Зміст, правова природа, особливості застосування заходів процесуального примусу

Правовий примус – це конкретні засоби впливу, які пов'язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи. Цивільний процесуальний примус має бути спрямований на обмеження в певній формі свободи осіб – учасників цивільного процесу. При цьому примус у цивільному судочинстві має місце не тільки в тих випадках, коли певний засіб впливу спрямований на обмеження передбачених законом прав і свобод, а й тоді, коли самим законом обмежується можливість вибору поведінки [20, c. 254]

Метою застосування цивільно-процесуальних заходів примусу є припинення порушень процесуальних норм та забезпечення виконання окремими учасниками цивільного процесу своїх процесуальних обов'язків.

На відміну від ЦПК України 1963 р., в якому норми щодо заходів процесуального примусу містились в різних розділах, а, отже, відносились до різних правових інститутів, в ЦПК України 2004 р. такі норми зібрані в одній главі. Таким чином, можна вести мову про існування окремого інституту цивільного процесуального права – інституту заходів процесуального примусу [15, c. 224]

Заходи процесуального примусу застосовуються у разі порушення певних правил цивільного судочинства. Однак їх не можна розглядати як вид відповідальності, а тим більше покарання, оскільки заходи процесуального примусу покликані забезпечити виконання правил цивільного судочинства, а не покарати особу. Тобто заходи процесуального примусу є по суті превентивними заходами, які застосовуються для припинення протиправних дій або для запобігання їх негативним наслідкам.

Відповідно до ст. 90 ЦПК України заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК України процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправне перешкоджають здійсненню цивільного судочинства [21, c. 172]

Перелік заходів процесуального примусу передбачено у ст. 91 ЦПК.

До них законодавець відносить:

1) попередження;

2) видалення із залу судового засідання;

3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;

4) привід.

Залежно від спрямованості заходи процесуального примусу можна поділити на дві групи.

1) ті, які застосовуються до порушників порядку в залі судового засідання (попередження і видалення із залу судового засідання) ;

2) ті, що забезпечують процес доказування (тимчасове вилучення доказів для дослідження судом і привід свідка).

Заходи процесуального примусу є реакцією суду на порушення, які допустили учасники процесу і які заважають подальшому розгляду справи. Суд застосовує такі заходи негайно після вчинення особою порушення шляхом постановления відповідної ухвали. Ухвала про застосування заходів процесуального примусу не впливає на рух справи, а тому не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду [10, c. 171]

Важливою гарантією недопущення суддівського свавілля є ч. 2 ст. 91 ЦПК України.

До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення. Якщо особа порушує порядок в судовому засіданні, наприклад викрикує з місця, коментує показання свідка (одне правопорушення), то суддя спочатку робить їй попередження саме за це правопорушення та попереджає, якщо вона не поводитиме себе належним чином, продовжуватиме порушувати порядок, то суд видалить її із залу. Коли особа не реагує на попередження судді, наприклад встає з місця, продовжує ходити по залу судового засідання, вчиняє бійку із стороною чи свідком, і таким чином допускає інше правопорушення, тоді до неї може бути застосовано такий захід процесуального примусу, як видалення із залу судового засідання. Дана норма деталізує конституційне положення про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення [1, ст. 61]

 

 

Процесуально-правове регулювання заходів (санкцій) процесуального примусу здійснено у главі 9 розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Важливою умовою здійснення правосуддя є дотримання всіма присутніми в залі судового засідання певного порядку. Для забезпечення цього учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні при розгляді справи, зобов'язані не порушувати встановлений порядок.

За нормативним визначенням заходами процесуального примусу є встановлені ЦПК України процесуальні дії (засоби), що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді

Підставами для застосування заходів процесуального примусу є: а) порушення встановлених у суді правил; б) протиправне перешкоджання здійсненню судочинства.

Порушення встановлених у суді правил, тобто порушення порядку під час судового засідання, зокрема невиконання розпоряджень головуючого, є підставою для застосування до осіб таких заходів процесуального примусу, як попередження та видалення із залу судового засідання.

Протиправне перешкоджання особами здійсненню судочинства може дістати вияв у різноманітних діях, наприклад у недопущенні учасників процесу до залу судового засідання чи до виступу, неподанні письмових чи речових доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання, неприбутті в судове засідання свідка, якого було викликано до суду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття, тобто йдеться про порушення не конкретних, встановлених законом правил, а про такі дії, що, на думку суду, створюють перешкоди для здійснення судочинства.

Відповідно, ознаками заходів процесуального примусу є такі: 1) це процесуальні дії; 2) право їх застосовувати має лише суд, який розглядає цивільну справу; 3) про їх застосування