Життя і творчість Шарля Бодлера

Шарль Бодлер належить до тих поетів, які не знайшли розуміння і визнання у сучасників. За винятком вузького кола, що складалося переважно з людей мистецтва, широка публіка вбачала у ньому небезпечного амораліста, богохульника, анархіста, напівбожевільного,- кого завгодно, тільки не того, ким він був насправді, тільки не великого поета. Таке ставлення до Бодлера пояснюється насамперед тим, що з молодих літ і до смерті він перебував у стані конфронтації з тогочасним суспільством. Він не був революціонером, але ця конфронтація, цей конфлікт були по-своєму затятими й непримиренними, що й зробило неможливим будь-який компроміс, будь-яку іншу розв'язку, крім трагічної для поета.

Але й посмертна поетова доля складалася драматично. Судовий вирок, винесений його знаменитій поетичній збірці "Квіти зла" 1857 року, був скасований французьким парламентом лише через 89 літ, тобто вже після другої світової війни. У консервативних і поміркованих колах за ним міцно закріпилася специфічна репутація "співця зла", анархіста, з якого, почався занепад моральних та релігійних засад суспільства, крах анормальної" естетики й "здорового" мистецтва.

За законом протилежності поезія Бодлера спершу знаходила визнання серед строкатого прошарку відщепенців буржуазного світу, які не приймали його моралі й культури, його естетики й інших цінностей. Це були представники артистичної богеми, "прокляті поети" 70-80-х рр., декаденти - "блудні діти буржуазії" (М. Горький), анархісти, далі - різнорідні течії поетичного й мистецького авангарду тощо. Поезію Бодлера високо оцінювали й деякі видатні його сучасники, зокрема В. Гюго й Г. Флобер. Співчутливий інтерес вона викликала і в революційних колах. 

Поезія Бодлера випередила свій час, однак стала викликом тогочасній класиці, сформувавши нові напрямки.