Жанрові модифікації роману «Вільний світ» Т. Белімової

У статті досліджено жанрову своєрідність твору Тетяни Белімової «Вільний світ». Вказано, що своєрідність авторського художнього мислення реалізується через модифікацію жанру: роман-хроніка, роман-сімейна сага, роман-спогад, роман-пам'ять. Зроблено спробу простежити метафору «вільного світу» через образи персонажів та на історіософському рівні.

Ключові слова: жанр, роман-спогад, роман-хроніка, роман-сімейна сага, персонаж, часопростір.

 

Жанровые модификации романа «Свободный мир» Т. Белимовой

В статье исследуется жанровое своеобразие произведения Татьяны Белимовой «Свободный мир». Указано, что своеобразие авторского художественного мышления реализуется через модификацию жанра: роман-хроника, роман-семейная сага, роман-воспоминание, роман-память. Сделана попытка проследить метафору «свободного мира» через образы персонажей, и на историософском уровне.

Ключевые слова: жанр, роман-воспоминание, роман-хроника, роман-семейная сага, персонаж, пространство, время.

 

The genre modalities of roman «The free world» T. Belimovoy

In the article is researched the genre originality of the novel by Tetyana Belimova «Free World». It is specified that the peculiarity of author's artistic thinking is realized through the modification of the genre: romance-chronicle, romance-family saga, romance-memories, romance-memory. An attempt is made to trace the metaphor of the «free world» as an image of the characters, both at the philosophical level.

Keywords: genre, romance-memoir, romance-chronicle, novel-family saga, character, time space.

 

Сучасна постмодерна література демонструє поліфонічність тексту на структурному та історіофілософському рівні, деструкцію тексту, інтертекстуальність, карнавалізацію текстового простору, гру з текстом і читачем, суміш різних жанрів, про що засвідчили своїми творами українські письменники – Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Даниленко, Любко Дереш, Дара Корній, В. Лис, Марія Матіос, Галина Пагутяк, В. Шкляр та інші.

Зростання жанрових трансформацій у епоху постмодернізму експліковане апробацією задекларованих категорій, пов’язане з необхідністю зміни авторської настанови на дефініцію жанру, техніку оповіді, міметичну спрямованість, рецептивну естетику, авторську гру, зміну масштабу розвитку подій.

До проблеми модифікації роману як жанру у сучасному вітчизняному літературознавстві звертаються О. Боярчук («Експериментальна проза 20-х років ХХ століття: жанрово-стильові модифікації»), Л. Ковальчук («Биографическая проза: Основные жанровые модификации»), Н. Копистянська («Жанр, жанрова система у просторі літературознавства»), Т. Кушнірова («Проблемні питання типології роману в літературознавстві»), які у дослідженнях вивчають питання архітектоніки, нарації, типології, трансформації, динаміки та функціонування літературних жанрів в історичній проекції. Т. Бовсунівська у монографії «Жанрові модифікації сучасного роману», аналізуючи сучасні романи західних та українських письменників, уточнює основні категорії жанрології, зокрема поняття «жанрової модифікації», вказуючи, що це «відповідним чином структурована система ідеологем художнього мислення. Вона може визначатися тільки у кореляції з ідеологічними процесами доби» [Бовсунівська 2015: 27].

Письменники-постмодерністи не утримують роман в межах існуючої жанрової системи, тому відбуваються певні «мутації», витворюється індивідуально-авторська жанрова форма. Жанровий синктеризм характерний для творів Тетяни Белімової. Письменниця за роман «Київ. UA» у 2013 році вона здобула третю премію, а в 2014 – отримала першу премію за твір «Вільний світ» в номінації «Романи». Прозовий доробок двічі «коронованої» письменниці невеликий – оповідання, новели, збірка есеїстики, романи, проте знайшов свого критика. В основному це рецензії, огляди, відгуки на роман «Вільний світ» Аліни Акуленко, Анни Грогорової, А. Кокотюхи, А. Ткаченка, Софії Філоненко.

Мета статті – дослідити жанрові різновиди роману «Вільний світ», своєрідність авторського художнього мислення, що реалізується через модифікацію жанру: роман-хроніка, сімейна сага, роман-спогад, роман-пам'ять, біографічний роман.

Сучасний літературний процес характеризується індивідуально-авторським наративним дискурсом, прагненням деканонізації жанру та стильовими пошуками, подоланням межі між масовою та інтелектуальною літературою. Оновлення романного жанру спостерігається на фабульно-композиційному рівні: відкритість, текстуальне «декодування відповідно до правил і законів гри» (Ю. Ковалів), інтертекстуальність, метанаративність, синкретизм, жанровий еклектизм, та відповідає вимогам до постмодерністської структури твору.

Визначаючи жанрові особливості роману «Вільний світ» Тетяни Белімової, дослідники у рецензіях тільки означили його різновиди: «роман-хроніка, роман-світлина, роман-щоденник, роман-спогад» (Аліна Акуленко), «роман-обрис, сімейна сага, роман-пам'ять» (Софія Філоненко). Жанрові дефініції цього твору доповнює й сама авторка – «історичний роман-образ», постулюючи право творця декларувати власне авторський жанровий різновид.

Характерною особливістю роману є високий рівень документальності, детермінований історичною достовірністю подій, відображенням життя і реалій від 30-х років ХХ століття до сьогодення, відтворення життя, побуту та лексики (мови) героїв. Письменниця відверто декларує у тексті ознаки хроніки, документальності, що виступають жанротворчими чинниками для визначення жанрової дефініції твору. Історичне тло роману окреслено подіями від 30-х років ХХ століття і до наших днів. Фрагментарно, як у кінострічці, перед читачем постають основні суспільно-політичні події: голодомор 30-х років, Друга світова війна, повоєнна відбудова держави, тоталітарний устрій СРСР, період відбудови української державності. Персонажі роману, з одного боку, постають безпосередніми свідками реальних подій, а з іншого, входять у світ іншого творця власної історії. Авторка подає історію у двох зрізах: історія родини – історія держави (СРСР, України), що накладаються одна на одну. У романі, хронологія якого охоплює події трагічної історії нашої держави 1932-33 років, письменниця розвінчує міф про знищення українського селянства владою під час голодомору, зазначаючи, що «відбувалося це руками українців» (Т. Белімова), своїми ж односельцями, малописьменними, несвідомими, «за вказівкою згори. <…> Невже вони не розуміли, що прирікають інших на смерть? Інших? Та нічим ці «інші» не відрізнялися від них. Такі ж прості селюки, хіба що, може, майна було більше, хоча…» [Белімова 2014: 260]. Письменниця