Консультування сімейних конфліктів

Є тільки один спосіб вирішення сімейних проблем, конфліктних ситуацій, рятування від образи – це спілкування чоловіка і жінки, уміння розмовляти один з одним і чути один одного. За затяжним, невирішеним конфліктом, сваркою, як правило, ховається невміння спілкуватися.

Американський психолог Дж. Готтман, що спеціально вивчав процес сімейного спілкування, виявив цікаві закономірності спілкування чоловіка і жінки в конфліктних родинах. Насамперед для цих родин характерна зайва скутість спілкування. Члени їх ніби боятися сказати своє слово, виразити свої переживання, почуття. Конфліктні родини виявилися більш “мовчазними”, ніж безконфліктні, у них чоловік і жінка рідше обмінюються новою інформацією, уникають “зайвих” розмов, очевидно боячись, як би ненароком не спалахнула сварка. У конфліктних родинах чоловік і жінка практично не говорять “ми”, вони воліють говорити тільки “я”. А це свідчить про ізольованість чоловіка і жінки, про емоційну роз'єднаність, про те, що почуття “ми” у цій родині не сформувалося. І, нарешті, проблемні, що вічно сваряться конфліктні родини – це родини, у яких спілкування відбувається у виді монологу. Усе це нагадує розмову глухих, кожен говорить своє, найважливіше, наболіле, але ніхто його не чує – у відповідь звучить такий же монолог. Під умінням спілкуватися слід мати на увазі не тільки, що варто, а й що не слід говорити.

За даними психологів, що вивчають проблеми спілкування, два чоловіки в процесі безпосереднього спілкування передають за допомогою слів тільки 7 відсотків всієї інформації, що повідомляється. Інші 93 відсотка передаються: через інтонацію голосу і жести, якими супроводжується розмова, – 38 відсотків, через вираз обличчя – 55 відсотків.

Ще одне джерело труднощів у спілкуванні, що підстерігає чоловіка і жінку, особливо в конфліктних ситуаціях, – невміння виражати і виявляти свої почуття і переживання. У кожної людини є визначене уявлення про себе, про свої можливості, що складається протягом усього життя. У дитинстві – на основі оцінки, що дається дитині близькими, у наступні роки – оточуючими людьми і результаті самоаналізу. У психології оцінку людиною своїх можливостей, якостей і його представлення про своє місце серед людей називають самооцінкою. Вона може бути завищеної, занижен або адекватної. Самооцінка впливає на характер взаємин людини з оточуючими людьми і вибір засобів самоствердження.

Відношення людини до себе знаходить вираження у всьому її вигляді. Людина з заниженою самооцінкою, як правило, соромлива, нерішуча, з побоюванням включається в діяльність. Вона оцінює свої можливості й успіхи нижче їх реального стану. У людей із заниженою самооцінкою досить розвинута здатність до самокритики.

Людина з завищеною самооцінкою зневажливо й осудливо відноситься до людей. Вона переоцінює свої реальні можливості й успіхи. Така людина оцінює себе вище, ніж її оцінюють взаємодіючі з нею люди.

Людина з адекватною самооцінкою точно знає, на що вона здатна, і береться за діло тоді, коли упевнена в успіху. При всій розмаїтості проблем родина, що має проьлеми, завжди характеризується: низькою самооцінкою, ненаправленими, плутаними, неясними, у значній мірі нереалістичними і нечесними комунікаціями; ригідними, інертними, стереотипними, негуманними, не спрямованими на допомогу іншим і надмірно обмежуючими життя правилами поведінки; соціальними зв'язками які або забезпечують спокій у родині, або наповнені страхом і погрозами.

Люди з нормально розвинутими матеріальними потребами живуть по змозі і прагнуть свої потреби привести у відповідність з можливостями їх задоволення. Велику роль у виникненні сімейних конфліктів відіграє незнання індивідуально-психологічних розходжень людей, знання ж їх дозволяє зрозуміти їх поведінку, допомагає правильно вибрати засобу спілкування з ними.

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні рекомендацій зі зміни негативних психологічних факторів, що ускладнюють життя родини, особливо при переході родини з однієї стадії розвитку в іншу.

Основні задачі психологічного консультування:

індивідуальні і групові консультації особистостей, що звернулися до фахівця з метою рішення складних проблем, набуття психологічних знань вирішення конфліктів;

виявлення конфліктних родин і проведення з ними консультацій;

надання допомоги подружжю у виявленні їхніх помилок і виборі правильної поведінки у важких ситуаціях сімейного життя;

навчання методам саморегуляції психічного стану.

Сімейне консультування розглядається як одна з форм подружньої терапії, оскільки мова йде про більш прості, поверхневі і короткочасні психотерапевтичні впливи, в основному в конфліктних і кризових ситуаціях, при цьому консультації дозволяють знайти вихід з конкретних конфліктних ситуацій.

Психологічне консультування сполучене з визначеними труднощами, серед яких слід назвати наступні:

1. Проблема часу. Психолог повинний за короткий термін визначити причини, мотиви, умови конфлікту, показати подружжю можливості відновлення їхніх відносин.

2. Різний ступінь конфліктності сімейного життяподружжя. Значна частина сімей, які звертаються за психологічною допомогою – це молоді люди які недавно одружилися. Для них корекція психологічної несумісності ефективна. Однак нерідко психолог має справу з родинами, які неминуче еволюціонують до розлучення, а тому ефективність їх психологічного консультування незначна.

Ще одна група – люди із суперечливою системою мотивів, що як перешкоджають, так і сприяють збереженню подружніх відносин. Перша група мотивів обумовлює збереження конфліктів, аж до готовності йти на розлучення, у той час як мотиви, що сприяють збереженню родини, удосконалюють психологічну корекцію подружніх відносин.

3. Підвищена агресивність стосовно подружжя і консультанта. Особливість конфліктних родин, що знаходяться на стадії розлучення, – спрощене мотивування такого рішення. Це ускладнення повної діагностики подружніх відносин. Важливо зацікавити подружжя у більш глибокому розкритті їх сімейних і особистих, проблем, а також трансформувати ситуацію, де психолог проводить експертизу взаємин подружжя у ситуацію, коли самі вони за допомогою психолога переосмислячть мотиви конфлікту.

4. Наявність неусвідомлюваних компонентів конфліктної поведінки пощдружжя значно ускладнює положення консультації і роботу психолога-консультанта.

Розглянемо етапи психологічного консультування.

Визначення необхідності консультування і прогноз ефекту впливу на родину – це початкова діагностична стадія корекції подружніх відносин.

Діагностична стадія може включати структурний, описовий, динамічний, генетичний і прогностичний рівні. Для діагностики подружнього конфлікту рекомендується використовувати методику аналізу конфліктної ситуації – МАКС.

Вона являє собою вільний опис конфлікту у виді відповідей на питання, що об'єднані в одинадцять рефлексивних планів. Важливо представити внутрішню картину конфліктної події хоча б одного з його учасників. Ефективне використання методики можливо після встановлення психотерапевтичного контакту.

Другим етапом консультування конфліктних родин і відновлення подружніх відносин. Успішність переходу до нього залежить від зниження психічної напруженості клієнта. Іноді в подружньому конфлікті сформовані відносини сприймаються як неминучі, через що з'являються почуття занепокоєння, безвихідності, жалості до себе. Важливо прагнути змінити песимістичне відношення подружжя до ситуації.

При нормалізації подружніх відносин важливо:

не допустити нового загострення конфлікту в присутності психолога (обвинувачень, образ, брутальності) ;

не стати на сторону одного з подружжя, тому що нерідкі спроби включити консультанта в якості «союзника» у конфлікті;

з самого початку прагнути до розширення розуміння подружжям конфліктної ситуації, оцінки її з позиції опонента;

терпляче відноситися до повільної, але позитивної еволюції, відновленнюподружніх відносин;

шанобливо відноситися до норм і цінностей, що приймаються чи відстоюються подружям;

не прагнути давати поради, а допомагати знайти правильне рішення самим;

дотримувати делікатність і анонімності, особливо в тих питаннях, що стосуються інтимнихстосунків подружжя.

Психологу-консультанту не завжди вдається нормалізувати стосунки подружжя, що звернулися по допомогу. Відомий психолог Р. Мэй підкреслює необхідність психологу-консультанту розвивати в собі те, що А. Адлер назвав “мужністю недосконалості”, тобто вміння мужньо приймати невдачу.

Ключову роль у сімейних конфліктних відносинах відіграють подружні конфлікти. Вони виникають через незадоволення потреб подружжя. Найбільш конфліктними є кризові періоди в розвитку родини. У залежності від рівня конфліктності виділяються кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини. Сімейні конфлікти мають психотравматичні наслідки: стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга, стан провини. Фахівцями вироблені рекомендації з регулювання подружніх конфліктів.

Конфлікти між батьками і дітьми виникають через деструктивні внутрішньосімейні відносини, недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей. Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дітей.

Сутність психологічного консультування конфліктних родин полягає у виробленні спеціальних рекомендацій зі зміни несприятливих психологічних факторів, що утрудняють функціонування родини і створюють у ній конфліктні відносини.

 

 

Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология: Підручник для вузів. – М. : ЮНиТи, 1999.

Бондарчук О. И. Психология семьи. – СПб: Питер, 2000.

Дмитриєв А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общую теорию конфликтов. – М., 1993.

Ковальов С. В. Психологія сімейних стосунків. – К. : Наука, 2001.

Ковальов С. В. Психологія сучасної сім”ї. – Наука, 1999/

Сисенко В. А. Подружні конфлікти. – М. : Думка, 2005.