Зміст і структура шкільного курсу літератури в сучасній школі

Актуальність теми. За концепцією розвитку гуманітарної сфери України, яка є пріоритетною в цілісному процесі реалізації української нацiональної ідеї та державотворення, найвищою цінністю проголошується людина. Тому в “Держав-ному стандарті загальної освіти.” змістом базової та повної середньої освіти насамперед передбачається створення оптимальних передумов “для всебічного розвитку особистості, виховання громадянина-патріота України”, а сам зміст “визначається на засадах загальнолюдських і національних цінностей, науковості й систематичності знань, їх цінності для соціального становлення людини, гумані-зації й демократизації шкільної освіти”. Відповідно, у сьогоднішній загально-освітній системі предмет “українська література” набуває особливої актуальності.

Українська література є потужним носієм ідентичності нації, її генетичного коду. Це надзвичайно важливий чинник і в сьогоднішніх умовах глобалізації усього світового цивілізаційного простору, і в індивідуальному національному самоусвідомленні. Вона має стати важливим чинником витворення національної ідеології, без якої неможливо збудувати державу-Україну і виховати свідомого українця. Ця нова ідеологічна доктрина для її повноцінного функціонування в сучасному світі має базуватися на історичних і культурних традиціях, на переосмисленні сучасного досвіду на основі загальнолюдських цінностей. У цьому сенсі предмет “українська література” в 12-річній загальноосвітній школі набуває особливого значення.

У період свого становлення методика української літератури спиралася на багатій досвід етнопедагогіки, психології, літературознавства і мовознавства, на праці українських письменників і педагогів І.Франка, Х.Алчевської, Т.Лубенця та інших. В Україні методико-літературну діяльність в 20-х роках минулого століття розгорнули О.І.Білецький, Л.А.Булаховський, А.П.Машкін, В.І.Масальський, С.Х.Чавдаров, Т.Ф.Бугайко.

Початковою спробою наблизитись до створення курсу методики після О.Дорошкевича були «Методичні уваги для вчителя трудшколи» О.І.Білецького та Л.А.Булаховського (1927). У 1928 р. виходять друком методичні посібники А.П.Машкіна «Методика літератури» та «Методика літературного читання».

Систематичний курс методики літератури – «Методика літературного читання у 5-8 класах середньої школи» (1940) створили П.К.Волинський та Г.П.Снєжкова. Після другої світової війни на Україні розвернулась робота над актуальними і важливими питаннями історії й теорії методики літератури. Своєрідним підсумком цілого етапу розвитку методики стала фундаментальна праця Т.Ф.Бугайко та Ф.Ф.Бугайка «Українська література в середній школі. Курс методики» / За редакцією проф. П.К.Волинського (1962). У ній узагальнено здобутки викладання літератури в школі довоєнних часів та в умовах відбудови народного господарства після війни.

Пізніше створюються посібники з актуальних проблем піднесення якості викладання літератури: «Майстерність учителя-словесника» Т.Ф.Бугайко та Ф.Ф.Бугайко (1963); «Проблемні завдання на уроках російської літератури» Н.М.Сафонової (1977); «Самостійна робота учнів над літературним твором» і «Взаємозв'язок методів навчання на уроках літератури», В.І.Золотникової (1978); «Література і учнівська творчість» В.І.Цимбалюка (1975-1985); «Наукові основи підручника з літератури (4-10 класи)», «Вивчення елементів теорії літератури в 4-7 класах» та ін. 

Проблемі аналізу художнього твору присвячені праці «Виховання» навичок аналізу прозового твору» Н.М.Сафонової (1967); «Спроби літературного аналізу» Є.О.Майміна (1972); «Аналіз художнього твору» К.П.Фролової (1975); «Проблеми літературної освіти в середній школі» В.Р.Щербини (1978); ряд посібників монографічного характеру про вивчення творчості письменників.

Корисними є монографічні дослідження з досвіду роботи окремих учителів, наприклад, посібник В.І.Цимбалюка «Література і учнівська творчість» (1985). Багато цікавого й потрібного беруть для себе вчителі з нарисів про майстрів-словесників, що регулярно друкуються в журналах «Українська мова і література в школі», «Дивослово».

Високий рівень методики літератури дозволив створити в Україні ряд грунтовних праць узагальнюючого характеру, в яких розв'язуються головні проблеми викладання літератури в школі. Серед них підручник для університетів та педінститутів В.Я.Неділька «Методика викладання української літератури в середній школі» (1978), книга Є.А.Пасічника «Українська література в школі» (2000), «Наукові основи викладання літератури» (За ред. Н.Волошиної та ін.).

Об’єкт дослідження – шкільний курс української літератури в сучасній школі. 

Предмет дослідження – структурні та змістові особливості шкільного курсу української літератури.

Мета дослідження – дослідити та проаналізувати особливості методики побу-дови і викладання шкільного курсу літератури в сучасній загальноосвітній школі.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

• проаналізувати мету і завдання вивчення української літератури в загальноосвітній школі;
• з’ясувати проблеми методики літератури в загальноосвітній школі;
• вивчити структурну побудову курсу української літератури в загальноосвітній школі;
• провести аналіз структури існуючих підручників з української літератури;
• дослідити систему оцінювання досягнень учнів з української літератури та запропонувати шляхи її вдосконалення.

Методи дослідження. Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження: теоретичний: синтез, аналіз та узагальнення наукової літератури для теоретичного підгрунтя дослідження, метод порівняльного аналізу для порівняння різних джерел, метод порівняння. 

Структура роботи. У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, загальний обсяг роботи склав 43 сторінки.