Конституційне право України

Засідання ЄСПЛ відбуваються як правило у складі 7 суддів, але комітет у складі 3 суддів може прийняти рішення, що заява не підлягає розгляду, однак, якщо такий комітет не зміг прийняти одноголосне рішення, то тоді питання передається на розгляд палати з 7 суддів. В свою чергу, ця палата може прийняти рішення про передачу справи на розгляд Великої палати у складі 17 суддів. Ця палата розглядає справи пов’язані з тлумаченням Конвенції та протоколів до неї, а також справи, при розгляді яких існує ймовірність, що рішення, яке буде прийняте по цій справі буде суперечити існуючій практиці ЄСПЛ.

Європейський суд розглядає індивідуальні фіз. особи, груп осіб, неурядової ог-ції, які вважають, що порушені права, передбачені Європейською Конвенцією. Скарга до ЄСПЛ може бути направлена лише самою особою, права якої порушено. Навіть тоді, коли скарга дається від групи осіб повинно бути зазначено, в чому порушені права конкретної особи. Відповідно до ст. 34 Конвенції. Порушення Конвенції повинно бути пов’язано з нанесенням шкоди особі-заявника. ЄСПЛ розглядає лише скарги громадян стосовно держав, які ратифікували Європейську конвенцію. При цьому встановлюється шестимісячний строк для звернення до ЄСПЛ з часу, коли в межах національної судової системи було прийнято остаточне рішення щодо відповідної сторони. Система захисту, передбачена Конвенцією є субсидіарною (додатковою) по відношенню до національної правової системи. ЄСПЛ має сприяти національним судам щодо тлумачення та застосування конвенційних норм, а також щодо забезпечення прав та свобод на національному рівні. В той же час ЄСПЛ не може розглядати як вищу судову інстанцію в межах правової системи певної держави.

ЄСПЛ не може скасовувати акти органів державної влади або рішення національного суду. Він не дає вказівок законодавцю, не здійснює абстрактний контроль. Суд розглядає лише конкретні індивідуальні справи та встановлює факт чи дійсно було порушено норми Конвенції.

ЄСПЛ передбачає можливість звернення до неї будь-якої особи незалежно від наявності в неї дієздатності. Таким чином існує певна суперечність, адже дієздатна особа може звернутися до суду лише після вичерпання всіх національних засобів захисту прав, а недієздатна, враховуючи, що вона не може звертатися до національних суддів, має змогу одразу звернутися до європейського суду існує виняток, коли особа може звернутися до ЄСПЛ, не зважаючи на те, що нею чи були в неї вичерпані всі засоби захисту її прав на національному рівні. Тут йде мова про випадки, коли оскарження за нац.. процедурами є неефективним з точки зору загально визначених норм міжнародного права.

У випадку прийняття скарги до розгляду суд попередньо надає згоду мирно врегулювати справу. Якщо ні, то спір передається на розгляд палат.

На І стадії сторони надають секретарю ЄСПЛ письмові документи. Після цього суд переходить до стадії публічних слухань. Рішення приймається більшістю суддів. Якщо ЄСПЛ встановить факт порушення Конвенції він може визначити справедливу компенсації потерпілій стороні (у вигляді компенсації матеріальні та моральній шкоді, а також витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи.

В силу п. 1 ст. 46 Конвенції ЄСПЛ покладає на державу-відповідача певні забовязанні, які полягають у наступному:

Прийняти заходи індивідуального характери (держава повинна відновити ситуацію, яка існувала до порушення права.

В якості дієвого захисту в цьому контексті розглядається відновлення судового процесу національним судом свого рішення у зв’язку з прийнятим рішенням ЄСПЛ.

Не допустити в майбутньому нових порушень Конвенції, які були виявлені ЄСПЛ. Наприклад в Італії існувала надмірно великі строки розгляду справ. ЄСПЛ визнав що відповідні норми процесуального законодавства порушують статтю 6 Конвенції (право на справедливий суд. розгляд) Після цього процесуальне законодавство було змінено.

В окремих країнах за рішенням ЄСПЛ є перевага у порівняння з внутрішнім законодавством, тому національні суду мають право прямо застосовувати рішення ЄСПЛ у випадку, коли національне законодавство суперечить рішенням ЄСПЛ.

Конституційно – правове регулювання інституту громадянства в Україні

Принципи конституційно – правового статусу людини і громадянина.

Поняття громадянства та належність до громадянства України.

Принципи громадянства України.

Порядок набуття і припинення громадянства України. Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

Конституційно – правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців, осіб, які потребують додаткового, або тимчасового захисту, закордонних українців та іммігрантів в Україну. Право притулку в Україні.

До принципів конституційно – правового статусу людини і громадянина в Україні відносять:

Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека – є найвищою соціальною цінністю – Ст. 3 КУ

Конституційний принцип рівноправ’я:

Рівність громадян перед законом, полягає у тому, що стосовно кожної особи закон повинен мати однакову силу впливу. Закріплений цей принцип в ч. 1, 2 Ст. 24 КУ.

Рівність прав жінки і чоловіка (гендерна рівність) – закріплений у ч. 3 Ст. 24 КУ. У розвиток цього принципу прийнятий Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків