Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.

Формування пануючого прошарку напряму залежало від земельних роздач. Передача землі в приватну власність розпочалася ще у 1764 р. Однак пік роздач припадає на другу половину 70-х – початок 80-х рр. XVIII ст., коли було нейтралізовано Кримське ханство та ліквідовано Запорозьку Січ. В цей період під цільове призначення було відведено близько 80% наявного земельного фонду Південної України. В руках поміщиків опинилося більше половини розданих земель. Збільшення питомої ваги приватновласницьких земель відбулося за рахунок Буго-Дністровського межиріччя, яке стало ареною інтенсивних земельних роздач у 90-х рр. XVIII ст. На початку XIX ст. передача землі у власність приватних осіб майже припинилася. Це означає, що в цілому процес формування поміщицького землеволодіння в регіоні завершився. У власності поміщиків зосередилося близько 63% землі південного краю.

Основу приватного земельного фонду становили маєтки середньої групи землевласників (1. 001-6. 000 дес.), в розпорядженні яких знаходилася половина всієї поміщицької землі. Структура поміщицького душеволодіння на півдні України в цілому співпадала із середньостатистичними покажчиками по імперії. Абсолютну більшість серед поміщиків становили дрібні душевласники (до 100 душ) – майже 70%. Питома вага середніх та великих душевласників (від 101 душі) була доволі незначною – 30%, але їм належало близько 75% залежного населення краю.

Більшість поміщиків Південної України були державними службовцями. У 80-х рр. XVIII ст. офіцери становили 78, 4% усіх поміщиків, чиновники – 11, 6%, різночинці та особи соціальну приналежність яких встановити не вдалося – 6, 8%, козача старшина – 3, 2%. На початку XIX ст. питома вага державних службовців в поміщицькому загалі дещо зменшилася (65, 9% – військові та 21, 7% – цивільні) за рахунок збільшення категорії різночинців та осіб не визначеної соціальної приналежності – 10, 3%. Відсоток козаків зменшився до 2, 1%.

 

 

1. Родина дворян Миклашевських в історії Південної України//Київська старовина. – 1999. – №6. – С. 108 – 116 (0, 8 друк. акр.).

2. Нобілітація запорізької старшини наприкінці XVIII – початку XIX ст. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Випуск VIII. – Запоріжжя: Тандем-У, 1999. – С. 259 – 264. (0, 3 друк. акр.).

3. Миклашевський М. П. // Українська біографістика. Biographistica Ukrainica. Збірник наукових праць. Випуск 2. -К. : РИО, 1999. -С. 103 – 106 (0, 1 друк. акр.).

4. Проблеми формування дворянства Південної України: нові археографічні можливості // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Випуск 2. – Дніпропетровськ: ”Генеза”, 2001. – С. 578- 598 (1, 4 друк. акр.).

5. Матеріали до історії Катеринославського дворянства. Рід Малама // Регіональне і загальне в історії. Тези міжнародної конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Д. І. Яворницького та 90-літтю XIII Археологічного з'їзду (Листопад 1995 р.). – Дніпропетровськ: Пороги, 1995. – С. 220 – 222 (0, 1 друк. арк.)

6. Українська дворянська інтелігенція: спроба визначення типу // Інтелігенція: суть, історичні долі, перспектива. Міжнародна наукова конференція. Дніпропетровськ, 1996 р. Тези доповідей. Ред. кол. : В. Ю. Пушкін (голова), Ю. М. Чекушина (заст. голови). – Дніпропетровськ, 1996. – С. 83 -85. (у співавторстві з Литвиновою Т. Ф.)  (0, 05 друк. акр.)

7. Традиції поміщицького господарства Лівобережної та Південної України на початку XIX ст. // Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку: Наукові доповіді Міжнародної науково-методичної конференції (21 – 24 травня 1997 року). /Упорядники Є. Г. Сінкевич, О. О. Коник. – Херсон, 1997. – Ч. 1. – С. 112 – 116. (у співавторстві з Литвиновою Т. Ф.)  (0, 1 друк. акр.)

8. Деякі джерелознавчі проблеми дослідження історії Катеринославського дворянства//Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Вип. 1: Матеріали Першої міжрегіональної історико-краєзнавчої конференції (8 – 9 жовтня 1998 р., м. Дніпропетровськ). – Дніпропетровськ, 1998. – С. 205 – 209. (0, 25 друк. акр.)

9. Просопографія як метод дослідження історії субрегіональних еліт // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26 – 29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Історія. Частина I. Від давніх часів до початку XX ст. / Міжнародна асоціація україністів, Національна академія наук України, Одеський державний університет ім. І. І. Мечникова. Відповідальний редактор Ярослав Ісаєвич. – Одеса; Київ; Львів, 1999. – С. 272 – 276 (0, 2 друк. акр.).

 

Каюк Д. Г. Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 01. – Історія України. – Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2002.

В дисертаційному досліджені розглянуто процес формування катеринославського та херсонського дворянства у другій половині XVIII – на початку XIX ст. В роботі на основі широкого кола архівних джерел, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше, комплексно проаналізовано соціальну політику російського уряду на півдні України, розкрито обставини та специфіку утворення поміщицького земле- та душеволодіння, оформлення дворянських станових інституцій, здійснено обрахунки чисельності дворян-поміщиків, окреслено соціальні та етнічні джерела поповнення дворянської корпорації південного краю. Значну увагу в дослідженні приділено нобілітаційним процесам, що мали місце в регіоні в означений період. За формально-кількісними даними проведено аналіз майнової диференціації в межах поміщицької спільноти (розміри земельних володінь та кількість залежного населення).

Ключові слова: дворянство, соціальна еліта, нобілітація, поміщицьке землеволодіння, Південна Україна.

 

Каюк Д. Г. Формирование екатеринославского и херсонского дворянства в 60-е гг. XVIII – в начале XIX вв. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 01 – История Украины. – Днепропетровский национальный университет. Днепропетровск, 2001.

В диссертации на основе широкого круга архивных источников, значительная часть которых вводится в научный оборот впервые, исследованы основные этапы процеса формирования социальной элиты Южной Украины, представленой во второй половине XVIII – в начале XIX вв. дворянами-помещиками. Формирование дворянской корпорации было обусловлено целенаправленной политикой российского правительства. Поскольку южноукраинское дворянство было составной частью имперской социальной элиты, на него распространялось действие всех тех прав и привилегий, которыми пользовалось российское дворянство. Вместе с тем специфическое положение региона и стремление правительства как можно скорее создать дворянскую корпорацию как свою социальную основу привели к появлению некоторых правовых норм, которые отличались от действующих в государстве. Прежде всего это проявилось в праве не дворян приобретать в частную собственность землю. После ее заселения владелец получал офицерский чин, что позволяло ему инициировать процесс нобилитации. Это обусловило приток в дворянскую корпорацию региона значительного количества представителей непривилегированных категорий населения (купцов, мещан, духовенства, казачества и т. д.)

В формировании региональной социальной элиты Южной Украины приняли участие представители различных этносов – русские, украинцы, молдаване, сербы, греки, македонцы, черногорцы, поляки, грузины.

Оформление дворянской корпорации как юридического лица происходило в рамках действующего законодательства и окончательно было закреплено в 1785 г. согласно положениям Жалованой грамоты дворянству.

Основу дворянского общества составляли помещики. Поэтому ее создание напрямую зависело от хода земельных роздач. Целеноправленое формирование в регионе помещечьего землевладения началось в 1764 г., когда правительство приступило к массовой раздаче земли. Своего пика земельные раздачи достигли во второй половине 70-х – в начале 80-х гг. XVIII в. Завершение процесса формирование частного земельного фонда произошло в начале XIX в. Свободные земли стали передаваться в распоряжение казенных крестьян и колонистов, а не помещиков, что закреплялось правительственными указами 1805 и 1809 гг. К этому моменту во владении частных лиц находилось 63% земли края.

В работе проведен анализ имущественной дифференциации дворянства в регионе. Основу дворянского землевладения составляли поместья средних размеров (1. 001-6. 000 дес.). они охватывали половину всего земельного фонда. Большие и очень большие поместья составляли 13% и занимали 45% помещичьих земель. Структура помещичьего душевладения в регионе в целом совпадала с общеимперской. В начале XIX в. большинство помещиков относилось к категории мелких (до 100 душ) – 70%. Группа крупных душевладельцев была незначительной (больше 500 душ) – 3, 4%.

В своем большинстве помещики Южной Украины были государственными служащими (до 90%).

Ключевые слова: дворянство, социальная элита, нобилитация, помещичье землевладение, Южная Украина.

 

Kajuk D. G. The formation of Katherinoslav and Kherson nobility at the 60-th years of XVIII – beginning of XIX c. : – Typescript.

The thesis submitted for a master's degree at the field 07. 00. 01 – History of Ukraine, Dniepropetrovsk National University, Dniepropetrovsk, 2002.

In the dissertation it is considered the process of the Katerynoslavskogo and Khersonskogo nobility formation at the second part of XVIII – at the beginning of XIX centuries.

At the work it is complexly analyzed, at the base of the large round of the contemporary records, the social politics of the Russian government at the South of Ukraine. It is discovered the circumstances and the specific features of the formation of the landed estates and the serfdom, the official registration of the nobility's institutions, it is made the counting the noblemen-landowners, it is discovered the social and ethnic sources of the nobility replenishment.

The great attention in the dissertation it is given to the nobilitation processes, which have had peace at this region at that time.

It is analyzed the property differentiat ion among the landowners according to the formally and quantitative data.

Key words: nobility, social elite, nobilitation, ownership of land, South Ukraine.