Конституційне право України

Множинне громадянство – правовий статус особи, при якому людина володіє громадянство більше ніж 1 держави.

Подвійне громадянство визнається в Німеччині, Росії та ін.

Причини виникнення множинного громадянства

Територіальні зміни, яка має громадянство однієї держави змінює свою територію та за законодавством держави, на територію якої вона приїхала натуралізувалась та стала громадянином цієї держави, хоча і не втратила громадянства попередньої держави

Міграція населення

Розбіжності різних держав в набутті та втраті громадянства в силу колізій принципу права крові та ґрунту. В результаті дитина є громадянин іншої держави за громадянством своїх батьків, та громадянин цієї за правом ґрунту.

Множинне громадянство виникає незалежно від народження дитини від змішаного шлюбу, якщо законодавство країн, громадянами яких є батьків містить положення, що право крові дії, якщо один із батьків є громадянином цієї держави

Виникає у жінки при вступі до шлюбу з іноземцем, якщо в законодавство держави не позбавляє її громадянство при вступі до шлюбі, а, з іншого боку, в іншій державі законодавство надає їй громадянство внаслідок одруження.

Принципи конституційного права:

Принцип народного (національного) суверенітету. Вперше був закріплений в конституції Франції 1789 року, доктринально він був розроблений Жаном Боденом. Сутність – вся повнота влади належить народу, закріплений зараз в більшості конституцій. В КУ передбачений ст. 3. В окремих країнах, які пройшли період тоталітаризму, принцип народного суверенітету відображається також в закріплені права на опір нелегітимної влади. Право на повстання закріплено в Конституції США. На сьогодні право на опір закріплено в основному законі ФРН, конституції Словаччині та ін.

Принцип передбачає, що народ здійснює керівництво державою через інститут виборів та референдумів. Таким чином народ делегує право приймати рішення представницькому органу – парламенту.

Слід також виокремити поняття суверенітету парламенту, яке використовується в Великобританії, це поняття означає, що юридичний суверенітет належить парламенту, а політичний виборцям, які його обирають. У Великій Британії з огляду на його суверенітет парламент може приймати, змінювати та скасовувати будь-які закони.

Принцип розподілу влади.

Ідея про розподіл влади вперше знайшла відображення в працях Джона Локка, він не виділяв судову владу як окрему гілку влади, відтак концепція розподілу влади реалізується на основі вчення Монтеск’є, який виділяв всі 3 гілки влади. Він вперше був відображений в Конституції США, де він функціонує на основі системи стримувань та противаг:

Кожна з гілок влади має самостійне джерело формування, Конгрес обирається населенням, Президент – вибірниками, а судді ВС призначається Президентом

Кожна з гілок влади має різний термін повноважень (П-4 роки, сенатори-6 років, при цьому кожні 2 роки переобираються 1-3, суді ВС призначаються по життєво)

Президент очолює виконавчу гілку влади та формує її персональний склад, при чому формально, він дає згоду.

Президент формально не має законодавчої ініціативи. Відносини здійснюється через інститут вето

Повноваження президента можуть бути припинені тільки через імпічмент, який застосовується за вчинення ним державної зради, хабарництва та ін. злочину.

Президент не може здійснити дострокове складення повноважень парламенту

Система стримувань та противаг забезпечує баланс між гілками влади та конкуренцію, при цьому відповідно до замислу творців цією конституції, кожна гілка – самостійна та незалежна від іншої, хоча кожна з них впливає на інші.

На європейському континенті принцип розподілу влади суттєво відрізняється від американської моделі, якщо в ній кожна за гілок влади є самостійною та незалежною, то в Європі існує поняття «змішування» влади, це означає, що одна гілка влади по суті «проникає» в іншу. Вираженням цього є те, що саме парламент формує уряд, а члени парламенту одночасно є й членами уряду.

При європейській моделі використовується парламентарна форма правління натомість при американській – президентська.

Принцип правової держави. 2 принципи

Формально-правовий підхід (в Німеччині) – закон повинен реалізовуватися незалежно від його змістовних характеристик

Матеріально-правовий – реалізація та застосування повинна відбуватися крізь призму прав людини, тобто закон, який порушує права людини не може бути застосований. (Англія).

Цей підхід часто ототожнюється з принципом Верховенства права. Цей принцип був розроблений Альбертом ван Дайсі, він включає такі елементи: рівність перед законом, юридична можливість гарантування прав людини через інститут судового захисту, мінімальне втручання держави в сферу приватного життя. Відповідно до цього принципу позитивне право забов’язує державу як і будь-якого громадянина, поняття правової держави тісно пов’язане з категорією громадянського суспільства

Референдум

Види:

Конституційні – проводяться з метою внесення змін до конституції або прийняття нової конституції. Порядок проведення таких референдумів встановлюються в Конституції або в загальному закону, або може бути прийнятий спеціальний закон про проведення референдуму з певного питання. Такі референдуми обов’язкові в Швейцарії, Австралії.

Референдуми ініційовані громадянами – референдум з будь-якого питання, що проводиться за ініціацію громадян (США, Швейцарія, Нова Зеландія). Результати референдуму здебільшого є обов’язковими, але в окремих випадках результати референдуму можуть підлягати затвердженню законодавчим органом.

Скасувальний референдум («народне вето») – застосовуються з метою скасування законів.