Зведення і монтаж будівель і споруд

При розробці схеми руху транспорту необхідно максимально використовувати діючі і проектні дороги постійного призначення. При цьому слід мати на увазі, шо така схема під час зведення об'єкту може змінюватися. Як правило тимчасові дороги повинні бути кільцевими, а на тупікових під'їздах повинні проектуватися і наноситися на схемі роз'їзди і площадки для розвертання транспорту.

Ширину проїзджої частини тимчасових доріг приймають: при кільцевій схемі руху і русі транспорту в одному напрямку – однополосні дороги з шириною проїжджої частини 3, 5 м; в інших випадках – двополосні – з шириною проїжджої частини -6 м; при використанні машин вантажопідйомністю більше 25 т – 8м.

Радіуси заокруглення доріг визначають виходячи із маневрових якостей машин. Мінімальний радіус заокруглення приймають 12 м.

На участках доріг при русі транспорту по колу в одному напрямку через 100 м влаштовують площадки шириною 6 м і довжиною 12 м ÷ 18 м, а також такі площадки влаштовують в зоні вивантаження матеріалів.

При проектуванні траси доріг необхідно дотримуватись мінімальних відстаней між дорогою і спорудами:

• складськими площадками 0, 5... 1, 0 м;
• підкрановими шляхами 6, 5... 12, 5 м;
• віссю залізничної дороги 3, 75 м;
• віссю залізниці вузької колії 3, 00 м;
• огорожею площадки 1, 5 м;
• верхньою кромкою траншеї або котловану в залежності від якості грунтів 0, 5... 2, 5 м.

Не бажано прокладати тимчасові дороги над підземними комунікаціями.

Небезпечною зоною доріг рахується та їх частин, яка попадає в небезпечну зону роботи механізмів. На схемі ці участки виділяють подвійним штрихуванням.

Додаткові умови при проектуванні доріг установлюють для забезпечення безпеки руху.

При інтенсивності руху до 3 машин на годину в одному напрямку і наявності добрих грунтів і середньорічних гідрометеорологічних умов допускається влаштування профільованих автомобільних доріг. В решті випадків – тимчасові будівельні дороги із щебеня або із збірних з/б дорожніх плит багаторазового використання. Залізобетонні плити, як правило, використовують для влаштування шляхів руху тяжких монтажних кранів.

Закінчується проектування тимчасових будівельних доріг нанесенням на схему виконання робіт. На них повинні бути показані відповідними знаками і написами в'їзди (виїзди) транспорту, напрямок руху, місця розвертання, роз'їзди, стоянки при розвантаженні, прив'язочні розміри, а також місця установки дорожніх знаків, які забезпечують безпеку руху.

Тимчасові зони складування матеріалів.

При проектуванні складського господарства на об’єкті необхідно намагатися досягти мінімальних витрат на їх влаштування. Зони складування влаштовуємо у зоні дії крана таким чином, щоб запобігти додаткових затрат на перевезення їх до місця укладання. При застосуванні самохідних кранів виконуємо попередню розкладку елементів безпосередньо біля місця укладання.

 

 

 

Потребу в основних матеріалах, напівфабрикатах, конструкціях і виробах визначають за допомогою [6] шляхом заповнення таблиці 10. В графу 3 таблиці 10 записують тільки ті роботи при виконанні яких необхідні матеріали. Роботи, для виконання яких матеріали непотрібні, або потреба не може бути визначена розрахунками по [6], так як невідомі складові їх робіт (підготовчі, сантехнічні, електромонтажні, роботи КВПіА і ін.), в таблицю 10 не заносяться.

 

 

По всіх непарних графах починаючи з графи 7 необхідно вираховувати «Всього».

Умови постачання основних видів матеріалів повинні наводитися в завданні до курсового проекту.

 

 

На основі таблиці 10 і календарного графіку будівництва об'єкту, розробляють графік постачання матеріалів на об'єкт по формі таблиці 11, який розмішується на аркуші креслень під графіком роботи механізмів таким чином, щоб їх частини в часі взаємно проектувалися.

 

 

 

Ці розрахунки виконуються в відповідному розділі пояснювальної записки до курсового проекту для 2 – 3 видів конструкцій.

Так як на будівництві основним видом транспорту є автомобільний, то розрахунки зводяться до визначення кількості машин для завезення на об'єкт кожного із виду конструкцій, необхідних для виконання робіт.

Необхідна кількість машин N для перевезення певного виду конструкцій по заданому маршруту визначається за формулою:

де  - добовий вантажопотік по даному виду вантажу,

де   -загальна кількість вантажу певного виду який перевозиться для виконання тої чи іншої роботи, т;

  – тривалість розрахункового періоду використання певного виду вантажу у відповідності з календарним графіком, дн;

 - тривалість навантаження і розвантаження транспортних засобів, год. ;

 - відстань перевезення вантажу в один кінець, км;

V – середня швидкість руху транспортних засобів, км/год (приймається по таблиці 1 додатку 1) ;

 - тривалість маневрів автомобіля при навантажувальнорозвантажувальних роботах, год (приймається 0, 06 – 0, 01 години на І рейс) ;

  – фактична вага вантажу, який перевозиться на певному виді транспорту, т (перевантаження автомобіля дозволяється не більше 10% від його вантажопідйомності) ;

  – тривалість розрахункового періоду транспортного засобу на протязі зміни, год., (приймається при 8-й годинній робочій зміні – 7, 5 год) ;

  – коефіцієнт змінності роботи транспортних засобів (приймається в межах 1-3 зміни).

При розрахунках потреби в транспортних засобах необхідно обумовлювати тип автомобіля і його вантажопідйомність.

 

 

Наводяться заходи з охорони праці при виконанні основних видів робіт при зведенні об’єкта, протипожежні заходи.

На схемі виконання робіт необхідно позначити межі небезпечних зон.

 

 

Курсовий проект по курсу «Зведення і монтаж будівель і споруд» за своїм складом наближений до проекту виконання робіт (ПВР) в відповідності вимог ДБН А. 3. 1-5-96.

В даних методичних вказівках не включено розробку технологічних схем на окремі процеси, що включається в цей курсовий проект, так як їх розрахунки і проектування вивчаються в дисципліні «Технологія будівельного виробництва».

В відповідності з ДБН А. 3. 1-5-96 основними техніко-екоиомічними показниками ПВР є:

• будівельний об’єм будинку, м3;
• плоша будинку, м2;
• тривалість зведення об’єкту, днів;
• рівень механізації основних будівельно-монтажних робіт, %;
• працеємність зведення об’єкту, люд. дн. ;
• витрати праці на 1 м3 і м2 площі будинку, люд. дн. /м2;
• середня кількість робітників на об’єкті, чол. ;
• максимальна кількість робочих на об’єкті, чол.

Тривалість приймається згідно календарного плану в робочих днях.

Рівень механізації основних будівельно-монтажних робіт визначається відношенням об'єму робіт виконаного механізмами до загального об'єму робіт і визначається у відсотках.

Працеємність визначається по таблиці витрат працеємності.

Середня кількість визначається як відношення загальної працеємності робіт по даному об'єкта до тривалості будівництва об'єкта в днях згідно календарного графіку.

Максимальна кількість робітників береться по піку графіка руху робочих ресурсів. Ці показники записують в пояснювальній записці.

 

 

 

1. ДБН А. 3. 1. -5-96. Організація будівельного виробниитва К. Державний комітет України у справах містобудування і архітектури, 1996.
2. СНиП 1. 04. 03-85*. Нормы продолжительности строительства из задела в строительстве зданий, сооружений и предприятий. М. Строиздат. 1987. – 522с.
3. Поляков В. И., Альперович А. И., Полосин М. Д., Чистяков А. Т. Машины для монтажных робот и вертикального транспорта. Справочное пособие по строительным машинам. М., Строиздат, 1981 – 351с.
4. ДБН на загальнобудівельні роботи.
5. СНиП III – 4 – 80*. Правила производства и приёмки работ. Техника безопасности в строительстве. М., Стройиздат – 1980- 265 с.
6. Дикман Л. Г. Организация жилищно-гражданского строительства. (Справочник строителя) М., Стройиздат, 1985 – 414 с.
7. Шахпаронов В. В., Облязов Л. П.. Степанов И. В., Организация строительного производства (Справочник строителя) М,, Стройиздат, 1987. – 460 с.
8. А. П. Снижко, Г. М. Батура Технология строительного производства. Курсовое и дипломное проектирование. ВШ., К., 1991. – 200 с.
9. В. П. Станевский и др. Строительные краны. Справочник. К. : Будивэльнык, 1989. – 296с.