Глобалізація економіки та її вплив на розвиток соціально-економічних процесів в Україні

- загострення глобальних проблем

 

 

Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природно-антропо-генними явищами, що виникли у процесі розвитку сучасної цивілізації і мають загальнопланетарний характер як за своїми масштабами та значенням, так і за способами вирішення.

Глобальні проблеми:

- мають всезагальний, універсальний характер, загально-планетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;

- безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або значної групи держав;

- мають взаємопов'язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;

- відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків;

- потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства;

- можуть бути успішно вирішені за умови створення адекватної моделі гармонійного розвитку людської цивілізації.

Класифікація глобальних проблем за сферами дії (рис. 2. 1) не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами мають умовний характер. Так, III сфера концентрує та посилює увесь комплекс глобальних проблем.

Класифікація глобальних проблем:

1. Проблеми взаємодії природи і суспільства (забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством, збереження навколишнього природного середовища, раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору тощо) ;

2. Проблеми суспільних взаємовідносин (відвернення світової термоядерної війни та забезпечення миру, подолання економічної відсталості частини регіонів та країн світу; недопущення регіональних та міжнародних конфліктів; роззброєння і конверсія тощо) ;

3. Проблеми розвитку людини та забезпечення її майбутнього (пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТП, подолання епідемій, тяжких захворювань (СНІДу, наркоманії тощо), боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом, проблеми демократизації та охорони прав людини тощо).

Передумовою розв’язання глобальних проблем виступає перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, об’єднання зусиль та ресурсів людства на основі усвідомлення єдності інтересів та спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Основні форми міжнародного співробітництва у розв’язанні глобальних проблем:

- здійснення спільних проектів і програм по ліквідації зон економічного лиха;

- встановлення уніфікованих норм та правил природокористування;

- роззброєння і конверсія;

- виділення кредитів та допомога країнам, що розвиваються у вирішенні проблем злиднів, голоду, хвороб, неграмотності;

- загальнопланетарні та регіональні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій тощо.

Усвідомлення глобальних проблем сучасності та загроз, що виникли перед людством у XXI столітті викликали до життя концепцію «сталого розвитку». Оскільки у центрі соціально-економічного розвитку знаходиться людина та її потреби, все більшого значення на сьогоднішній день набуває поняття “сталого людського розвитку.

Людський розвиток – це процес розширення можливостей вибору у різних сферах: від гарантування економічних, соціальних та політичних прав і свобод до можливостей творчої самореалізації та вдосконалення.

Сталий людський розвиток є тривалим у часі і означає задоволення фізичних, духовних та інших потреб людей на сталій основі, без погіршення можливостей вибору наступних поколінь.

Мета сталого людського розвитку – перехід до господарської діяльності, зорієнтованої на досягнення соціальної справедливості та суспільного добробуту у поєднанні з екологічною безпекою людства. Необхідною умовою досягнення сталого розвитку виступає зміна світової структури виробництва та системи суспільних цінностей, що лежать в її основі, з метою трансформації стихійної ринкової форми господарювання у соціалізовану та екологізовану.

Сталий людський розвиток є тривалим у часі й означає задоволення фізичних, духовних та інших потреб людей на сталій основі, без погіршення можливостей вибору наступних поколінь. Важливою проблемою практичної реалізації цих завдань є визначення інтегральних показників сталого розвитку.

Необхідні умови забезпечення екорозвитку:

- відбір запасів відтворюваних ресурсів не повинен перевищувати їх природне відтворення;

- споживання невідтворюваних ресурсів має відбуватись лише в замкнутих циклах, а їх вичерпання – компенсуватись замінниками чи технологічними нововведеннями;

- шкідливі викиди в навколишнє середовище не повинні перевищувати можливості самовідтворення екосистеми.

Аналізуючи сутність глобалізації важливо звернути увагу те, що формування глобальної економіки є закономірним результатом

поглиблення міжнародного поділу праці та розвитку процесу інтернаціоналізації. Цей процес можна проілюструвати на наступних прикладах:

- нині 40 тис. транснаціональних корпорацій і 250 тис. їх зарубіжних

філій контролюють 75% світової торгівлі і третину світових виробничих

фондів. За існуючими оцінками об’єднаний капітал 15 провідних

мультинаціональних компаній перевищує сукупний ВВП майже ста бідних країн;

- за останні 50 років світова торгівля зросла більш ніж у 10 разів і складає на сьогодні понад 5 трлн. дол. на рік;

- сучасний світовий фінансовий ринок переміщує більше 3 трлн. дол. у місяць із країни в країну. Із них 2 трлн. дол. – гроші, які не контролюються державою, або іншими офіційними інститутами;

- двома останніми десятиліттями глобальні комп’ютерні, телефонні,

телевізійні та інші мережі збільшили свої інформаційні можливості більш

ніж у мільйон разів. Питома вага одного мегабайта пам’яті жорсткого

комп’ютерного диска знизилась за останні тридцять років більш ніж у 2 тисячі разів, а витрати на одну операцію зменшились з 1975 до 1995 р.