Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Зіставна характеристика комунікативних типів речення в англійській та українській мовах

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
48
Мова: 
Українська
Оцінка: 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНІ ТИПИ РЕЧЕНЬ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
1.1Комунікативні типи речення як об’єкт лінгвістичного та перекладознавчого дослідження
1.2Структурно-семантичні особливості комунікативних типів речення в англійській та українській мовах
1.3Граматичні особливості комунікативних типів речення
РОЗДІЛ 2. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КОМУНІКАТИВНИХ ТИПІВ РЕЧЕНЬ ТА ЇХ ФУНКЦІЙ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ З АНГЛІЙСЬКОЇ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК
 
ВСТУП
 
Для сучасної лінгвістики актуальним є дослідження різних типів речень, з погляду комунікативного змісту, що реалізується в процесі спілкування. Їхня семантика та функціональне навантаження в процесі перекладу вивчені недостатньо, що й зумовило вибір теми дослідження.
Актуальність роботи зумовлена загальною тенденцією сучасних лінгвістичних досліджень до аналізу перекладу художнього тексту, а також сучасними вимогами до перекладу, коли йдеться не лише про передачу змісту оригіналу, але й про оптимальне відтворення прагматичних характеристик тексту.
Об'єкт дослідження – комунікативні типи речень. 
Предмет дослідження – особливості стратегії перекладачів у пошуці способів та прийомів відтворення цих структур в українських перекладах англомовних телешоу.
Мета дослідження – полягає у виявленні й аналізі способів та прийомів відтворення структурно- семантичних особливостей англомовних комунікативних типів речень, а також у дослідженні прагматичних значень цих типів речень та проблем їхнього перекладу на українську мову.
Завдання дослідження:
  • визначити статус різних типів речення з погляду контрастивного та перекладознавчого аналізу; 
  • схарактеризувати способи, прийоми та контекстуальні можливості відтворення структурної семантики стверджувальних, заперечних та спонукальних конструкцій англійської мови в перекладах українською; 
  • дослідити трансформації, які простежуються при відтворенні різних типів речень, їхній вплив на адекватність перекладу; 
Методи дослідження. У курсовій роботі використана у комплексному поєднанні низка методів: метод компонентного аналізу семантичних особливостей комунікативних типів речень англійської та української мов, метод контрастивного аналізу при перекладі комінкативних речень з англійської на українську мову, а також елементи інтерпретативного та контекстного аналізу.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку.
 
 
РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНІ ТИПИ РЕЧЕНЬ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
1.1Комунікативні типи речення як об’єкт лінгвістичного та перекладознавчого дослідження
 
Основною, майже всеохоплюючою комунікативною мовною одиницею, синтаксичною домінантою спілкування є речення. До категоріальних, визначальних ознак речення належать: предикативність, модальність, відносна закінченість змісту речення, його логічна сутність, структурно-синтаксична організованість, інтонаційна оформленість і комунікативність, стилістична своєрідність[5]. Комунікативною одиницею є і слова-речення, або синтаксично нечленовані речення.
Основні комунікативні різновиди речень своєрідні й стилістично, що по-особливому виявляється в усіх структурно-синтаксичних групах речень.
Залежно від мети висловлення розрізняють речення розповідні, питальні і спонукальні. Ці різновиди речень називають комунікативними типами речення.
Розповідні речення містять повідомлення про якийсь факт дійсності, подію, явище тощо. Розповідні речення — найпоширеніший комунікативний тип простого речення. Вони вирізняються максимальним ступенем формально-синтаксичного й семантико-синтаксичного членування і різноманіттям передаваного змісту. Для розповідних речень характерна відносна закінченість думки та специфічна розповідна інтонація — підвищення тону на логічно наголошеному слові і зниження тону в завершальній частині речення, наприклад: Я лежу на возі Навколо, спинами до мене, дід і батько з косарями. Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер (О. Довженко) [2]
Питальні речення містять запитання, що спонукає співрозмовника до відповіді, їх комунікативне завдання полягає не в передачі інформації, як у розповідних реченнях, а у спонуканні до отримання потрібної інформації, напр.: Що має почувати горобець у горобину ніч? (Л. Костенко) [2] .
Для вираження питання використовують такі засоби: [2]
а) питальну інтонацію, яка виявляється в підвищенні тону на слові, пов'язаному з питанням: Вам подобається осінь? Вам подобається осінь? Вам подобається оань?
б) порядок слів, який здебільшого полягає в пересуненні пов'язаного з питанням слова на початок речення: Чуєш гул космодромів прадавніх? (Л. Костенко)[2]; Пізнаєш ти очей Господніх воль наслання в поконі квітування і виквіті смертей? (В. Стус); — не страшно вам отут у посадках?— запитала Ольга (О. Гончар);
в) питальні частки невже, хіба, чи та ін.: Невже і справді заважка мені Дорога зустрічей і тиха путь прощань? (М. Бажан), — Хіба ви і в грозу літаєте? (О. Гончар); Чи страх пропорційний до маси тіла? (Л. Костенко);
г) питальні займенникові слова хто, що, який, чий, котрий, скільки, де, куди, звідки, як, коли, доки, чому, навіщо і под.: Що в дотику рук ласкавих?- (М. Рильський); Звідки оця жива тополина готика в краю степового безмежжя, в краю сивополинових українських прерій? (О. Гончар); Де голубів вільготні лети і бризки райдуги в крилі? (В. Стус). Нерідко питання виражається не одним засобом, а всією їх сукупністю.
За типом питання й передбачуваної відповіді питальні речення поділяють назагальнопитальні і частковопитальні. Загальнопитальні речення орієнтовані або на ствердну відповідь (Так), або на заперечну відповідь (Ні), або на інші модифікації цих відповідей. Частковопитальні ж речення спрямовані на отримання: якоїсь нової часткової інформації. У загальнопитальних реченнях питальність виражають частки або інтонація, тобто вони є незайменниковими реченнями, а у частковопитальних реченнях— питальні займенникові слова, тобто останні являють собою займенникові речення, пор.: Ти мій не ворог, ні? (В. Стус); А згадати
Фото Капча