Звіт з практики - Вибір екскурсійного маршруту та об’єктів екскурсійного огляду. Дисципліна: "Туризм"

Каплиця збудована у 1609-1615 роках (за іншими даними у 1606-1615 роках) над фамільним гробівцем родини львівських патриціїв угорського походження Боїмів. На цьому місці раніше був міський цвинтар. Усипальницю для родини замовив і розпочав Георгій Боїм, а завершував його син Павло Боїм. Всього в каплиці поховано 14 осіб з династії Боїмів.

Імена творців каплиці точно не відомі. За найобґрунтованішою версією, її будівничим був архітектор з Вроцлава Андреас Бемер, який в ті часи побудував ратушу, оздобив сусідню каплицю Кампіянів. Прототипом каплиці Боїмів, ймовірно, є усипальниця Зиґмунтовська (Сиґізмундівська) у замку Вавель в Кракові.

У другій половині вісімнадцятого століття поховання з каплиці Боїмів перенесені на львівські цвинтарі, а ключі від неї, згідно з заповітом Георгія Боїма, передано до катедри. У 1945 році радянська влада закрила каплицю для відвідувачів. Однак з1969 року сакральна споруда увійшла як окремий відділ до Львівської картинної галереї, її знову відкрито для відвідувачів, тому зараз ми маємо нагоду тут побувати. (Див. Додаток В)

Будинок Вчених

Зараз ми знаходимось біля будинку, який в наші часи сприймають як місце, де можна зробити гарну весільну фото сесію, але не завжди воно було таким. Колись, а саме до 1939 року, це було аристократичне, дворянське казино, так званий клуб за інтересами. Збудований фірмою «Фельнер і Гельмер» у 1897-1898 роках за проектом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера (автори проекту Одеського оперного театру).

Попередником був чиншовий будинок, зведений у 1879 р. за проектом Войцеха Гаара. Казино зведено у 1898 році за проектом бюро Фельнера і Гельмера. Спорудженням на місці керували львівські будівничі Лишкевич і Пшорн. Скульптурне оздоблення фасадів виконали австрійські скульптори Теодор Фрідль і Райнольд Велькель за моделлю Рудольфа Вейра. Різьблений дерев'яний інтер'єр виготовив Шандор Ярай у львівській фабриці братів Вчеляків. Живописні супрапорти написали львіські митці Станіслав Дембіцький, Станіслав Рейхан, Тадеуш Рибковський, Міхал Созанський. Скульптор Едмунд Плішевський за участі каменярського майстра Юліана Гури виготовив алебастровий камін у фойє.

З 1918 року приміщення використовувалося як міське казино.

Із 1948 року тут діє Львівський Будинок вчених, із яким пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області та України. Раду Будинку вчених очолює ректор Львівської національної академії мистецтв А. А. Бокотей.

До 1953 року в чотирьох кімнатах на першому поверсі розташовувалось Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня 1953 під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України, через несправність електропроводки у будинку спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди.

У 1954 після відбудови та відновлення будинку Спілку позбавлено права користуватись приміщенням.

У 1998 році в будинку перебував львівський обласний виборчий штаб кандидата на посаду президента України Леоніда Кучми.

У 1999 році тут діяв прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи.

23 вересня 2008 року внесений до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

При Будинку вчених працюють творчі колективи: Народна вокально-оперна студія, Народний театр «Мета», Зразковий театр дитячої пісні «Горличка».

Інтер'єри будівлі часто використовувалися для кінозйомок, в тому числі для фільму «Д'Артаньян і три мушкетери», саме тут по сходах д'Артаньян піднімався до кардинала для партії в шахи. Ось така історія цієї величної будівлі.

Палац Потоцьких

Відвідавши цей палац ми дізнаємося про нові факти з життя відомої сім’ї Потоцьких, адже він був колись резиденцією Альфреда Потоцького, коли він приїжджав до Львова.

Палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї чотирнадцятого у 1880 році за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Доверн'є. Проект змінено львівськими архітекторами Юліаном Цибульським та Людвіком Балдвіном-Рамултом і реалізовано під їх керівництвом. Будівлю розміщено на місці невеликої садиби (старого палацу Потоцьких), яка належала роду Потоцьких, а саме Марії з Сангушків та її чоловіку Альфреду Потоцькому. (Див. Додаток Б)

Після завершення дипломатичної служби Альфред Потоцький присвятив подальше своє життя активній політичній діяльності в Галичині. У 1863 р. був обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу аж до своєї смерті у 1889 р. У 1875-1877 рр. обіймав гідність маршалка Галицького Сейму. Протягом 1875-1883 рр. був намісником Галичини.

Відомий як меценат і палкий _а консерву французької архітектури. Альфред Потоцький замовив побудову резиденції паризькому архітектору Луї Доверн’є. Але Альфред Потоцький рано помер і не встиг побачити свою майбутню резиденцію. Помер в Парижі 18 травня 1889 р. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані.

На фасаді зверніть увагу на ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір’я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під’їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на