Інтенсивне використання свиноматок та підвищення їх багатоплідності

Запліднюваність та багатоплідність свиноматок залежать також від рівня годівлі та збалансованості раціонів за поживними й біологічно активними речовинами, зокрема незамінними амінокислотами, вітаминами, мікроелементами.

В умовах промислових господарств, де тварини недоодержують соковитих кормів, трав'яного борошна, особливу увагу слід звертати на повноцінність преміксів. Наприклад, нестача вітаміну А в комбікормах може призвести до зниження відтворної функції свиноматок, внаслідок чого порушується ритмічність прояву охоти, підвищується неплідність, зменшується кількість приплоду, знижується його якість. Для запобігання цьому холостим та поросним свиноматкам внутрішньом'язово вводять тривітамін А, Б, Е.

Продуктивність свиноматок залежить також від віку першого осіменіння. Результати будуть кращими, якщо до часу першого осі меніння проявлялось не менше 3-4 статевих циклів. Спеціалісти господарств допускають серйозні помилки, осіменяючи молодих свиноматок з низькою живою масою. Це тільки збільшує кількість маточного поголів'я, але не підвищує виходу приплоду та його якості, що не вигідно як з економічного, так і зоотехнічного боку.

Запліднюваність свиноматок перебуває також у прямій залежності від якості сперми. Слід постійно дотримувати певного режиму використання плідників, створювати належні умови їх годівлі та утримання, слідкувати за станом здоров'я.

Як свідчить практика, причиною значної кількості перегулів є несвоєчасне виявлення маток в охоті, а саме: неточність встановлення її початку, несистематична реєстрація статевих циклів, визначення охоти тільки за зовнішніми ознаками, відсутність безпосереднього контакту свиноматок з кнуром-пробником. Дуже важливим є встановлення початку охоти (рефлексу нерухомості) у свиноматок та своєчасне їх осіменіння, яке б збігалося з настанням періоду овуляції. Свиноматки можуть лишитись незаплідненими в результаті порушення процесу осіменіння.

Одним із засобів боротьби з неплідністю самок є створення належних умов їх утримання в період поросності. Краще, якщо їх утримують індивідуально протягом першого місяця поросності. Глибо-копоросних свиноматок слід розміщувати невеликими групами, на кожну тварину повинно припадати не менше 1, 8-2 м2 підлоги. При виявленні аборту тварину ізолюють, встановлюють причину. Нею може бути: велика скупченість, підвищена температура, неякісні корми, стреси та ін. Якщо перелічені фактори усунені, але аборти тривають, слід перевірити тварини на захворювання лептоспірозом, бруцельозом, чітко дотримувати графіка профілактичних ветеринарних обробок.

 

 

Синхронізація – це метод погодження часу виконання різних виробничих операцій, які забезпечують збіг моментів їх початку і закінчення. Керування процесами відтворення у свинарстві дає змогу інтенсивно й раціонально використовувати маточне поголів'я та планувати виробничі операції і строки їх виконання.

Синхронізація охоти дає змогу сформувати окремі групи свиноматок однієї виробничої фази, що, в свою чергу, забезпечує своєчасну в стислі строки підготовку приміщень до штучного осіменіння і відповідного переміщення тварин.

У виробничих умовах застосовують один з природних заходів синхронізації охоти – одночасне відлучення поросят у певному віці. Після цього 85-90% свиноматок приходять в охоту на 4-8-й день після відлучення. Оскільки під час відлучення порбсят вибраковують до 20- 30% свиноматок (через вік, гіпогалактію, малоплідність. тощо), то виробничі групи поповнюють молодими свинками, які прийшли в охоту майже в ті самі строки, що й дорослі.

Синхронізація охоти може бути ефективною лише за умови повноцінної годівлі і утримання тварин.

Рання діагностика поросності у виробничих умовах має ве»лике господарсько-економічне значення. Слід брати до уваги, що на утримання холостих свиноматок витрачаються додаткові кошти, корми.

У господарствах поросність визначають на 17-30-й день після запліднення при наявності або відсутності ознак охоти.

На виявлення прохолосту у свиноматок на ранніх стадіях затрачається багато часу, і воно неефективне, бо охота у багатьох свиноматок слабко виражена.

Існує багато способів діагностики поросності: гормональний, ультразвуковий, ректальний, гістологічний та ін. Перспективними методами ранньої діагностики поросності є гормональний і ультразвуковий. Гормональний метод діагностики дає змогу виявити поросність у 93-96% свиноматок, а звуковий-98-100%.

 

 

Дослідження динаміки розвитку технологій вирощування та виробництва свинини у великих та середніх агроформуваннях протягом останнього десятиріччя показує, що утримання тварин за традиційною технологією має ряд недоліків, які стримують проявлення генетичного потенціалу поголів'я вітчизняної і зарубіжної селекції.

Послідовне і цілеспрямоване впровадження досягнень науково-технічного прогресу є першочерговим завданням розвитку свинарства.

Одним із важливих методів удосконалення племінних стад є випробування кнурів і свиноматок з якості нащадків по багатоплідності.

На основі дослідів вивчити вплив рівня годівлі та утримання ремонтних свинок на їхню багатоплідність, що забезпечить прогнозування майбутньої продуктивності та ефективності відбору свиней з урахуванням генотипів при холодному методі їх вирощування.

Дослідами встановлено, що кращий розвиток органів статевого апарату сприяє підвищенню багатоплідності й підтверджується високою вірогідною корелятивною залежністю.

Встановлено, що багатоплідність свинок головним чином залежить від розвитку та розмірів окремих частин органів статевого апарату, так як довжина яйцепроводів, довжина рогів матки, маса яєчників, кількість фолікулів та жовтих тіл являється показниками, які характеризують відтворну здатність свиноматок.

Тому по розвитку та розмірах статевого апарату свинок у віці 6-7 місяців можна оцінювати багатоплідність їхніх сестер та напівсестер у процесі відбору для ремонту основного стада.

 

 

1. Бєлая Н. Прибуткова свинка // Механізація с. г. – 2007. – № 1. – С. 34-37.
2. Василенко Д. Я. Свинарство і технологія виробництва свинини. – К. : Вища школа, 1996. – 271с.
3. Ведення свинарства з використанням кормових добавок // Здоров’я тварин і ліки. – 2007. – №11. – С. 10-11.
4. Вплив комплексонів на багатоплідність свиноматок та збереження поросят // Тваринництво України. – 2008. – № 12. – с. 28.
5. Вплив генеалогічних структур на репродуктивність свиноматок // Тваринництво України. – 2008. – №10. – с. 12.
6. Репродуктивна здатність свиноматок// Тваринництво України. – 2008. – №6. – с. 22.
7. Бомко В. С. Годівля сільськогосподарських тварин. – Вінниця, 2001. – 240с.
8. Бусенко О. Т. Технологія виробництва продукції тваринництва. – К. : Вища школа, 2005. – 495с.
9. Вертійчук А. І. Технологія виробництва продукції тваринництва. – К. : Урожай, 1995. – 376с.
10. Герасимов В. І. Довідник з виробництва свинини. – Харків: Еспада, 2000. – 336с.
11. Герасимов В. І. Практикум із свинарства і технології виробництва свинини. – К. : Урожай, 1995. – 176с.
12. Герасимов В. І. Свинарства і технології виробництва свинини. – К. : Урожай, 1996. – 352с.
13. Годівля та утримання свиней // Пропозиція. – 2002. – № 8-9. – С. 84 – 86.
14. Ібатулін І. І. Годівля сільсьгосподарських тварин. – Вінниця: Нова книга, 2007. – 616с.
15. Основні напрями підвищення рівня інтенсифікації свинарства // Економіка АПК. – 2008. – №6. – С. 90- 92.
16. Основи перспективних технологій виробництва продукції тваринництва: Навч. посібник, Вінниця. 2007. – 584с.
17. Основні напрями підвищення рівня інтенсифікації свинарства // Економіка АПК. – 2008. – №6. – С. 90- 92.
18. Петренко І. Інтенсивний шлях розвитку свинарства // Тваринництво України. – 2004. – №10. – С. 5-6.
19. Ефективне ведення галузі свинарства // Тваринництво України. – 2004. – № 5. – С. 5-6.
20. Рибалко В. П. Особливості розвитку світового й вітчизняного свинарства // Вісник аграрної науки. – 2003. – №2. – с. 27.