Інтелектуальний капітал

 

 

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності здійснюється на умовах її комерціалізації, механізм якої передбачає відтворення інтелектуального капіталу з метою отримання прибутку. За цих умов інтелектуальна власність стає засобом реалізації економічних інтересів підприємства. Для того, щоб приватні інтереси (власника, інвестора) реалізувалися в підприємницькій діяльності (інноваційному процесі) потрібно, щоб комерціалізація інтелектуальної власності давала власнику, інвестору надлишок доходу над їх витратами, тобто давала можливість збагачення. Лише у цьому випадку інтелектуальний капітал у формі інтелектуальної власності набуває споживчих якостей. Отже, отримання надлишків доходу над витратами є основним рушієм підприємництва (бізнесу).

Можна виділити такі стадії руху інтелектуальної власності (інтелектуального капіталу) : грошову, виробничу, товарну. На першій стадії підприємець здійснює придбання (творення) об’єкта інтелектуальної власності, витрачає грошові кошти і інтелектуальна власність функціонує у грошовій формі.

На другій стадії інтелектуальна власність (капітал) приймає участь у виробництві продукції, перебуваючи у виробничій формі. За цих умов інтелектуальний капітал виступає як виробничий капітал, функціями якого є створення інтелектуальної продукції і додаткової вартості, тобто він набуває товарної форми. Для отримання вартості і додаткової вартості необхідно продати продукт, який створений за рахунок інтелектуального капіталу. Після продажу продукції інтелектуальний капітал переходить у грошову форму. Такий послідовний рух називається кругообігом інтелектуального капіталу.

Ефективність використання нематеріальних активів підприємства. Кожен підприємець, спрямовуючи свої кошти в нематеріальні активи, прагне отримати додатковий прибуток від їхнього використання.

Ефект від використання нематеріальних активів може бути визначено за результатом продажу підприємством продукції, яка виготовлена із використанням нематеріальних активів (ліцензії, ноу-хау тощо). 

Винагорода за користування нематеріальними активами. Створені чи придбані підприємством нематеріальні активи можуть використовуватися безпосередньо у власній діяльності або надаватись іншим суб’єктам господарювання. Право на використання нематеріальних активів іншим юридичним чи фізичним особам надається на платній основі.

Платежі за використання нематеріальних активів підприємства називають роялті. Роялті (від англ. Royalty – авторський гонорар) – вид ліцензійної винагороди за право використання винаходів, ноу-хау у вигляді періодичних або поточних відрахувань, які встановлюються як фіксовані відсоткові ставки.

Роялті встановлюються у вигляді фіксованих ставок, які сплачуються через певні проміжки часу протягом дії ліцензійної угоди. За базу для визначення суми роялті при наданні права на використання патентів на винаходи і корисні моделі, промислові зразки приймають обсяг продажу продукції, яка виготовляється за ліцензією, тобто з використанням патентів на винаходи, корисні моделі або промислові зразки.

 

 

Правовий захист об’єктів інтелектуальної власності (нематеріальних активів) полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент–виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідні об’єкти промислової власності.

Право охорони торговельних марок здійснюється на підставі свідоцтва.

Право охорони комерційного найменування надається в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої їх діяльності.

Особа, що має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору. Для захисту суміжних прав використовується знак охорони суміжних прав.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.

Патент можна продати, на його підставі можна видати ліцензію, використати як внесок до статутного фонду або інвестиції в будь-яке підприємство.

У разі, якщо власником патенту стане роботодавець, він зобов’язаний укласти письмовий договір з винахідником і виплатити йому винагороду, а також у чотиримісячний термін здати отримане повідомлення від винахідника, подати заявку до Держпатенту України.

Власник патенту на підставі договору передає права власності на патент іншій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Для використання об’єкта патентного права необхідно отримати патентну ліцензію (з латинського licentia – право, дозвіл).

Патентна ліцензія–наданий власником патенту дозвіл на використання технічної документації або запатентованого винаходу. Продаж ліцензії оформляється ліцензійним договором, який передбачає умови продажу ліцензії, права і обов’язки продавця (ліцензіара) і покупця (ліцензіата).

Ліцензійний договір–двостороння угода, за якою ліцензіар зобов’язується продати право на використання інтелектуальної власності ліцензіату за певну винагороду. Продаж ліцензії є вигідним, тому що відшкодовує витрати продавця на розробку, а покупцю не потрібно нести витрати на розроблення.

Право на знаки для товарів і послуг охороняється свідоцтвом, яке видається Держпатентом України. Термін чинності свідоцтва на знак десять років від дня подання заявки, хоча чинність його може бути продовжена ще на десять років. Використання товарного знака певного товару іншим підприємством переслідується законом. Однак власник свідоцтва може передати на підставі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Крім того, власник свідоцтва має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору, який повинен містити умови про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва.

Для попереджувального маркування назви місця походження товару застосовують обведену овалом абревіатуру НМП -

  Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовують обведену овалом абревіатуру ГЗП -

  Товарний знак ретельно охороняється його власником. Часто для запобігання його присвоєння третіми особами поряд із товарним знаком використовують попереджувальне маркування: R (від англ. registered – у колі

ТМ – для зареєстрованих товарних знаків і літери ТМ (від англ. trade mark) – для знаків, що очікують реєстрацію.

 

Вітчизняна виробнича фірма «Лан» з'ясовує доцільність придбання ліцензії на право використання конструкції і технології виготовлення нового виробу замість його випуску на основі власних науково-технічних розробок. Прогнозований річний обсяг виробництва продукції – 2000 фізичних одиниць. Очікувана собівартість власного виробу має становити 1300 грн., а виробу, виготовленого на основі ліцензії, -менша на 30%. Нормативна рентабельність виготовлюваної фірмою продукції, що включається в продажну ціну, дорівнює 20%.

Визначити граничну ціну ліцензії за умови, що вона не може перевищувати 75% річного валового прибутку, одержуваного від виробництва виробів на основі дозвільної ліцензії.

 

Розв’язок:

 

1. Собівартість нова 1300*0, 7 = 910 грн

2. Прибуток на одиницю виробу Р= П / СВ 910 * 0, 2 = 182 грн

3. Прибуток валовий 2000 * 182 = 364000 грн

4. Ціна ліцензії 364000 * 0, 75 = 273000 грн

 

Висновок: вартість ліцензії не може перевищувати 273 тис грн.

 

Визначити ринкову вартість нематеріальних активів підприємства, якщо відомі такі дані:

1. Навчальну програму розроблено спеціалістами підприємства, використовується вона для підвищення кваліфікації та перенавчання працівників інших підприємств галузі на комерційних (платних) засадах. Вартість навчання за програмою одного слухача дорівнює 384 грн. Слухачі навчаються в групах по 15 чоловік. Тривалість одного навчального циклу 4 місяці. Прибутковість навчального процесу – 10%. Життєвий цикл програми – 2 роки.

2. Витрати на створення програмного забезпечення включають: заробітну плату з нарахуваннями – 500 грн. ; матеріальні витрати – 80 грн. ; амортизацію обладнання та інші витрати – 50 грн. Ринкова ціна програмного забезпечення на 27% перевищує витрати на його створення.

3. Ліцензія на виробництво окремого вузла, що є комплектуючою одиницею виготовлюваного підприємством виробу, придбана за 1000 грн. За умовою угоди між ліцензіаром і ліцензіатом підприємство має сплачувати роялті (періодичні відрахування від вартості виготовленої за ліцензією продукції) розміром 700 грн. протягом чотирьох років.

 

Розв’язок:

 

Життєвий цикл програми у місяцях 2 * 12 = 24 міс

Скільки буде циклів на протязі 24 міс 24 / 4 = 6 циклів Виручка за 6 циклів 6* 15*3 84 = 34560 грн Прибуток 34560 * 0, 1 = 3456 грн Ринкова ціна програмного забезпечення (500+80+50) * 1, 27 = 800, 1 грн Ліцензія 1000 + 4*700= 2682, 99 грн

Ринкова вартість нематеріальних ресурсів 3456+800, 1+2682, 99 = 6939, 09 грн

Висновок: ринкова вартість складається з прибутку отриманого від курсів з підвищення кваліфікації, ринкової ціни програмного забезпечення

 

 

В плановому періоді підприємство придбає програмне забезпечення вартістю 15 тис. грн. Послуги з встановлення програмного забезпечення складуть 1, 2 тис. грн., нормативний термін використання програмного забезпечення становить 1, 8 років. Визначте суму місячного зносу придбаного програмного забезпечення.

 

Підприємство у звітному році придбало ліцензію на використання «ноу-хау» з виробництва лікарського препарату. Вартість ліцензії має складати 20% від обсягу реалізації лікарського препарату. Обсяг реалізації лікарського препарату планується у розмірі 520 тис. грн. Розрахуйте вартість ліцензії на виробництво лікарського препарату.

 

1.Нематеріальні ресурси та активи підприємства

2.Правовий захист нематеріальних ресурсів підприємства

3.Амортизація нематеріальних активів підприємства

4.Оцінка ефективності використання нематеріальних активів підприємства

5. Вартісна оцінка нематеріальних активів

 

1. Поняття і види нематеріальних ресурсів підприємства, їхній вплив на конкурентоспроможність його продукції на ринку.

2. Характеристика об’єктів промислової власності: винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і знаків обслуговування.

3. Інші нематеріальні ресурси (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походження товару, гудвіл фірми).

4. Поняття та елементний склад нематеріальних активів (патенти на право виключного користування об’єктами промислової власності, авторське право, право на користування іншими нематеріальними ресурсами у формі ліцензії тощо).

5. Оцінка і строки зношування (старіння) нематеріальних активів підприємства.