Зміни функціональних можливостей під час тренування гравців у футзалі

Анотацiя. В статті розглядаються питання спортивного тренування гравців у футзалi. Вивчаються компоненти навантаження та їх вплив на функцiональнi можливості.

Аннотация. В статье рассматриваются вопросы спортивных тренировок  игроков в футзале. Изучаются компоненты нагрузок и их влияние на функциональные возможности спортсменов.

Annotation. The article deals with the questions of physical loading of players in football hall. The components of loading and their impact on functional abilities of students are studied.

З метою досягнення найкращих результатiв донедавна спортивне тренування розглядалось як багаторазове виконання вправ. Збiльшення обсягу тренувань сприймається як спецiалiзований спортивний процес, який, не порушуючи гармонiйного розвитку особистостi, спрямований на максимальний розвиток тих його фiзичних та психiчних рис, якi забезпечують досягнення  найвищих  результатів. На якiсть тренувального процесу впливає багато чинникiв, зокрема реальне забезпечення тренувань, їх органiзацiя, наявнiсть та рiвень пiдготовки тренерських кадрiв, методи контролю, що застосовуються в навчально-тренувальному процесі тощо. Адже жодне iз завдань спортивного тренування не може бути реалізоване за рахунок лише повторения фiзичних вправ. Тут йдеться про вплив тренувань, змагань, відновлення на всю складну систему спортивної підготовки футболiстiв. 

Найважливiшою у системi навчання є система спортивного тренування змагань. 

Мета тренування - покращення функцiональних можливостей органiзму футболiста, та удосконалення його технiки, розвиток необхiдних якостей, що здiйснюється в рамках:

• фiзичної пiдготовки як розділу тренувань, спрямованого на розвиток сили, швидкості, витривалостi, спритностi (координації рухiв), гнучкостi, а також удосконалення функцiй рiзних органів та систем; 
• технiчної пiдготовки, зокрема тiєї частини тренування, в якiй проводиться навчання й удосконалення технiки; 
• тактичної  підготовки, завдання якої — підведення гравця до високого рiвня здатностi використовувати свої потенцiальнi фізичні, технічні й тактичні можливості; 
• психічної підготовки - метою цього компоненту є виявлення рис, що сприяють збереженню психiчної рiвноваги гравця та вiри у власнi сили; 
• теоретичної пiдготовки - її завданням є ознайомлення гравцiв з основами тренування, що дасть їм можливiсть оцінювати стан власного органiзму i завдяки цьому брати активну участь в управлiннi власним процесом тренування. 

Тренування - це багаторічний спеціально організований процес удосконалення гравця, що виражається: 

• в iснуваннi рiзноманiтних фаз процесу тренування (наприклад, окремих заняттях, циклах, періодах);
• у визначенні вiдповiдних засобiв тренування (загальних вправ i спецiально швидкiсних, спрямованих на витривалiсть) та порядку змiн цих спiввiдношень в рiзних фазах процесу пiдготовки;
• у визначеннi спiввiдношення параметрів тренувального навантаження (обсяг та iнтенсивнiсть працi) й порядку змiн цих спiввiдношень рiзних перiодiв i фаз процесу підготовки футболiстiв;
• в iснуючiй системi контролю, яка виявляє всi змiни. що вiдбуваються в органiзмi гравця пiд час його підготовки, i дає змогу оцiнювати темп його наближення до моделi гравця високої квалiфiкацiї.

 

Одним з найважливiших завдань тренувального заняття у футзалi є розвиток функціональних можливостей організму та основних рухових якостей.

Вiдомо, що характер i ступiнь функцiональннх змiн, якi вiдбуваються в органiзмi, залежать вiд багатьох умов. Серед них найважливiшими слiд вважати: величину навантаження, правильний вибір вправ з точки зору їхнього фiзiологiчного впливу на організм, обсяг, напруженiсть, iнтенсивнiсть та послiдовнiсть окремих вправ, iнтервали вiдпочинку мiж ними, кiлькiсть повторень, загальна емоцiйна насиченисть тренування, яка є мобiлiзуючим фактором. Не менш важливою є i активність самих гравців.

Інтенсивнiстъ тренування. Час виконання вправ та час тренування, визначається за допомогою хронометрування: фіксуються тривалість виконання вправи та кiлькiсть повторень.

При визначенні впливу тренування на пiдвищення функцiональних можливостей органiзму спортсмена за критерiй використовують показники частоти серцевих скорочень (пульсу). Найбiльш доступною методикою визначення впливу тренувального навантаження на організм спортсмена с вимірювання ЧСС. Вимірювання ЧСС проводять до початку тренування, сидячи, у стані спокою, перед самим тренуванням, а надалі - за потребою, тобто з урахуванням того, наскільки детально ми хочемо оцінити вплив тренувального заняття. ЧСС вимірюють також після закінчення окремих частин тренування, або ж після закінчення кожної окремої вправи.

Відобразивши графічно показники ЧСС одержуємо фiзiологiчну криву тренування. Однак ці дані визначають тiльки динамiку пульсу пiд впливом окремих вправ або цiлого тренування i не визначають процесу поновлення пульсу до вихiдних показникiв перед кожною наступною вправою або ж перед наступною частиною тренування.

В.В.Соломонко i співавтори вважають, що вигiднiше (але й складнiше) реєструвати пульс безпосередньо перед виконанням кожної вправи i одразу пiсля її закiнчення. Фiзiологiчна крива, одержана таким чином, визначає не тiльки реакцiю ЧСС на окремi вправи i певнi частини тренування, але й характер поновлення показника пульсу під час короткого інтервалу відпочинку - до початку виконання наступної вправи.

Пульсова крива, яка зростає, свiдчить про поступове підвищення iнтенсивностi навантаження, а спрямована донизу - навпаки свiдчить про зменшення його.

В основнiй частинi тренування пульсова крива може мати декiлька пiкiв, за рахунок чого виникає ламана крива, яка є найбiльш характерною для виконання вправ з перемiнною iнтенсивнiстю (найчастiше зустрiчасться у спортивних iграх).

Полога крива, з незначним пiдвищенням свiдчить про недостатнiсть навантаження, а рiзке пiдвищення кривої, без тенденцiї до зниження наприкiнцi тренування є ознакою надмiрного навантаження.

Крім показника ЧСС можна використовувати як критерiй змiну показникiв артерiального тиску показник частоти дихання та iнші. Однак цi методи вимагають спiвробiтництва тренера з лiкарем.

Значенням фiзiологiчної кривої, як показника реакцiї організму спортсмена на тренуваннях, полягає в тому, що на пiдставi її аналiзу можна оцiнювати правильність вибору застосованих вправ, дозування їх та загальне навантаження у тренуванні.

На характер фiзiологiчної кривої значний вплив чинить iнтенсивнiсть м’язової роботи. Чим вище iнтенсивинiсть навантаження, тим повiльнiшим буде повернення показників до вихiдних даних наприкiнцi iнтервалу вiдпочинку мiж окремими вправами. Тому фізіологічна крива повинна розглядатися з урахуванням змісту тренування та його побудовою.

Якщо вправи виконуються спортсменом у потрiбному темпi, з необхiдною iнтенсивнiстю, але з рiзними iнтервалами вiдпочинку мiж ними, форма i висота фiзiологiчних піків можуть змiнюватися.

За динамікою фiзiологiчних кривих можна оцiнювати, наприклад, у якiй мiрi увiднопідготовча частина заняття виконала своє завдання щодо розiгрiвання організму спортсмена та розминки перед основною частиною тренувального заняття.

Слiд зауважити, що сама лише крива пульсового показника без урахування додаткових фiзiологiчних показників (наприклад, кров’яного тиску, дихання) недостатня для визначення впливу тренування на організм.

За згаданою кривою можна визначити фiзичну пiдготовленiсть гравцiв, оскiльки вiдомо, що у гравців, якi краще тренуються, пiд час виконаная вправ з середньою iнтенсивнiстю фiзiологiчна крива є бiльш похилою.

Пiд час аналiзу функцiональних змiн у найважливiших системах, безпосередньо пiсля тренування, необхідно враховувати:

• ступінь вiдхилення кривої та її висоту;
• тривалість збереження змін у функціональному стані деяких систем
• організму та у дiях гравцiв;
• якiснi особливостi реакцiї організму гравця на навантаження.

Вправ тренування на органiзм спортсмена залежить перш за все від величини навантаження. Вона визначається обсягом та інтенсивністю роботи, яка чинить максимальний вплив на організм, напруженістю роботи. Зміни функціонального стану організму i підвищення функціональних можливостей будуть зростати настільки наскільки збільшиться навантаження.

Вплив навантаження на органiзм все ж таки певною мiрою залежить i вiд рівня функціонального розвитку спортсмена, його підготовленості спецiальної тренованостi. Ці фактори впливають i на рiвень адаптації органiзму до фiзичного навантаження взагалі. Це означає, що вплив навантаження на органiзм та ступiнь змiн функцiонального стану визначаються взаємним спiввiдношенням двох факторiв: величини навантаження та рівня розвитку адаптаційної реакції органiзму.

За характером, зміни, які відбуваються в органiзмi спортсмена, розподіляються на: максимальні, великі, середні, малі.

Значний вплив на організм може мати як мале навантаження, так і велике, якщо під час великого навантаження, вплив є задовiльним, та під час малого навантаження - поганим.

Чим меншим є вплив навантаження, тим швидше вiдбувається повернення до вихiдних показникiв. Швидке поновлення показникiв до вихiдного рiвня пiсля закiнчення великого навантаження свідчать про досконалiсть регуляції функцій організму і є типовим для тренованих гравцiв. Пiд час середнього навантаження у тренованих гравцiв вiдбуваються високі i постiйнi (стабiльнi) функциональнi змiни, що свiдчить про здатність організму спортсмена мобiлiзовувати свої функції та зберiгати їх на потрiбному рiвнi протягом тривалого часу.

Щоб доцiльно планувати тренування, у якому дозування навантаження має вiдповiдати функцiональним можливостям органiзму, необхiдним є спiвробiтництво тренера з лiкарем щодо таких питань:

• Достовiрнiсть конкретного спортсмена обсягу навантажень.
• Доцiльне розподiлення навантажень різної величини та iнтенсивності у тренувальних циклах.
• Доцiльна тривалiсть iнтервалiв вiдiпочинку мiж окремими тренувальними заняттями та у рiзних перiодах тренування.
• Оптимальна тривалiсть тренувальних циклiв, чергування роботи та вiдпочинку, величини i рiзновиди навантажень.

Ступiнь взаємозалежності мiж навантаженням i функцiональними можливостями гравця характеризується не лише змiнами, якi вiдбуваються в організмі пiд впливом навантаження, але й багатьма iншими факторами, зокрема зовнішніми, рiвнем технiчної, тактичної і морально-вольової пiдготовки спортсмена, його станом, режимом тренування у попередньому перiодi тощо. Тому безпосередньо вплив навантаження слiд визначити у комплексі з особливостями перебігу процесу вiдновлення. Якщо пiсля навантаження відбувається швидке відновлення организму, це свiдчить про те, що навантаження було допустимим для гравця. Навпаки, повiльне вiдновлення, з тривалим збереженням зниженої результативностi (виконавської майстерності) та погіршення функціонального стану свiдчять про те, що навантаження було для гравця надмірно великим.

Надмiрнi напруження та iнтенсивнiсть на початку тренування призводить до погіршення адаптації вже після увiдно-пiдготовчої частини тренувального заняття, після чого подальше виконання вправ, навiть тих, якi спрямованi на удосконалення складних ігрових дiй, не досягає мети або реалізується на фоні звичної втомленості футболіста.

Суб’єктивне вiдчуття втомленостi залежить i від методики тренування. Якщо тренувальне заняття вкладено вiрно й збуджує у гравця зацiкавленiсть, то втома настає не швидко i буде менш вираженою. Однотипне ж i недостатньо емоцiйне тренування може викликати втому i тодi, коли навантаження буде відносно малим. Цікаво, що у таких випадках збiльшується не тiльки суб’єктивне вiдчуття втоми, але й водночас проявляються деякі об’єктивні змiни у станi нервової системи, погiршуються м’язовi рефлекси, латентний час рухових реакцій i чутливість очей.

Значне навантаження приводить не лише до виникнення зовнішніх ознак втоми, але й як правило, відбивається i на поведiнцi гравців до того ж у них порушується координація рухiв.

Втома може викликати і погіршення якості рухової дiяльностi. Руки стають в’ялими, погіршується реакція на м’яч, зменшується висота стрибка, знижується загальна активність гравця тощо.

Для об’єктивної оцінки тренувальних навантажень важливим є i вік спортсмена. Фiзiологiчні механiзми, що сприяють пристосуванню організму до умов зовнішнього середовища, якi змінюються у різних вікових періодах розвитку людини мають свої можливості.

Змiни пульсу, кров’яного тиску, ритму и глибини дихання залежать вiд вiку спортсменiв. Зокрема, у пiдлiтків безпосередні зміни цих показників після навантаження зберiгаються довше, ніж у дорослих.

У закритих припущеннях важливого значення набуває освітлення та вентиляція повітря. Коли призначають час тренування, слiд дотримуватися добового режиму працi i вiдпочинку, враховувати час прийняття їжi, занять, сну тощо. Вплив тренування погiршується, якщо його проводити безпосередньо пiсля сну, пiсля їжi, або ж пiзно увечерi. Краще розпочати тренування не ранiше, нiж через 2-2,5 години після їжi, а закiнчувати - за 1-1,5 години до їжі.

Таким чином, зміни функціональних можливостей під час тренування гравців у футзалі відзеркалюють фізіологічні зміни, якi вiдбуваються в організмі пiд впливом фізичного навантаження, а також рiвень технiчної, тактичної і морально-вольової пiдготовки спортсмена, його стан, режим тренування у попередньому перiодi тощо.