Живлення рослин в умовах осушувальних меліорацій

Потреба поєднаня інтенсифікації землеробства з охороною навколишнього середовища за масштабних розмірів меліорованих територiй потребує переосмислення сучасного спрямування гідромелiорацій і підходів до обгрунтування їх складу. Це зумовило розробку й прийняття для реалізації на практицi сучасної концепції розвитку меліорацій у зоні достатнього й нестійкого зволоження України, що полягає в оптимізації загального природно-меліоративного режиму осушуваних земель.

За визначенням деяких авторів, мелiоративний режим – це сукупність показників, які можна виразити у виглядi вимог до регульованих факторів грунтоутворення і розвитку рослин. Завдання оптимiзації меліоративного режиму зумовлене необхідністю узгодження таких двох діаметрально протилежних завдань, як посилення біологiчного та уповiльнення всiма можливими засобами геологічного круговороту на меліорованих землях (за В. Р. Вільямсом і О. М. Костяковим). Мелiоративний режим може бути сприятливим, коли при реалiзації агротехнічних і мелiоративних заходів спостерігається зростання врожайностi й родючості грунту, підтримується екологічно безпечна обстановка на меліорованих і прилеглих до них територіях, і несприятливим – при посиленому розкладанні і втрачанні органічної речовини грунту, погіршенні гідрологiчної й гiдрогеологiчної обстановки тощо.
Однак при застосуванні осушувальних меліорацій більшість сільськогосподарських культур виявляється неадаптованою до процесів, які відбуваються у грунтовому розчині. Говорячи про вивчення процесів живлення культур при осушенні у Поліському регіоні, не можна не зазаначити, що ця проблема є досить актуальною, оскільки сьогодні багато територій починають меліорувати знову, зважаючи на те, що у період розпаду Радянського Союзу більшість із них замулилися і прийшли в занепад.
Незважаючи на те, що при осушенні відбувається багато негативних процесів, одний режим осушуваних земель є найбільш керованим за допомогою інженерних та агромелiоративних прийомiв показником родючості грунтів і значною мірою найважливішим фактором продуктивностi мелiорованих сiльськогосподарських угідь. Отже, він є визначальною складовою загального природно-меліоративного режиму осушуваних земель. Звiдси оптимізація водного режиму на водорегулювання осушуваних земель виступає як необхідна умова оптимiзації їх загального природно-меліоративного режиму.