Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Значення інноваційної діяльності для розвитку економіки України

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 

давати економічний ефект, новий поштовх науково-технічних знань, що забезпечують ринковий успіх». У словнику, наприклад, дається таке трактування: «Інновація – це процес, спрямований на створення, виробництво, розвиток та якісне удосконалення нових видів виробів, технологій, організаційних форм». Дотримується розуміння інновації, як результату П. Лемерль, який характеризує її як «новий продукт або послуга, спосіб їх виробництва, новина в організаційній, фінансовій, науково-дослідній та інших сферах, будь-яке удосконалення, що забезпечує економію витрат, чи створює умови для такої економії*». На схожій позиції щодо визначення цього питання стоять також і автори словника ринкової економіки. При цьому, на їх думку, інновації характеризуються, перш за все, ефективністю вкладених витрат, розвитком винахідництва та раціоналізації, появою значних винаходів та знахідок.

Слід відзначити, що термін «інновація» почав застосовуватись у вітчизняній літературі пізніше, ніж за кордоном. Його зміст розкривається, зокрема, у словниках. В більш ранніх виданнях словників і навіть у виданому у 1990 р. терміну «інновація» ще немає. В той же час, за кордоном це поняття виникло на початку XX сторіччя і отримало подальший розвиток та аналіз у 30-ті роки. Найбільш інтенсивно проблема інновацій та їх оцінки почала розвиватися у 60-ті роки минулого сторіччя у зв'язку із різким зростанням масштабу та складності виконуваних НДР та ДКР, особливо в авіакосмічній, атомній та радіоелектронній промисловості, при розвитку біотехнологій.

При централізованому керуванні економікою для позначення відповідних процесів часто застосовувались поняття «впровадження досягнень науки та техніки», «управління науково-технічним прогресом» тощо.

Найбільш прийнятним для прикладного використання уявляється більш вузький підхід до визначення інновацій, який враховує науково-технічний та економічний аспекти. Це пояснюється визначальною роллю науково-технічних проблем у вирішенні соціально-економічних, господарських завдань як на підприємствах, так і в народному господарстві в цілому. Найбільш важливим фактором на сучасному етапі є швидке та масштабне отримання економічних результатів при виконанні інноваційних проектів. Крім того, це коло проблем є більш глибоко дослідженим порівняно з організаційними та соціальними аспектами інновацій.

Творці інновацій керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу та економічна ефективність. їх стратегія спрямована на отримання переваг перед конкурентами шляхом створення інновації, яка буде унікальною у певній галузі.

Інноваційний процес є об'ємним поняттям. Його можна визначити як сукупність етапів, стадій, дій, пов'язаних з ініціюванням, розробкою та виготовленням продукції, технологій, що мають нові властивості, які більш ефективно задовольняють існуючі потреби та такі, що з'являються чи можуть з'явитися. Американський економіст Д. Брайт відзначав, що це єдиний процес, який поєднує науку, техніку, економіку, підприємництво, управління.

Поняття «інноваційний процес» еволюціонувало протягом півсторіччя. У 50-ті та 60-ті роки переважали моделі інноваційного процесу, в яких основним фактором їх розвитку вважались наукові дослідження, а ринок – вторинним елементом. Це так звані моделі «технологічного поштовху» та «рухомої сили ринку». При цьому, другій моделі збуту продукції приділялося більше уваги. В наступні роки, з розвитком нових технологій, була розроблена модель, яка балансувала відносини наукових досліджень та ринку, так звана «поєднальна модель». В її рамках передбачалось, що технічні інновації повинні супроводжуватись інноваціями в галузі маркетингу, менеджменту, виробництва. В останні десятиріччя панівною стала «інтегрована модель» з мінімально можливим часом виконання науково-дослідних робіт, організації виробництва продукції та просування її на ринок.

Сучасні інноваційні процеси мають три особливості. По-перше, це паралельно-послідовне проведення науково-технічної діяльності, здійснення інвестицій і маркетингу. По-друге, це швидкі зміни життєвих циклів наукоємної продукції. По-третє, усі найбільш потужні інноваційні процеси слід розглядати як вдало пророблені інвестиційні проекти за стадіями фінансування інноваційних розробок, комерціалізації і диверсифікації нових продуктів і послуг.

Основні напрями інноваційної діяльності здійснюються в інтегрованій системі управління інноваціями – «наука -> технологія => економіка => освіта». Окрім загальних інноваційних процесів із засвоєння науковоємних і ресурсо-заощаджувальних технологій, інноваційна діяльність пов'язана з ефективним використанням ліцензій, патентів, ноу-хау. Обов'язковим напрямком такої діяльності є розповсюдження й швидке тиражування нових виробів і технологій, впровадження ефективних методів організації й управління виробництвом і бізнесом.

 

2. Особливості державного регулювання інноваційної діяльності

 

Здійснення успішного підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе без розробки і впровадження новацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо. Тому цілком справедливим є висновок відносно до безпосередньої залежності ефективності підприємства від результатів науково-технічного прогресу (НТП). А як відомо, всі досягнення НТП ґрунтуються на інноваційній діяльності.

Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34). Так, відповідно до ст. 325 ГКУ під інноваційною діяльністю у сфері господарювання слід розуміти діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Правовою основою формування та реалізації інноваційної діяльності є Конституція України, Закони України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про інноваційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», інші закони України, Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України.

Так, відповідно ДО ст. 328 Господарського Кодексу України держава здійснює регулювання інноваційної діяльності

Фото Капча