Агробіологічна і технологічна оцінка нових технічних форм винограду селекції ІВіВ ім. В.Є. Таїрова

Визрівння однорічних пагонів і сила росту кущів форм. У сорту Овідіопольський визрівання однорічних пагонів досягало 70-80%, у сорту Аліготе – 65-80%, що нижче середніх багаторічних показників. У форм ранніх термінів достигання пагони визрівали на 78-97%, крім 37-13-52; у середньостиглих форм цей показних коливався від 76 до 79%, ще нижчим він був у середньо-пізніх форм, окрім 38-9-94 (79%).

Доцільним вважається відбір виноградних рослин середньої сили росту (Гузун М. І., 1992). Більшість досліджених елітних форм мали середню силу росту, стабільною за роками вона виявилась у 39-12-6 і 38-9-94.

Зимо- і морозостійкість. Природних умов для виявлення потенційної морозостійкості форм за період спостережень не було, тому лозу проморожували в холодильних камерах при температурі мінус 27 ºС протягом 12 годин з попереднім режимом загартування, що дозволило виявити високоморозостійкі форми – 34-2-14, 37-13-52 та форму з підвищеною морозостійкістю – 39-13-21 (табл. 1).

 

Таблиця 1

Морозостійкість елітних форм 

 

Стійкість проти грибних хвороб. В польових спостереженнях всі форми проявили відносну стійкість проти кількох хвороб, навіть в епіфітатійному 1997 році (рис. 3). Виділена група форм, у яких максимальне ураження органів куща мілдью, оїдіумом, гниллю ягід та чорною плямистістю не перевершувало трьох балів: 39-13-21, 34-2-14, 39-12-6, 38-9-22, наближались до них за хворобостій-кістю форми 38-9-94, 34-56-8, 34-61-63 і контрольний сорт Овідіопольський. Ураження грибними хво-робами грон у всіх форм було незначним і не впливало на якість урожаю. Перспективність еліт-них форм для подальшої імуноселекції уточнювали лабораторними методами, визначаючи на провокаційних фонах ступінь потенціальної оїдіумо- і мілдьюстійкості їх листя та гнилестійкості ягід.

В оптимальних умовах для виявлення різниці між сортозразками вивчали тривалість інкубацій-ного періоду (ІП) грибів Оidium Tuckeri Berk. [Uncinula necator Schw. Burr] і Plasmopara viticola Berl. et de Toni на молодих верхівкових, але повністю сформованих, без ювенільного забарвлення листках винограду. Найвища оїдіумостійкість встановлена у елітних форм 39-13-21 та 34-2-14 – ІП збудника хвороби більше 14 днів, при 9 у сприйнятливого сорту, висока – у форм 39-12-6, 38-9-22, 34-56-8 (ІП 13 днів). Підтвердилась висока мілдьюстійкість листя форм 39-13-21, 38-9-94, 37-13-52, 34-61-63 (ІП 12 днів при 6 у сприйнятливого сорту Аліготе) та підвищена – у форм 38-9-22, 39-15-11, 39-12-6 і сорта Овідіопльський (ІП 11днів).

На жорсткому інфекційному фоні у вологій камері високогнилестйкими виявились форми 38-9-94, 34-2-14, 39-13-21, 39-12-6 (20-35% гнилих ягід на 7 день після зараження грибом Botrytis cine-rea Pers.) які не поступались за цією ознакою стійкому контролю Овідіопольський.

За польовою і лабораторною оцінками форма 39-13-21 перспективна для використання як джерело стійкості проти чотирьох грибних хвороб винограду.

Продуктивність форм. Навантаження кущів форм пагонами згідно з їх загальним станом було на рівні контролю Аліготе, за винятком 34-2-14 і 38-9-94. Стабільність показника навантаження виділи-ла форми 39-13-21, 34-2- 14, 34-61-63 і 39-12-6.

Коефіцієнт плодоношення у більшості форм був високим і дуже високим. Коефіцієнт плодонос-ності у форм 34-2-14 і 34-61-63 мав високи показники, у 39-12-6, 38-9-22, 38-9-33 – середні. Варіабель-ність коефіцієнтів форм, за винятком, 38-10-72, була ніжче, ніж у Аліготе (табл. 2).

За роками дослідження виявлена відносно низька варіабельність коефіцієнта плодононосності, що

 

Таблиця 2

Характеристика плодоносності елітних форм винограду (середнє за 1992-1996 рр.) 

 

дозволяє вважати цю ознаку високо інформативною і підтверджує висновки досліджень про ії високу генотипічну обумовленність. (Амірджанов А. Г., 1982)

Дуже високий індекс продуктивності пагона за масою грон (ПП г) встановлений у форм 38-9-33, 34-2-14, 38-9-94, 37-13-52; високий – у 38-9-22, 34-61-63, 39-12-6.

Несхожість погодних умов періоду досліджень сприяла прояву індивідуальних сортових характеристик форм: в роки високого забезпечення теплом та сонячним сяянням ПП г зростала, незва-жаючи на дефіцит вологи, у форм 38-9-33, 38-10-72, 39-12-6, 34-56-8 і сорту Аліготе; в більш вологий і холодний вегетаційний період – у форм 34-2-14, 39-13-21, 39-15-5.

Індекс продуктивності пагона за масою цукру грон (ПП г цукрів) більшості форм був дуже висо-кий і високий (від 31 до 43 г цукрів на пагін). Стабільно високі показ ники характеризували форми 38-9-33, 37-13-52, 38-9-22, 39-12-6, найбільш низька варіабельність ознаки встановлена у форм з середнім ПП г цукрів. Найвища і стабільна ПП г цукрів була у форми 38-9-33, однак, в посушливі ро-ки у неї відзначали депресію ростових процесів. Форма 34-56-8, поступаючись контролю Аліготе за масою грон, перевершувала його за масою цукру грон на пагін.

За урожайністю кущів суттєва різниця визначена між сортом Аліготе (4, 7 кг) та формами 38-9-94 і 38-10-72 (відповідно 7, 1 і 2, 1 кг), достовірно вище контролю Овідіопольський був урожай форм 38-9-22, 34-61-63, 38-9-33, 39-15-11, 38-9-94. Відносна стабільність показника урожаю характеризувала більшість досліджуваних форм (рис. 5).

Якість урожаю елітних форм. Урожай форм 34-56-8, 39-12-6, 34-61-63, 38-10-72, 37-13-52, 38-9-22 був кондиційним всі роки досліджень (рис. 6).

У посушливому 1996 році високий урожай форм 38-9-33 і 39-13-21 не досяг кондицій цукристості для виготовлення столового вина. Масова концентрація цукрів максимально високою була у форми 34-56-8, стабільно високі показники виділяли форми 39-12-6, 38-10-72, 34-61-63 і 34-56-8