+3 8(066) 185-39-18
fперелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон. Згідно до ст. 6 Закону громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо:
1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, – до закінчення терміну, встановленого законодавством;
2) діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання – до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України;
3) проти нього порушено кримінальну справу – до закінчення провадження у справі;
4) він засуджений за вчинення злочину – до відбуття покарання або звільнення від покарання;
5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, – до виконання зобов'язань;
6) він свідомо сповістив про себе неправдиві відомості – до з'ясування причин і наслідків подання неправдивих відомостей;
7) він підлягає призову на строкову військову службу – до вирішення питання про відстрочку від призову;
8) щодо нього подано цивільний позов до суду – до закінчення провадження у справі;
9) він за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції – до погашення (зняття) судимості чи припинення нагляду.
Однак, як свідчить практика, перевірки не завжди дозволяють виявити наявність вказаних обставин.
За наявності зазначених вище обставин громадянин України, який має паспорт для виїзду за кордон, зобов'язаний його здати на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин.
Правовий статус громадян України за кордоном визначається насамперед законодавством держави їх перебування, а також нормами міжнародних угод, міжнародними звичаями та загальними принципами міжнародного права. Разом з тим, громадяни України за кордоном користуються захистом з боку України у різних сферах діяльності. Згідно ч. 3 ст. 25 Конституції України наша держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Даний принцип відображено і в Консульському статуті України, затвердженому Указом Президента України «Про Консульський статут України» від 02. 04. 1994 р., згідно з яким захист громадян України, що перебувають за кордоном, здійснюється через консульські установи.
Територія зарубіжної держави поділяється на консульські округи, в кожному з яких діє відповідна консульська установа. Консульський статут України закріплює обов’язок консула вживати заходів для того, щоб громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними звичаями.
У виконання цього обов’язку консул веде облік громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають у його консульському окрузі (ст. 22 Консульського статуту України) ; інформує громадян України, які тимчасово перебувають у його окрузі, про законодавство держави перебування, а також про місцеві звичаї (ст. 25) ; має право без окремого доручення представляти в установах держави перебування громадян України, якщо вони є відсутніми і не доручили ведення справ якійсь особі або не можуть захищати свої інтереси з інших причин, доки особи, яких представляють, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів (ст. 26).
Консул виконує й інші функції: провадить реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, приймає рішення про встановлення батьківства, усиновлення дитини – громадянина України, реєструє акти громадянського стану, вживає заходів для охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України, вчиняє нотаріальні дії, передбачені законодавством України, видає паспорти громадян України для виїзду за кордон, продовжує строк їх дії, видає та погашає візи на в’їзд в Україну, виїзд з України, легалізує документи і акти, складені за участю владних органів консульського округу тощо.
Громадяни України можуть звертатися за захистом порушених прав до компетентних органів держави перебування. Будь-яке обмеження цивільних прав громадян України за кордоном вважається дискримінаційним і є недопустимим. Проте залишається можливим застосування до громадян України реторсії з боку держави перебування.
Висновок
Питання громадянства на міждержавному рівні врегульовано за допомогою чисельних нормативно-правових актів, серед яких: Конвенція, що регулює деякі питання, пов’язані з колізією законів про громадянство від 12. 04. 1930 р. (Україна не бере участі), Конвенції про громадянство одруженої жінки від 20. 02. 1957 р. (набула чинності 11. 08. 1958 р., ратифікована Президією Верховної Ради СРСР 28. 08. 1957 р.), Про скорочення безгромадянства від 30. 08. 1961 р. (Україна не бере участі) ; Про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 06. 05. 1963 р. (та протоколи до неї від 24. 11. 1977 р. і від 02. 02. 1993 р.), Щодо спрощеного порядку набуття громадянства громадянами держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 19. 01. 1996 р., Європейська конвенцію про громадянство від 06. 11. 1997 р. (укладена у м. Страсбург, діє щодо держав-членів Ради Європи) та двохсторонні міжнародні договори за участю України про усунення випадків подвійного громадянства (наприклад, Договір між Україною та Республікою Узбекистан про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства від 05. 12. 1996 р., Договір між Україною та Грузією про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства та усунення вже існуючого подвійного громадянства від 28. 10. 1997 р.). Кожен громадянин України має право вільного виїзду за межі України, крім випадків, передбачених законодавством, і в’їзду на її територію. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.
Порядок виїзду громадян України за кордон і повернення в Україну врегульовано Конституцією України, а більш детально – Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21. 01. 1994 р.
Правовий статус громадян України за кордоном визначається насамперед законодавством держави їх перебування, а також нормами міжнародних угод, міжнародними звичаями та загальними принципами міжнародного права. Разом з тим, громадяни України за кордоном користуються захистом з боку України у різних сферах діяльності. Згідно ч. 3 ст. 25 Конституції України наша держава гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Даний принцип відображено і в Консульському статуті України, затвердженому Указом Президента України «Про Консульський статут України» від 02. 04. 1994 р., згідно з яким захист громадян України, що перебувають за кордоном, здійснюється через консульські установи.
Список використаних джерел
1. Фединяк Г. С. Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право. Підручник. 3-тє вид. – (доп. і перероб.). – К. : Атіка, 2008. – С. 325-393.
2. Попов А. А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х. : Каравелла, 2007. – С. 121-137.
3. Богуславский М. М. Международное частное право. – М., 2008
4. Лунц Л. А. Курс международного частного права: т В 3-х т. : «Спарк», 2008. – С. 536-616.
5. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-ва Проспект, 2008. – С. 439-470.
6. Джуринський О. Уніфікація правового режиму міжнародних залізничних перевезень вантажів між країнами колишнього СРСР //Право України. 2007. №10.
7. Прус В., Боєвич Б. Співвідношення національного і міжнародного морського права //Право України. 2009. №8.
8. Діковська І. А. Договір повітряного чартеру у міжнародному приватному праві: Автореф. к. ю. н. -К., 2009.
9. Філіпенко О. В. Правовий механізм регулювання транспортної політики Євросоюзу: Автореф. -К., 2008.