Етикетна семантика в лексичних системах української, англійської та угорської мов

 Семантичний аналіз показав, що доцiльнiше поряд з урахуванням ієрархiчних зв'язкiв між словами етикетної лексики, розглядати взаємні або однобічні переходи/непереходи значень іменникiв, що проявляються у здатностi слів входити до різних контекстів, сполучуватися з іншими частинами мови, набувати/втрачати окремi свої значення, вмiщати в межах однієї лексичної одиниці антонімічні та синонімічнi зв'язки. Водночас цi переходи базуються на специфiчних, глибоко нацiональних суспільних факторах, які служать критерієм поділу об'єктивної реальності в межах однієї культури: переходи мiж словами з високим та середнім ступенем полісемії характеризуються більшою силою та інтенсивністю прояву, ніж у випадках з моносемічними словами, де вони слабшають, а інколи й зникають (напр. disrespect, misesteem, respectfulness, estimableness, appreciator, self-estimate). 

Дослідження семантичних закономірностей функцiонування етикетної лексики в англійській мовi дозволило виділити два основні типи етикетного сшлкування – особове та безособове. Останнє найчастiше регулюється етикетом, стандартизуючи поведiнку людей у типових ситуациях, тоді як особове спілкування являє собою практичну форму існування самого етикету, розкриваючи набор моральних сполук: вiд потреби стверджувати добро до споживацького, нешанобливого ставлення до інших. 

Антонiмiчнi зв'язки мiж етикетними лексичними одиницями в сучасній англійській мові вiдзначаються більшою однорiднiстю й одноплановістю і в семантичному вiдношенні не дають такої рiзноманiтностi відтінків та особливостей, як синонiмiчні, котрим властивi взаємозамiн- нiсть, додатковi значеннєвi вiдтiнки, ступінь якiсть емоційного забарвлення. 

У семному складі етикетних іменникiв сучасної англiйської мови виділяються якостi, властивості кого-, чого-небудь, характеристика людини, ії соціальний статус, рiзноманітні форми і засоби прояву етикету, суспільна оцінка дiяльностi людини, сфери застосування людського досвiду, знань, а також особливостi традиций, проведення культових обрядів та почесних церемоній. 

У результаті встановлено, що семантичні закономiрності формування етикетної лексики в сучасній англійськiй мові базуються на: 1) системнiй спiввiднесеностi етикетного слова з іншими даної та сумiжних множин; 2) здатності етикетних лексичних одиниць утворювати мікросистеми; 3) входженні етикетних іменників до складу семантично різних груп лексики; 4) кiлькiсних та якісних характеристиках етикетного слова, що визначають його мiсце в системі мови; 5) наяв-ності ланцюжкових зв'язкiв і переходів мiж словами з високим, середнiм та низьким ступенем полісемії 6) ієрархічному розташуванні сем у лексичних значеннях етикетних слів, що веде до їх поділу на одно- та багатофункцiональнi. 

Етикетна лексика сучасної англiйської мови являе собою соцiолiнгвістичний фрагмент, особливості якого полягають у широкому та різноаспектному вiдображеннi вербальних і невербальних засобiв вияву соціально визначених норм поведінки й спілкування на основі кiлькiс- них та якісних семантичних зв'язкiв мiж словами, а через них – між значеннями аж до сем мiж собою. 

У третьому розділі “Етикетна семантика в лексичній системі угорської мови”, що складаеться з восьми підроздiлiв, йдеться про вiдображення в угорськiй мові різноаспектного характеру взаємозв'язкiв людини з реальною дійснiстю, емоцій з мисленням та інтелектуальною дiяльнiстю свiдомостi. Етикет при цьому постає як частина суспільного життя носіїв мови, що органічно поєднує їх поведінку і вчинки, з одного боку, та внутрішній емоційний світ, з другого. 

Сучасна лінгвiстика характеризується розширенішим та поглибленiшим дослiдженням свого традиційного об'єкта, включаючи рiзні аспекти комунiкативноі поведінки людини в процесi сусшльно обумовленого спілкування. Мовні структури при цьому розглядаються не тольки в контекстi власне мови, але й у спілкуваннi, взаємозв'язку мiж мовними та немовними елементами комунiкації. Людський фактор починає займати центральне місце в лiнгвiстицi взагалі та угорському мовознавствi зокрема. 

Вихiдним для опису мовної комунікації є поняття діяльності, що дозволяє розглядати угорську мову як засiб динамiчної взаємодії комунiкантiв. При такому подході функціонування мови тісно пов'язане з ситуативним контекстом її вживання, а етикетне слово та особливостi його існування поєднуються з урахуванням ситуації спiлкування і його процесуальної природи. Елементами (складниками) комунiкативної ситуації вважаємо соцiальнi та індивідуально-психолопчнi характеристики комунiкантiв, вiдношення між ними, особливостi комунiкації, вклю- чаючи її рiзноманітні форми і засоби. Указанi ознаки містяться у семних структурах угорських етикетних слів. Тому дослідження етикетного слова як одиниці комунiкації конкретизується вивченням специфики комунікативного призначення усіх компонентів його змісту. Ці компо- ненти об'єднуються в єдине ціле і входять до складу системи етикетної лексики сучасної угорської мови. 

В основі комунікативного призначення етикетного слова лежить його потенційна варіативність, завдяки якiй воно здатне виражати найрiзноманітніші аспекти об’єктивної реальності та людської діяльності, в тому числі й пізнавальної, пізнавально-кваліфікативної і власне комунікативної. 

Комунікативна призначеність етикетної лексики полягає також і у вираженні результатів кваліфікативної діяльності людини, до якої відноситься емоційно-чуттєве, оцінне, чуттєво-образне сприйняття та позначення об’єктів й предметів позамовної дійсності. Потенційна здатність етикетних слів сучасної угорської мови пристосовуватися і відображати комунікативні цілі базується на особливостях їх лексичної номінації та специфіці семантичної структури. 

У