Конституційне право України

Парламентом

Референдумом

Спеціально створеним представницьким органом (Установчі Збори: суверенні (тобто приймають остаточне рішення) та не суверенні (коли для остаточного прийняття конституції необхідно затвердження ще одного органу)

Главою держави (октрайовані конституції)

Внесення змін до конституцій

Способи внесення змін:

інкорпорування поправок, за якого відбувається проста заміна старих положень новими або виключення старих положень або додавання нових (такий спосіб унесення поправок до конституції застосовується в Україні) ;

додавання нових поправок до чинного тексту без нормального виключення старих положень (США, Венесуела та ін.).

Перегляд конституцій може бути двох видів:

повний, що може здійснюватися:

шляхом прийняття нової конституції відповідно до правил, передбачених попередньою конституцією;

шляхом прийняття нової редакції конституції зі збереженням її колишньої дати;

частковий, коли відбувається заміна, виключення або доповнення тексту конституції, що не стосується положень, які утворюють її концептуальну основу.

Ініціатива щодо внесення змін до конституції може виходити від:

Президента

Уряду

Парламенту

Народу

Прийняття рішення про внесення змін до конституції може бути прийнято парламентом, референдумом, главою держави, спеціальним органом.

Види держав за способом внесення змін до конституції:

Гнучкі – внесення змін до конституції = прийняття звичайного закону

Жорсткі – внесення змін до конституції здійснюється за ускладненою процедурою – кваліфікованою більшістю парламенту.

Особливо жорсткі – це конституції, зміни до яких затверджуються:

на референдумі

парламентом наступного скликання

органами суб'єктів федерації

шляхом застосування інших процедур, що ратифікують зміни.

Конституції, в яких усі частини змінюються по-різному, називаються конституціями змішаного типу.

Розвиток конституції – внесення змін до конституції без зміни самого тексту, яке відбувається в результаті прийняття органами конституційного контролю відповідних рішень та практики взаємовідносин між вищими державними органами.

Зміст та структура КУ

Преамбула – частина КУ, яка передує основному змісту, в якій відображається причини прийняття конституції, цілі прийняття. Здебільшого преамбулу визначають як норму-декларацію. Таким чином на 1 погляд преамбула не відіграє безпосереднього регулятивного значення (винятком є конституція Франція 1958 року, в преамбулі якій міститься посилання на загальну Декларацію прав людини, що дозволяє розглядати преамбулу конституції Франції точки зору її регулятивного значення) Преамбула відіграє велике значення, коли ми її використовуємо для тлумачення норм конституції (історичний та цільовий)

Розділи:

з основ суспільного і державного ладу

правовий статус особи

виборчу систему

організацію вищих органів влади, компетенцію та взаємодію

адміністративно-територіальний устрій

Внесення змін та доповнень.

Заключні положення. Визначається яким чином конституція набуває чинність та здійснюється адаптація конституція

Моделі конституцій:

Ліберальна модель. Застосування цієї моделі насамперед характерне для країн в яких на сьогодні функціонують конституції першої хвилі. Особливості в К-П регулюванні насамперед підлягає організація державної влади. Натомість К-П статус особи охоплюється в тій мірі, в якій закріплені природні права людини та окремі політичні права. Діє економічне право – право власності (існує думка що це природне право)

Ліберальна модель закріплює теорія держаного договору. Це означає держава здійснює мінімальне втручання в сферу відносин, тобто роль держави є пасивна. Виконує роль нічного сторожа, яке захищає. суспільство від посягань, але активного втручання не здійснює

Етатистська (Китай, Куба, Північна Корея). Авторитарна конституція.

Ліберально-етатиська. На сьогодні більшість країн використовують саме цю модель. Ця модель поєднує в собі риси ліберальної та етатиської моделі. Крім природних прав в конституції передбачається закріплення соціальних, економічних, культурних та ін. Разом з тим сфера відносин, врегульованих в рамках цієї моделі є меншою, ніж при етатистській моделі

Досить часто конституційний контроль розглядається як синонім конституційного нагляду, однак ці поняття розмежовується. Органи, які здійснюють конституційний контроль мають право скасовувати норми права. В той час як органи конят нагляду мають право лише звернути увагу на неконституційність НПА та призупинити його дію. Іноді зазначається, що при конституційному контролю право охорони конституції здійснюється вибірково, а при конституційному нагляді – постійно та повністю щодо всіх НПА.

Конституційний контроль передбачає можливість скасування НПА з мети невідповідності їх конституції органами конституційної юстиції.

моделі конституційного контролю:

Американська. Контроль здійснюється судами загальної юрисдикції

Конституційний контроль має абсолютний характер. Це означає, що неконституційними можуть бути визнані будь-який НПА

Американська модель – модель децентралізованого контролю. Будь-який суд може визнати правову норму неконституційною, ця обставина зумовлює те, що часто суди приймають суперечливі рішення, але в кінцевому випадку останнє слово належить ВС США.

Конституційний контроль США має матеріальний характер, тобто в процесі здійснення контролю прийняття НПА з порушенням процедури значення не має

Контроль має казуальний характер – визнання норми неконституційною є можливим в результаті розгляду конкретної справи

При американській моделі суд формально не скасовує норми, норма, визнана неконституційною перестає застосовуватися судами. У зв’язку з цим виникає категорія мертвого законодавства, коли формально чинні норми фактично не застосовуються

Європейська модель конституційного контролю:

Теоретичне напрацювання було здійснене Ганцом Кельзеном, який вважав, що конституційний контроль має здійснюватися спеціально створеним органом, який має бути незалежним

Конституційний контроль здійснюється спеціально створеним органом (як правил КС)