+3 8(066) 185-39-18
fна одиницю виробленої електроенергії. Іншими шляхами пішов розвиток електроенергії у Франції і Росії (після революції – в СРСР). В цих країнах створились зовні дуже схожі системи – єдина енергосистема на всю країну. Така система має багато переваг, характерних для монополії (концентрація виробництва, концентрація капіталів, єдина науково-технічна політика та концентрація зусиль на ключових напрямках. єдина система підготовки спеціалістів для потреб галузі, перспективне планування тощо) та характерних тільки для енергетики – забезпечення єдиного диспетчерського центру керування енергосистемою, можливість «розмазування» вечірніх і ранкових піків навантаження на декілька часових поясів за рахунок організації «перетікання» енергії між різними регіонами по географічній довготі.
Сучасна структура тарифів в різних країнах. Розглянемо систему тарифів, які існували у 80ті-90ті роки і діють у більшості країн і на цей час, за винятком тих, де запроваджена система оптового ринку електроенергії (пулу), подібна до ринку Великої Британії. США В країні існує базовий тариф, що оснований на граничних затратах компанії, на базі якого та за рахунок певних доповнень і деталізації дозволяє енергетичним компаніям забезпечити широкий спектр електроенергетичних потреб споживачів і стимулює раціональне використання енергії. Існують сезонні тарифи, тарифи, диференційовані за періодами часу, тарифи з перервами в постачанні. Враховуються об'єми споживання енергії, пікове споживання (потужність), абонентська плата. Тобто, по суті, діють трьохставочні тарифи – існує плата за приєднання, за енергію, за приєднану потужність. Існує цілий спектр тарифів для побутових, промислових, комерційних підприємств. Причому, для побутових споживачів, які приєднані на низькій напрузі, коефіцієнт плати збільшується зі збільшенням споживання, а для великих споживачів відносна плата зменшується зі збільшенням споживаної енергії та потужності. Компанії та диспетчери несуть відповідальність за якість енергії та виконання договірних зобов'язань. Регулюючі комісії контролюють діяльність енергетиків і являються арбітрами у відносинах зі споживачами. З переходом до ринку електричної енергії. який впроваджується (чи вже відбувся – в Пенсільванії (PJM), Каліфорнії) з різним темпом в різних штатах, система тарифів піддається трансформації, вводяться тарифи реального часу. Причому, якщо ринок PJM на протязі останніх 5 років є досить успішним, то ринок Каліфорнії, з якого Україна збиралась брати приклад, «обвалився» наприкінці 2000 року. Причому ситуація в значній мірі нагадує проблеми Українського оптового ринку, про що буде сказано далі.
Визначення рівня тарифів на електроенергію США методом «витрати +» має принципову відмінність, перш за все, у визначенні величини прибутку в тарифі.
У США при методі встановлення прибутку в регульованою ціною спочатку визначається тарифна база, яка вимірює величину капіталу, використовуваного компанією для здійснення регульованих видів діяльності.
Потім встановлюється «розумна і справедлива» норма прибутку на капітал. Така норма прибутку дорівнює вартості залученого капіталу (його альтернативним витратам). Розумна норма прибутку, яку регулюючий орган дозволяє регульованої компанії, встановлюється на рівні норми прибутку в конкурентних галузях з подібним господарським ризиком. Дозволена норма прибутку має бути достатньою, щоб утримати капітал в даній сфері застосування. Так, якщо в компанії 60% використовуваного капіталу становить акціонерний капітал (а розумний рівень дивідендів 15%) і 40% – позиковий капітал (8% по облігаціях), то розумна норма прибутку складе: 0, 6 х 15% + 0, 4 х 8% = 12, 2%.
Регульована ціна дорівнює поточним витратам виробництва плюс прибуток, обчислена за ставкою розумної прибутку, застосованої до встановленої тарифної базі [3].
Важливо підкреслити, що окремі елементи капіталу включаються в тарифну базу, на основі якої може бути обчислена прибуток, лише за умови, що вони визнані регулюючим органом «використовуваними і корисними». Не включаються до тарифну базу споруджувані об'єкти до введення їх в експлуатацію.
Крім того, згідно з методичними вказівками щодо розрахунку регульованих тарифів від 31 липня 2002 поряд із зазначеними вище елементами включаються ще дивіденди на акціонерний капітал і прибуток на заохочення, відсоток за користування кредитом та ін. Елементи, при цьому обмеження на прибуток не накладається, що суперечить основам правильних економічних обчислень. Реалізація такої схеми означає, що електроенергетика буде поставлена в пільгові умови порівняно з нерегульованим сектором економіки, в якому конкуренція обмежує і вирівнює норму прибутку підприємств, а акціонери розподіляють «задану» прибуток між дивідендами і накопиченнями [3].
Оцінка впливу підвищення тарифів природних монополій, включаючи тарифи на електроенергію, а також цін на енергоресурси на споживчі ціни є серйозним питанням як для самих природних монополій, так і для органів державного управління, які, індексуючи тарифи випереджають інфляцію темпами, декларують зобов'язання утримати темпи зростання цін в рамках закладених у федеральному бюджеті показників.
Інститутом Економіки перехідного періоду проводилася оцінка впливу підвищення тарифів на ціни та обсяги виробництва в галузях економіки за період з 1995 по 2001 рік. Дослідження з прогнозування наслідків підвищення тарифів природних монополій базувалися на роботах Nordhaus WD, Arrow KJ, Kindahl J., Stigler, GJ, Eckstein, O., Wyss D., Straszheim, DH, Straszheim, MR, Wolak, FA, Patrick, RH. Для оцінок використовувалися дані Держкомстату РФ і ЦБ РФ.
Оцінка впливу підвищення тарифів на споживчі ціни, зокрема, на ціни товарів, що входять в стандартну споживчий кошик, а також на ціни на житлово-комунальні послуги (ЖКП), показала наступне.
Для темпів приросту індексу споживчих цін (ІСЦ) тарифи на електроенергію надають статистично значуще (на 10% рівні значущості) вплив на всьому аналізованому періоді. Еластичність впливу тарифів на електроенергію на індекс споживчих цін становить 0, 05-0, 08.
Тарифи на електроенергію впливають на динаміку цін на ЖКП: зростання тарифів на електроенергію на 1% призводить до зростання цін на ЖКП приблизно на 0. 55%.
Оцінки моделей для темпів випередження приросту цін на ЖКП над темпами приросту ІСЦ від відповідних перевищень темпів приросту тарифів над зростанням споживчих цін та цін виробників показали, що перевищення темпів приросту тарифів на електроенергію над темпом приросту ІСЦ на 1 п. п. обумовлює перевищення темпу приросту цін на ЖКП над темпом приросту ІСЦ на 0. 72 п. п.
Результати оцінок залежності для перевищення тарифів над цінами виробників у середньому по промисловості показали, що перевищення тарифів на електроенергію над середніми цінами виробників надає статистично значимий вплив на перевищення темпів приросту цін на ЖКП над темпом приросту ІСЦ. Еластичність такої залежності становить близько 0, 795.
Оцінка впливу підвищення тарифів на електроенергію на ціни виробників у промисловості, як в цілому, так і по окремих галузях показала що, електроенергія є одним з основних факторів виробництва в промисловості, особливо в таких енергоємних галузях, як чорна та кольорова металургія, відповідно, в цих галузях висока частка витрат на електроенергію. З урахуванням того, що значна частина підприємств в РФ оснащена застарілим обладнанням і обмежена в інвестиційних ресурсах для впровадження сучасних енергозберігаючих технологій, можна припустити, що попит на електроенергію низько еластичний, тобто споживання електроенергії незначно змінюється при зміні тарифів. При збільшенні тарифів відбувається збільшення витрат підприємств і, як наслідок, зростання цін на продукцію.
Оцінки для паливної промисловості говорять на користь наявності позитивного впливу темпів приросту тарифів на електроенергію на темпи приросту цін виробників у цій галузі (зростання тарифів на електроенергію на 1% призводить до збільшення цін виробників у паливній промисловості на 0, 17%).
В цілому можна зазначити, що статистично значимий вплив тарифів на електроенергію спостерігається для цін виробників в паливній, хімічній промисловості та машинобудуванні, при цьому можна відзначити, що коефіцієнти при тарифах на електроенергію вище в порівнянні з коефіцієнтами при тарифах на газ, вантажні залізничні перевезення і цінами на бензин. Це відображає значну частку витрат на електроенергію в структурі витрат цих галузей і характеризує величину впливу зміни тарифів на ціни виробників, – зростання тарифів на 1% призводить до зростання цін виробників на величину від 0, 06% в машинобудуванні до 0, 36% в хімічній промисловості.
Оцінка впливу підвищення тарифів на електроенергію на обсяг випуску, в цілому по економіці або по промисловості (оцінка впливу на економічне зростання), а також на обсяг випуску окремих галузей показала наступне.
Значуще (негативне) вплив на темпи приросту індексу промислового виробництва надають тарифи на електроенергію, збільшення яких на 1% за оцінками моделі призводить до скорочення випуску на 0, 18%.
Тарифи на електроенергію в аналізованому періоді роблять значущий негативний вплив на темпи приросту виробництва в кольоровій металургії і машинобудуванні (коефіцієнти складають -0, 39 і -0, 58 відповідно).
На додаток до цього в рамках дослідження також проводився аналіз впливу ефективних тарифів на електроенергію на ціни і випуск в економіці, тобто тарифів з урахуванням сальдо дебіторської та кредиторської заборгованості електроенергетики в розрахунку на кВтг поставленої споживачам енергії. Аналіз динаміки взаємної заборгованості показав, що, приблизно з весни 1999 року, РАО стало чистим дебітором, кредити за рахунок інших секторів економіки. Це означає, що при прийнятті до уваги всього обсягу прострочених кредиторської та дебіторської заборгованостей, ефективна ціна електроенергії з 1999 року в середньому стала перевищувати номінальну. Протягом останніх років відбувалося прискорене збільшення платежів за електроенергію: збільшуючи сальдо заборгованості електроенергетики перед економікою і одночасно скорочуючи частку бартеру в розрахунках, РАО ЄЕС намагалося не тільки забезпечити дисципліну здійснення контрактних платежів, а й мобілізувати необхідні кошти для вирішення проблем в галузі при відстає індексації тарифів [1].
Результати досліджень, проведених Інститутом Економіки перехідного періоду, доводять, що зміна тарифів енергетичної системи знаходить швидке відображення в рівні цін усіх галузей економіки. А підвищення цін у паливному комплексі, наприклад, через певний час повертається назад у вигляді подорожчання матеріально-технічних ресурсів в галузі електроенергетики, машинобудування і т. д. Отже, ціни різних економічних систем взаємопов'язані і взаємозалежні. На кожному етапі виробництва і реалізації ефект від підвищення цін посилюється, що в економіці трактується як мультиплікативний ефект від підвищення цін.
Питання цінової тактики досить актуальні в даний час, так як у важких умовах господарювання наслідки коригування цін і тарифів болючі для великих економічних систем і економіки країни в цілому.
Одним із завдань відновлення економіки є задача формування доступних для споживача кінцевих цін. Енергетичні тарифи є найважливішою складовою повної ціни кінцевого продукту, яка формується як інтегральний результат кожного наступного урахування цін всіх елементів попередніх етапів. Природно, що в цих умовах тарифи не повинні бути предметом торгу між монополістом і контролюючої його структурою, а повинні визначатися на основі чітких перевірених показників з урахуванням інтересів споживачів, особливо у сфері енергетичної системи.
Список використаних джерел:
1. http://www.iet. ru/publication. php?folder-id=44
3. Ціни і ціноутворення: Підручник / За ред. В. Є. Єсипова. – 4-е вид. – СПб. : Питер, 2004. – 560с. : іл. – (Серія «Підручник для вузів»).