Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що на основі широкого кола джерел було:

введено до наукового обігу значну кількість документальних джерел;

визначено основні етапи та специфіку формування дворянської корпорації;

представлено динаміку змін чисельності дворянства регіону та внесено уточнення в існуючі в історіографії уявлення щодо цього;

показано еволюцію процесу формування поміщицького землеволодіння;

висвітлено процес нобілітації та визначено його особливості, обумовлені специфікою етнічних процесів в регіоні;

окреслено основні етнічні та соціальні джерела формування дворянської спільноти;

визначено ступінь майнової диференціації в межах дворянського загалу;

вперше поставлено і досліджено проблему формування нової соціальної еліти Південної України.

Практичне значення результатів даного дослідження полягає у можливості їх використання при розробці курсу історії України для вищих та середніх учбових закладів, при створенні праць з соціальної історії України, колонізації Південної України та у краєзнавчій роботі.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що вперше в історіографії було сформульовано проблему формування катеринославського та херсонського дворянства, як регіональної соціальної еліти Південної України XVIII-XIX ст., побудовано модель цього процесу, визначено основні етапи його розвитку та специфіку.

Апробація дослідження була здійснена в доповідях, повідомленнях та обговореннях на: міжнародній науковій конференції “Регіональне і загальне в історії” (Дніпропетровськ, 1995), міжнародній науковій конференції “Інтелігенція: суть, історичні долі, перспективи” (Дніпропетровськ, 1996), міжнародній науково-методичній конференції “Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку” (Херсон, 1997), першій міжрегіональній історико-краєзнавчій конференції (Дніпропетровськ, 1998), Четвертому міжнародному конгресі україністів (Одеса, 1999), всеукраїнській конференції “Адміністративний устрій та традиції самоврядування в Україні. XVII – XX ст. ” (Запоріжжя, 1999), підсумкових наукових конференціях аспірантів та викладачів Дніпропетровського національного університету, в публікаціях. Робота обговорена на засіданнях кафедри історії України Дніпропетровського національного університету.

Поставлені в даному дисертаційному дослідженні мета та завдання обумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, а також додатків. Кожен з розділів роботи пов'язаний з вирішенням певного комплексу завдань. Додатки містять таблиці, укладені на основі авторських підрахунків. Загальний обсяг роботи становить 242 с., з них 182 с. основного тексту, список використаних джерел та літератури нараховує 441 бібліографічну позицію на 40 с., додатки – 20 с.

 

 

У вступі подано обґрунтування доцільності теми дисертації, її актуальність, вказано об'єкт, предмет, мету та завдання роботи, окреслено хронологічні та просторові межі, визначено методологію, основні принципи формування джерельної та історіографічної бази, розкрито наукову новизну та практичне значення, особистий внесок дослідника, рівень апробації та структуру дисертаційного дослідження.

У першому розділі – “ Історіографія та джерельна база дослідження” – подано детальний аналіз існуючого історіографічного доробку. Об'єктом вивчення стала наукова спадщина дослідників Південної України.

Здійснена автором робота дозволила визначити, що вперше на науковому рівні проблеми участі дворянства в колонізаційних процесах торкнувся Д. І. Багалій, який поставив питання вивчення процесу утворення поміщицького земле- та душеволодіння. На основі аналізу джерельних матеріалів Д. І Багалій дійшов висновку, що їх утворення було цілеспрямованою дією імперського уряду. Внаслідок цього на півдні України було створено потужне приватне (поміщицьке) землеволодіння та запроваджено кріпацтво. Разом з тим, обмежене коло документів, зробили його висновки доволі апріорними, значною мірою непідтвердженими фактичним матеріалом.

Наступний крок у вивчені проблеми формування дворянської корпорації на півдні України було здійснено Н. Д. Полонською-Василенко. Дослідниця в контексті вивчення колонізації краю у XVIII ст. значну увагу приділяла питанням поміщицької колонізації, цілком справедливо вбачаючи в її запроваджені намагання імперського уряду створити в регіоні свою міцну соціальну основу. Н. Д. Полонською-Василенко було введено до наукового обігу значну кількість архівних документів, вперше використано в значному обсязі облікові матеріали. Це дозволило досить детально подати хід процесу утворення дворянського земле- та душеволодіння та його правову регламентацію в Південній Україні другої половини XVIII ст.

Н. Д. Полонська-Василенко цілком слушно визначила початок утворення поміщицького землеволодіння 60-ми рр. XVIII ст., коли було введено в дію положення Плану 1764 р. – основного документу, що регламентував поземельні відносини в регіоні, детально висвітлила перебіг роздачі земель в приватну власність протягом 1764-1775 рр. Особливо змістовні дані подано по правобережній частині Новоросійської губернії. Історику вдалося по роках простежити кількість розданих дач та їх розміри, визначити соціальну та етнічну приналежність поміщиків, дослідити напрямки розвитку поміщицьких господарств в означений період.

Картина поміщицької колонізації після 1775 р. в роботах Н. Д. Полонської-Василенко має більш статичний вигляд. На основі Атласу 1787 р. дослідницею було створено одномоментну конструкцію соціальної, демографічної, урбаністичної, поземельної ситуації в регіоні. Здійснений аналіз дозволив дійти висновку, що в південному краї склалося потужне поміщицьке землеволодіння. Разом з тим було спростовано хибну думку про існування на півдні України величезних поміщицьких латифундій. Надзвичайно цінними є спостереження Н. Д. Полонської-Василенко щодо кількості, внутрішньостанової стратифікації, етнічної приналежності та джерел поповнення дворянського загалу Південної України у 1787 р. Подальша історія південноукраїнської пануючої верстви висвітлюється в роботах вченої досить побіжно.

За радянських часів дворянство Південної України не ставало предметом спеціального дослідження науковців. Однак в роботах О. Й. Дружиніної, В. М. Кабузана, С.