Конкуренція і монополія як моделі ринкових структур в економіці України

 

 

На конкурентному ринку суперники використовують різні методи боротьби: цінові, нецінові, нечесні (недобросовісні) та чесні (добросовісні).

Історично конкуренція в ринковій економіці починалася із застосування переважно методів цінового суперництва.

Цінові методи конкуренції – це суперництво, в якому головним засобом боротьби є ціна.

За цінової конкуренції перемагає той, хто домагається нижчої ціни продукції, ніж конкуренти. Це, по суті, боротьба за скорочення затрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищення її продуктивності тощо.

Залежно від форм і цілей конкуренції формуються такі види цін: монопольно високі, монопольно низькі, демпінгові, дискримінаційні.

Монопольно висока ціна – це різновид ринкової ціни речового товару або послуг, яка встановлюється монополіями вище від вартості товару і забезпечує їм прибуток. Ця ціна встановлюється внаслідок виробництва монополіями переважної кількості товарів чи послуг певного виду, обмеження ними конкуренції, досягнення панівного становища на ринку. У цьому випадку монополісти обмежують конкуренцію, порушують права споживачів і отримують внаслідок цього високі прибутки.

Монополістично низькі ціни встановлюються на товари та послуги, які закуповують великі компанії, на комплектуючі деталі у дрібних та середніх фірм через контрактну систему; на сировину яка закуповується в країнах, що розвиваються; на товари, виготовлені у державному секторі економіки і т. ін.

Демпінгові ціни – це надзвичайно заниженні ціни на товари при продажу їх на внутрішніх та зовнішніх ринках з метою розорення та усунення конкурентів з уже освоєних ринків, що з часом дає можливість компенсувати свої втрати значними підвищеннями цін на товари.

Дискримінаційні ціни – це неоднакові ціни на один і той самий товар для різних покупців. Тобто, встановлюючи різні підходи до обслуговування покупців, фірма здійснює цінову дискримінацію.

В умовах сучасної конкуренції переважають нецінові методи конкуренції.

Нецінова конкуренція – це стратегія конкурентної боротьби, яка не на зміну цін, а на створення передумов, які поліпшують реалізацію продукції.

Це означає, що розробляючи стратегію й тактику поведінки на ринку, фірма насамперед дбає про те, щоб створена продукція за споживчим якостями відповідала запитам споживачів. Тому неодмінною умовою економічної політики фірми є врахування динаміки очікувань споживачів. А вже в рамках цих параметрів вона визначає шляхи зменшення затрат і зниження ціни.

Нецінові методи конкуренції поділяються на два види: конкуренція за продуктами і конкуренція за умовами продажу.

Конкуренція за продуктами передбачає таких нецінових характеристик товарів, як покращення їх якості за збереження ціни, підвищення надійності під час експлуатації, оновлення асортименту, відповідність товарів міжнародним стандартам тощо.

Конкуренція передбачає поширення вдосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів.

Нечесна конкуренція – це нецивілізовані форми конкурентної боротьби, які проявляються в порушені суб’єктами ринкових відносин чинного законодавства, професійних, етичних, моральних норм і правил поведінки для досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Найпоширенішими методами нечесної конкуренції є такі:

• неправомірне використання позначень товару іншого виробника. Це здійснюється шляхом копіювання зовнішнього вигляду товару, найменування, фірмового знака, упаковки та інших позначень, які можуть привести до змішувань його з товаром конкурента;
• дезінформація споживачів про товар. Вона виявляється в неправдивих відомостях про властивості товару;
• компрометація товарів конкурентів. Вона здійснюється шляхом поширення у будь-якій формі відомостей про властивості товарів конкурентів;
• тиск на постачальників ресурсів і банки;
• неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці про діяльність суперника;
• переманювання провідних спеціалістів фірм-конкурентів шляхом підкупу;
• іноді деякі нечесні методи боротьби переростають у кримінальні злочини: шантаж, підпали, вибухи, убивства.

Все це зумовлює необхідність втручання держави в регулювання та усунення неприпустимих форм конкурентної боротьби [12, с. 252-257].

Отже, конкурентна боротьба виконує важливі функції стимулювання товаровиробників до здійснення ефективних інновацій, регулювання переливання ресурсів між галузями і видами економічної діяльності, контролю конкурентоспроможності економічних суб’єктів, диференціації товаровиробників, забезпечення ринкового ціноутворення.

 

 

 

Монополія (від гр. «monos» – один; «poleo» – продаю) – це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з’явилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. У вузькому розумінні монополія означає виключне право на володіння будь-чим або на здійснення якихось заходів.

Монополія – це зосередження основної частини виробництва, реалізації товарів і послуг, контролю ринку та його інфраструктури у великого товаровиробника чи підприємця (бізнесмена), їх мега об’єднань чи в окремих устроях держави.

Монополії мають переваги, вони сприяють розвитку НТП, запровадженню нових технологій та інновацій у секторі виробництва й секторі реалізації товарів та послуг, створюють додаткові робочі місця, сприяють підвищенню продуктивності та інтенсивності праці, підвищеною якості та ефективності діяльності тощо.

Однак вони мають недоліки – «звужують» кон’юктуру ринку товарів і послуг, зосереджують свою діяльність на виробництві великих партій однойменних товарів, витісняють з ринку дрібних товаровиробників. Встановлюють монопольно високі ціни на товари і послуги, не допускають на ринок дрібних товаровиробників.

На зниження монопольних цін необхідно впливати економічним методами, наприклад, запроваджувати прогресивні податки: підвищуєш ціну – плати