрову ознаку твору;
3) дослідження «Музею покинутих секретів» як психологічного роману;
а) визначити роль внутрішніх монологів у романі;
б) розкрити тип ідеалізованого героя у творі.
4) на основі дослідженого зробити висновки.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів з підрозділами (1. Проза О. Забужко в суспільно-історичній белетристиці ХХ-ХХІ ст. (1.1 Жанрове розмаїття прозової творчості письменниці; 1.2 Стильовий синкретизм прози О. Забужко); 2. «Музей покинутих секретів» як філософський роман (2.1 Історіософська концепція в романі; 2.2 Документальність як жанрова ознака твору); 3. «Музей покинутих секретів» як психологічний роман (3.1 Роль внутрішніх монологів у композиції твору; 3.2 Тип ідеалізованого героя в романі)), висновку та списку використаної літератури, який включає 33 джерела.

 

Список використаних джерел: 
  1. Агеєва В. Жінка-авторка як інопланетянка // Жінка як текст. - К.: Факт, 2002.
  2. Голобородько Я. Ментальні «фішки» доби в текстах Оксани Забужко // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - № 7. - С. 19-22.
  3. Голобородько Я. Між романом та есеєм. Оксана Забужко // Українська мова та література. Шкільний світ. - 2009. - № 9. - С. 6-7.
  4. Голобородько Я. Резонансне слово О. Забужко в українській прозі [текст] Вісник Національної академії наук України. - 2008. - №1. - С 45-50.
  5. Голобородько Я. Сентиментальна траєкторія Оксани Забужко // Слово і час. - 2009. - № 12. - С. 74-79.
  6. Гром’як Р. Т. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. - К.: ВЦ «Академія», 2007. - 752 с.
  7. Гундорова Т. Феміністичний постмодерн // Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн. - К.: Критика, 2005.
  8. Дибка Л. Творчість Оксани Забужко у контексті ґендерної освіти // Сучасний погляд на літературу. - К., 2006. - Вип. 10. - С. 152-162.
  9. Забужко О. Музей покинутих секретів: Роман. - К.: Спадщина, 2012. – 832 с.
  10. Забужко О. Сестро, сестро. - К.: Факт, 2005.
  11. Зборовська Н. Жіноча сповдь на тлі чоловічого герметизму: Про кн. О. Забужко «Польові дослідження» // СІЧ. - 1996. - № 8-9.
  12. Зборовська Н. Жіноче письмо на порубіжжі віків (Леся Українка, О. Забужко) // Слово і час. - К. - 2004. - №2. - С. 32-38.
  13. Зборовська Н. Про «безталання бути жінкою»: З приводу «Польових досліджень» Оксани Забужко // Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків. - Л.: Літопис, 1999.
  14. Карасьов М. Аристотель проти Забужко // Київ. - «Журнал» Київ», 2012. - 181-184.
  15. Кириченко О. Постмодернізм і роман: метафоризм традиційного жанру // Всесвіт. - 2004. - № 11-12. - С. 176-179.
  16. Корабльова О. Сексуальність як вияв самотності у прозі О. Забужко // СІЧ. - 2003. - № 7.
  17. Кульбабська Ю. Спроба психоаналітичного підходу до інтерпретації прози О. Забужко // Мандрівець. - 2005. - № 6. - С. 35-41.
  18. Леся Тугай. «Музей покинутих секретів» відкрито [Електронний ресурс] // Леся Тугай. - Режим доступу: http://www.galychyna.if.ua/index.php
  19. Лещишин З. На пограниччі літературних родів: внутрішній монолог як комунікативна модель // Сучасний погляд на літературу. - К., 2006. - Вип. 10. - С. 17-26.
  20. Літературознавча енциклопедія: У двох томах. Автор-укладач Ю.І.Ковалів. - К. «Академія». - 2007. – 608 с.
  21. Масенко Л. Визначальні мотиви «Польових досліджень» О. Забужко // СІЧ. - 1997. - № 2.
  22. Мацибок-Стародуб Н. Секрети успішної книги від Оксани Забужко // Київська Русь. - 2010. - № 3/4. - С. 209-224.
  23. Ми ще не програли: [інтерв’ю з українською письменницею О. Забужко]/ розмовляла В. Черемних // Журналіст України. - 2010. - №4. - С. 23-25.
  24. Моклиця М. Оксана Забужко // Модернізм як структура: Філософія. Психологія. Поетика. - Луцьк, 2002.
  25. Монахова Н. Підпорядковане в українському контексті // Сучасність. - 2003. - № 4.
  26. Оксана С. Забужко: [творчість сучасної української поетеси] // Дукля. - 2010. - №5. - С. 39.
  27. Пастух Б. Секрети гідності від Оксани Забужко // Дзвін. - 2010. - № 9. - С . 140-141.
  28. Полковський В. Ще раз про «Польові дослідження» О. Забужко // СІЧ. - 2000. - № 2.
  29. Рижкова Г.-П. Жанрова природа прозопису у Оксани Забужко [текст] // Українська література в загальноосвітній школі. - 2008. - № 3. - С. 28-32.
  30. Скуратівський В. Нельотна погода. Замість передмови та замість монографії // Забужко О. Сестро, сестро. - К.: Факт, 2005.
  31. Таран Л. Коли б я володіла мистецтвом жити (Оксана Забужко. Інопланетянка: Нефантастична повість) // Сучасність. - 1994. - № 7-8.
  32. Харчук Р.Б. Сучасна українська проза. Постмодерний період. - К., 2008. - С. 180-196.
11556
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (096) 672-17-75      Вконтакте Студентська консультація
 або телефонуйте: 068-052-35-08, 093-68-92-985 (цілодобово).